21

Розділ 3 розробка комплесу заходів для підвищення конкурентоспроможності туристичної фірми тов «амір»

3.1 Формування стратегії конкурентоспроможності туристичної фірми тов «Амір»

3.1. Шляхи отримання та посилення конкурентних переваг

Стратегічна стабільність підприємства на ринку можлива тільки в умовах його конкурентоспроможності і можливості адаптації до змін ринкового середовища. Щоб бути конкурентоспроможним, підприємство повинне мати конкурентні переваги. Для підприємства існують три основні шляхи отримання конкурентних переваг: стати краще самому, ослабити конкурентів або змінити ринкове середовище [64] .

У першому випадку підприємство використовує сукупність заходів, направлених на вдосконалення власної діяльності (наприклад, поліпшення якості продукції, зниження її собівартості). У другому випадку діяльність направлена на безпосереднє ослаблення конкурентів. За винятком кримінальних і напівкримінальних заходів, які широко застосовуються у вітчизняній практиці, це можуть бути і легальні методи (наприклад, переманювання найдосвідченіших кадрів, створення „гонок” для конкурентів в доступі до каналів розповсюдження товарів через угоди на ексклюзивну дистрибуцію і т. п.). У разі неможливості використовування двох перших шляхів або їх вичерпаності підприємства часто (особливо останнім часом, як в Україні, так і на Заході) намагаються змінити саме середовище, в якому вони конкурують. При використовуванні даного шляху підприємства використовують або кооперативні стратегії, або політико-правову в класі незалежних стратегій [77] .

Розглянемо класи стратегій для обрання окремого типу, який забезпечить конкурентні переваги для підприємства, якi наведенi у (табл. 3.1)

Таблиця 3.1

Стратегії підприємства по відношенню до ринкового середовища

Класи стратегій	Типи стратегій	Характеристики
Незалежні – направлені на зменшення впливу середовища за допомогою власних ресурсів і винахідливості	1. агресивна конкуренція	- продуктова диференціація - агресивне ціноутворення - порівняльна реклама
	2. конкурентне заспокоєння	- вдосконалення конкурентних зв'язків - просування товарів галузі в цілому - цінова „парасолька”
	3. орієнтовані на створення позитивного іміджу	- реклама, направлена на створення позитивного іміджу - добровільний контроль за ринковим середовищем - угоди з цивільними групами
	4. політико-правова	- пряме лобіювання власних інтересів - традиційна реклама - навчання персоналу особливостям законодавчої
	5. ресурсно-орієнтована	і нормативної баз - вирішення проблеми нерегулярного попиту - демаркетинг - зменшення логістичних витрат
Кооперативні – передбачають кооперацію з іншими фірмами або групами, галузями промисловості, створення спільних підприємств з вітчизняними або зарубіжними підприємствами або введення в раду директорів представників контактних аудиторій	1. повна кооперація	- цінове лідерство - технологічне лідерство
	2. контрактинг	- створення вертикальних, горизонтальних маркетингових систем
	3. коаліція	- участь в діяльності асоціації - участь в роботі Торгівельно-промислової палати
Маневрування – передбачає маневрування фірм щодо їх традиційних сфер діяльності і ринків	1. вибір сфер діяльності	- виявлення різних ринків з обмеженою конкуренцією і регулятивними обмеженнями
	2. диференціація	- вертикальна інтеграція - географічна експансія

Існують два антагоністичні погляди щодо можливостей отримання конкурентних переваг (табл. 3.2). Згідно традиційному і найпоширенішому погляду, конкурентні переваги підприємство знаходить в процесі роботи на ринку. Працюючи за принципом проб і помилок, фірма з часом досягне певних конкурентних переваг. Таких поглядів дотримуються, наприклад, школи стратегічного планування, позиціонування, підприємництва [58].

В результаті дослідження теоретичних основ стратегії підвищення конкурентоспроможності туристичної фірми «Амір» встановлено, що найбільш відповідною для підприємства є стратегія диверсифікованого зростання, яка в максимальній мірі відповідає мікро і макроекономічним особливостям функціонування ТОВ «Амір»

Ця стратегія реалізується тоді, коли фірма не може далі розвиватися на даному ринку з даним продуктом в рамках даної галузі або розширення ринку даного продукту у вибраному регіоні вельми проблематично. Другий чинник і є основним аргументом вибору стратегії підвищення конкурентоспроможності туристичної фірми «Амір».

У класичному сенсі вибору даної стратегії сприяє наявність декількох головних чинників, які були детально розглянуті в першому розділі дипломної роботи:

1. ринки для здійснюваного бізнесу знаходяться в стані насичення або ж скорочення попиту на продукт;

2. поточний бізнес дає додаткові вступи грошей, що перевищує потреби підприємства, які можуть бути вкладені в інші сфери бізнесу;

3. новий бізнес може принести синергетичний ефект;

4. антимонопольне регулювання не дозволяє розвивати бізнес далі в рамках однієї галузі;

5. можуть бути скорочені втрати від податків;

6. може бути полегшений вихід на світові ринки;

7. можуть бути притягнені нові кваліфіковані службовці або краще використаний потенціал наявних менеджерів.

