1. Аграрне право як галузь права, навчальна дисципліна і наука.

Аграрне право України як правова наука є галуззю права України. Це — сума знань про аграрне законодавство аграрно-правові норми, аграрні правовідносини, які функціонують в аграрному секторі народного господарства. — вчення про історію виникнення аграрного законодавства, ефективність аграрних правовідносин, про теоретично-практичні засади та особливості порівняльного аграрного права. Це — теоретично-практичні проекти аграрної законотворчості, правозастосування та перспективи розвитку цієї галузі права і науки права України в цілому.

Аграрне право України є важливою навчальною дис­ципліною в системі вищих юридичних і аграрних навчальних закладів. Воно має свій предмет і застосування, принципи, методи правового регулювання аграрних відносин, вчення про інститути і суб'єкти аграрного права. За допомогою цієї навчальної дисципліни вивчаються аграрне право і аграрне законодавство, аграрно-правові норми та ефективне їх засто­сування у повсякденній виробничо-господарській, господар­чо-підприємницькій, господарсько-договірній, аграрно-тру­довій, управлінській та іншій діяльності сільськогосподар­ських підприємств та їхніх працівників, господарюванні селян-фермерів. Цією навчальною дисципліною розгляда­ються питання особливостей діяльності загальних і арбітраж­них судів, до яких звертаються суб'єкти аграрного права.

Наука аграрного права приділяє значну увагу узагаль­ненню практики державно-правового регулювання сільського господарства, компетенції органів державного управління сільським господарством, особливостям державного контро­лю та функціонуванню державних інспекцій в системі АПК. її предметом є дослідження співвідношення повноважень органів державного управління і права самоврядування в діяльності колективних і державних сільськогосподарських підприємств, визначення рівня ефективності державно-пра­вового регулювання та його подальше вдосконалення за умов ринкових економічних відносин в АПК. Особливої науково-практичної значущості набувають проблеми соціально-еко­номічного і правового становища селян, власників фермерсь­кого господарства, працівників сільського господарства, в першу чергу членів колективно-кооперативних і акціонерних сільськогосподарських підприємств.

2. Господарська діяльність фермерського господарства.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про фермерсь­ке господарство» фермерське господарство діє на умовах само­окупності. Всі витрати господарство покриває за рахунок власних доходів та інших джерел, не заборонених законодавством. Фер­мерське господарство самостійно визначає напрями своєї діяль­ності, спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарсь­кої продукції, її переробку та реалізацію, на власний розсуд та ризик добирає партнерів з економічних зв'язків у всіх сферах діяльності, в тому числі іноземних. Фермерське господарство має право вступати в договірні відносини з будь-якими юридичними або фізичними особами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів. У разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших грома­дян за трудовим договором (контрактом). Трудові відносини членів фермерського господарства регулюють статутом, а осіб, за­лучених до роботи за трудовим договором (контрактом), — законодавством України про працю. З особами, залученими до ро­боти у фермерському господарстві, укладається трудовий договір (контракт) у письмовій формі, в якому визначаються строк договору і умови праці і відпочинку (тривалість робочого дня, вихідні дні, щорічна оплачувана відпустка, форми оплати праці та її розміри, харчування тощо). Розмір оплати праці і тривалість щорічної відпустки осіб, які працюють у фермерському госпо­дарстві за трудовим договором (контрактом), не повинні бути мен­шими за встановлений державою розмір мінімальної заробітної плати і передбачену законом тривалість щорічної відпустки.

Фермерське господарство веде бухгалтерський облік резуль­татів своєї роботи і подає відповідним органам фінансову звітність, статистичну інформацію та інші дані, встановлені законодавством України. Фермерське господарство має право відкривати на свій вибір у будь-якій установі банку поточні та вкладні (депозитні) ра­хунки, розпоряджатися власними коштами. Фермерське господар­ство має право одержувати у фінансово-кредитних установах дов­го- та короткострокові кредити на підставі укладеного договору.

Фермерське гос­подарство складається з трьох компонентів — майнового комплек­су, земельної ділянки та громадян, які об'єдналися для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва; воно є юридичною особою з наявністю всіх притаманних юридичній особі ознак; во­но є суб'єктом підприємницької діяльності у сфері товарного сіль­ськогосподарського виробництва, тобто діє на аграрному ринку з метою отримання прибутку.