Класифікація кредитів

Гип позича­льника	Вид діяльності	Ціль позики	Термін по­гашення	Графік виплат	Вид забезпечення
Фізична особа	Споживання	Особисте споживання	Корот­костро­кові	Однако­вими пе­ріодами	Забезпече­ні нерухо­містю
Мале підпри­ємство	Торгівля	Оборотний капітал	Серед-ньост-рокові	Неодна­ковими періодами	Забезпече­ні іншими активами
Велика корпо­рація	Послуги	Основний капітал	Довго­строкові	Одночасо-ве пога­шення	Гаранто­вані
Фінан­совий інститут	Виробництво	Інвестицій­ні проекти			Незабез-печені
Державна установа	Сільське го­сподарство	Нерухо­мість
Громад­ська ор­ганізація	Будівництво і нерухомість	Фінансові операції
	Енергетика	Лізинг

=> Кредити під заставу. Одним із найдавніших і найпо­ширеніших видів кредитування є кредити під заставу, які за­безпечуються з боку позичальника заставою його активів. Використання застави дає змогу кредитору уникнути збитків і забезпечити надходження коштів у разі неповернення кре­диту, хоча й не усуває ризику невиконання зобов'язань з боку позичальника. Заставне зобов'язання видається кредиторові з метою підтвердження його права на отримання належної суми коштів у разі невиконання умов угоди. Реалізація заста­ви повинна компенсувати кредитору не тільки неповернення кредиту, а й несплачені проценти за ним. Більш надійними

271

активами як застави є нерухомість та акції, що перебувають в обігу на біржовому ринку. Менш надійними, такими, що можуть мати досить низьку ліквідаційну вартість, є товарно-матеріальні запаси, дебіторська заборгованість.

При наданні кредиту під заставу потрібно звернути увагу на такі параметри застави: ліквідність; легкість оцінювання застави; можливість продажу застави на ринку; підконтроль-ність застави, легкість, з якою можна визначити місцезнаход­ження застави та вступити у володіння нею; моральне старін­ня.

Застава переважно має використовуватись банком не для поліпшення якості сумнівного кредиту, а як додатковий захід для поліпшення якості стандартного кредиту.

Для забезпечення максимальної вартості застави банки, як правило, встановлюють співвідношення між розміром креди­ту та вартістю конкретного забезпечення. У період інфляції вартість застави може зростати, що дає можливість банку по­вернути позичальнику частину вартості застави.

=> Кредити під гарантію. Як і кредити під заставу, одним із основних способів захисту кредитора від втрат при невико­нанні зобов'язань з боку позичальника, є кредити під гарантію.

Гарантія — це письмове зобов'язання третьої особи сплатити борг у разі відмови від сплати позичальником. При наданні кредиту під гарантію банк повинен мати достовірну фінансову інформацію не тільки про позичальника, а й про того, хто гарантує повернення кредиту. У разі коли гарантом виступає банк, треба, крім оцінки його фінансового станови­ща, звернути увагу на загальний обсяг гарантій, виданих цим банком.

Гарантія може бути видана як на частину кредиту, так і на всю його суму. При наданні кредиту під гарантію банк пови­нен передбачати такі умови договору з гарантом, які б забез­печували йому вчасне повернення кредиту при будь-якому фінансовому становищі позичальника.

Гарантії поділяють на:

1. забезпечені та незабезпечені. У разі забезпеченої гаран­ тії застава має перевірятися так, як і в кредитах під заставу;

2. обмежені і необмежені. У разі необмеженої гарантії га­ рантується весь обсяг заборгованості одного позичальника

272

одному банку. Необмежені гарантії, як правило, незабезпече-ні, тому важливо їх періодично обновляти та перевіряти кре­дитоспроможність гаранта;

3) особисті та корпоративні. Особисті гарантії надаються приватними особами, корпоративні — фінансовими інститу­тами чи корпораціями.

=> Комерційні кредити — це поширена сучасна форма кредитних відносин, основою якої є кредити, що надаються фірмами-виробниками товарів чи послуг своїм клієнтам і полягають у продажу товару або наданні послуг на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений термін і під процент. Покупець сплачує кошти за поставлений йому товар (виконані роботи чи послуги) че­рез певний проміжок часу, який називається кредитним пе­ріодом. При цьому сума платежу включає як вартість това­ру, так і процент за наданий кредит. Комерційний кредит передбачає передання права власності на товари у момент підписання договору або в момент фізичного отримання то­варів покупцем незалежно від часу погашення заборгова­ності.

Комерційне кредитування є необхідним результатом роз­витку конкуренції на ринку товарів і послуг. На відміну від банківського, комерційний кредит надається підприємствами не з метою отримання прибутку від надання кредитних пос­луг, а з метою збільшення прибутковості та ефективності основного виду діяльності.

Комерційне кредитування, як і банківське, пов'язане з умін­ням правильно оцінювати й ефективно управляти кредитним ризиком. Однак, якщо банк при поганому управлінні кре­дитним ризиком може стати банкрутом, корпорація-кредитор у разі наявності проблем з погашенням дебіторської забор­гованості може звернутись до фінансових посередників — факторингових фірм і певною мірою вирішити свої проб­леми.

При комерційному кредитуванні, як і при банківському, для задовільного управління кредитним ризиком потрібно проводити ефективну кредитну політику, а також уміти ква­ліфіковано управляти кредитним портфелем (дебіторською заборгованістю) та процедурою кредитування.

273