Всі ці чинники за винятком здобуття додаткових коштів від поточної діяльності присутні в ТОВ «Амір», що було виявлене в результаті аналізу його фінансово-господарської і зовнішньоекономічної діяльності. Отже, вибір стратегії підвищення конкурентоспроможності туристичної фірми «Амір» при одночасному вирішенні питань пошуку джерел фінансування є економічно обгрунтованим.

З існуючих видів стратегій підвищення конкурентоспроможності туристичної фірми «Амір»: централізованій диверсифікації, горизонтальній диверсифікації, конгломератній диверсифікації ТОВ «Амір» слід вибрати першу, яка базується на пошуку і використанні додаткових можливостей підприємства нової послуг в існуючому бізнесі (турпослуг, освіти за кордоном і тому подібне).

Особливістю розробки стратегії підвищення конкурентоспроможності туристичної фірми «Амір» є первинна велика кількість можливих альтернатив, які неможливо детально проаналізувати. Тому відбір і скорочення кількості альтернатив можна здійснювати покроково.

Перший крок. Оптимізація ринкової стратегії.

Другий крок. Оптимізація об'єму і структури активів підприємства.

Третій крок. Оптимізація джерел фінансування.

3.1.1 Оптимізація ринкової стратегії

У основу оптимізації ринкової стратегії має бути покладене подолання збиткового характеру діяльності підприємства, що є основною причиною його передкризового стану. Тому як цільова функція стратегії приймається максимізація економічної рентабельності:

ЕР = Х1 / Х2 * 100 > max (3.1)

де Х1 - нетто-результат експлуатації інвестицій, тис. грн..;

Х2 - вартість капіталу підприємства (актив), тис. грн.

Оскільки показник «економічна рентабельність» є результатом безлічі чинників, що одночасно діють і взаємозв'язаних, те знаходження максимально можливого її значення є завданням оптимізації всіх параметрів що впливають на неї, як першого, другого так і нижчих параметрів.

За умови визначення оптимальних параметрів, що впливають на економічну рентабельність, і розробки відповідної системи заходів, що дозволяють досягти цих оптимальних параметрів, підприємству удасться здолати збитковий характер діяльності.

Отже, оптимізація основних параметрів діяльності ТОВ «Амір» полягає в розробці найбільш ефективного методу підприємства і розподілу послуг, вибору ринків збуту, що оптимізує відповідно до змінних, певний результат функціонування суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Для вирішення цього завдання доцільно використовувати інструментарій математичного програмування. Математичні методи дозволяють досягти значної міри конкретизації в розкритті сутності механізму дії економічних процесів і явищ, необхідних для їх практичного використання в організації виробничого процесу з метою підвищення його ефективності. З цією метою найчастіше використовуваним є інструментарій лінійного програмування.

Економічний вміст методів лінійного програмування полягає в пошуку для кожного фіксованого відрізку часу певного поєднання керованих параметрів, які на виході системи забезпечують найкращі економічні показники з дотриманням в заданих кордонах технічних умов підприємства послуг.

Головне завдання лінійного програмування полягає в знаходженні таких значень дійсних змінних Х1, Х2., Хn, для яких функція мети

(3.2)

набуває оптимального (максимальне або мінімальне) значення на безлічі крапок, координати яких задовольняють нерівностям:

(3.3)

при обмеженнях .

Приведена математична формалізація постановки економічного завдання оптимізації є економіко-математичною моделлю лінійного програмування.

Основою побудови економіко-математичної моделі лінійного програмування є аналіз сутності економічних процесів, які відбуваються в системі, вибір найбільш характерних з них і математична формалізації останніх.

Економіко-математична модель - це наукова абстракція, яка відображує функціональні залежності економічної дійсності в математичній формі, це допоміжний об'єкт, який замінює в певних умовах економічний процес.

При формуванні ринкової стратегії підвищення конкурентоспроможності туристичної фірми «Пілігрим» як функція мети обгрунтований показник «Економічна рентабельність» (3.1), який є результатом безлічі чинників, що одночасно діють і взаємозв'язаних, визначають величину «НРЕІ» і «Актив», то для встановлення їх впливу на формування даного показника використовується існуючі функціональні залежності між ними і рядом інших фінансово економічних параметрів діяльності підприємства. Також використовується аналітична залежність (рис.3.4), встановлена експериментальною дорогою і підтверджена сильним кореляційним зв'язком (R = 0,85), прогноз звороту ТОВ «Амір» (рис 3.5) і смислові обмеження для кожної змінної, визначені її економічним сенсом.

Оптимізація асортименту товарів (послуг), що реалізовуються, в рамках ринкової стратегії, що розробляється, полягає в наступному:

Допустимо, що ТОВ «Амір» реалізує n різних видів послуг і послуг

(j= 1., n).

Кількість j-ой послуг (послуги), що реалізовується згідно плану позначимо

Виходячи з цього, плановий об'єм реалізації може бути описаний вектором .

Реалізація послуг (послуг) виробляється для різних видів туристичних послуг, які умовно можна розділити на класи (і=1,..m).

Вектор потенційних класів туристичних послуг, для яких реалізується продукція (послуги), -

Позначимо - кількість j-ой послуг (послуги), що реалізовується для i-го класу туристичних послуг.

Маржінальний дохід від реалізації одиниці послуг (послуги) j-го вигляду для i-го класу туристичних послуг позначимо, який визначається по формулі (3.4).

(3.4)

де - ціна реалізації j-ой послуг (послуги) для i-го класу туристичних послуг без н.д.с;

- повні змінні витрати на виробництво і реалізацію j j-ой послуг (послуги) для i-го класу туристичних послуг.

Тоді локальна функція мети (Х1) матиме вигляд:

(3.5)

де - q умовно-постійні витрати підприємства.

Згідно прийнятим позначенням, завдання оптимізації ринкової стратегії, що забезпечує здобуття максимально можливого прибутку, може бути формалізоване в економіко-математичну модель (3.6-3.48).

Y= X₁/X₂*100 max (3.6)

X₁=X₃-X₄ (3.7)

X₂=Х₅+X₆ + X₁₄ (3.8)

Х₃ = ??Рij*Qij/1000 (3.9)

Х₃ ? C₆ (3.10)

Х₄ = ?V_ijQ_ij/1000+CONST (3.11)

X₅=С₁+X₁₇ (3.12)

X₆=X₇+X₈-X₉+X₁₀ (3.13)

X₇ ? C₃ (3.14)

X₇ ? C₄ (3.15)

X₈ ? 0 (3.16)

X₈ ? 0,1*X₃ (3.17)

X₉ ? 0 (3.18)

X₉ ? 0,1X₄ (3.19)

X₉ ? 10,315Ln(Х₇+X₈)-18,301±? (3.20)

X₁₀ ? (-C₅) (3.21)

X₁₀ ? 0 (3.22)

X₁₁ = Х₁₂ + X₁₃ (3.23)

X₁₁=Х₂ (3.24)

X₁₂= C₂+Х₁₇ (3.25)

X₁₂?0 (3.26)

X₁₃=X₁₅+X₁₆ (3.27)

X₁₃?Х₁₂ (3.28)

X₁₃?0 (3.29)

X₁₄?0 (3.30)

X₁₄?С₉+(1- С₁₀)*X₁- (X₁₈- С₁*С₇) (3.31)

X₁₅?0 (3.32)

X₁₅?Х₅ (3.33)

X₁₆?0 (3.34)

X₁₇=X₁₈+X₁₉ (3.35)

X₁₈? C₁ * C₇ (3.36)

X₁₈?С₁ * С₇ +X₁* (1- С₁₀) (3.37)

X₁₉?0 (3.38)

X₁₉?Х₂₀ (3.39)

X₂₀=X₁₃-С₈ (3.40)

X₂₁=X₁₄+X₇+X₈ (3.41)

X₂₂=X₁₆+X₉+ABS(X₁₀) (3.42)

X₂₃=X₂₁/X₂₂ (3.43)

X₂₃?1 (3.44)

X₂₄=X₁₄/X₂₂ (3.45)

X₂₄?0,1 (3.46)

Qij? Dij (3.47)

Qij? Nij (3.48)

де Х1 - нетто-результат експлуатації інвестицій, тис. грн.

Х2 - актив, тис. грн.

Х3 - зворот, тис. грн.

Х4 - витрати, тис. грн.

Х5 - нето-імобілізовані активи, тис. грн.

Х6 - фінансово-експлуатаційні потреби, тис. грн.

Х7 - запаси пов'язані з наданням деяких видів туристичних послуг, тис. грн.

Х8 - дебіторська заборгованість, тис. грн.

Х9 - кредиторська заборгованість, тис. грн.

Х10 - інше, тис. грн.

Х11 - пасив, тис. грн.

Х12 - власні засоби, тис. грн..;

Х13 - позикові засоби, тис. грн.

Х14 - вільні засоби, тис. грн.

Х15 - довгострокові позикові засоби, тис. грн.

Х16 - короткострокові позикові засоби, тис. грн.

Х17 - засоби, що направляються на розвиток підприємства, тис. грн.

Х18 - засоби, що направляються на розвиток підприємства з прибутку, тис. грн.

Х19 - засоби, що направляються на розвиток підприємства за рахунок залучення позикових засобів, тис. грн.

Х20 - зміна позикових засобів за рахунок залучення кредитів, тис. грн.

Х21 - поточні активи, тис. грн.

Х22 - поточні зобов'язання, тис. грн.

Х23 - коефіцієнт поточної ліквідності, д.е.,

Х24 - коефіцієнт абсолютної ліквідності, д.е.