1) За терміном здійснення платежу:

а) касові, або операції з негайною поставкою — купівля- продаж валюти здійснюється на умовах поставки її не пізні­ ше другого робочого дня з дня укладення угоди за курсом, узгодженим у момент її підписання;

б) строкові — купівля-продаж валютних цінностей з від­ строчкою поставки їх на термін, що перевищує два робочі дні. Оформляються контрактами, які мають юридичну силу протягом певного часу (від підписання і до оплати) і самі стають об'єктом купівлі-продажу (форвардні та ф'ючерсні контракти, опціони); дають можливість застрахуватися від валютних ризиків, а також одержати додатковий дохід завдя­ ки спекулятивним діям;

2) за цільовим призначенням:

а) з метою отримання валюти для здійснення платежів за міжнародними розрахунками;

б) з метою страхування від валютних ризиків (операції хеджування);

в) з метою отримання прибутку або спекулятивні опе­ рації;

3) за формою здійснення:

а) безготівкові;

б) готівкові;

4) за масштабами операцій:

а) оптові — здійснюються між банками;

б) роздрібні — здійснюються між банками та їх клієнтами

5) за механізмом здійснення :

а) форвардні — різновид строкових операцій, що полягає в купівлі-продажу валюти між двома суб'єктами з наступним переданням її в обумовлений строк і за курсом, визначеним у момент укладення контракту. Строки передання валюти ви­значаються в 1, 2, 3, 6 та 12 місяців. При підписанні контрактів аванси та задатки не допускаються. Найскладнішим моментом такого контракту є визначення курсу майбутнього платежу (форвардного курсу), який складається з курсу спот, тобто фа­ктично діючого на момент укладення контракту, і надбавок чи знижок, пов'язаних з різницею в банківських процентних ста-

236

вок у країнах, валюта яких обмінюється. Операції широко ви­користовуються для страхування валютних ризиків і здійсню­ються на міжбанківському (позабіржовому) ринку;

б) ф'ючерсні — різновид строкових операцій, в яких два контрагенти зобов'язуються купити або продати певну суму валюти в певний час за курсом, установленим у момент укла­ дення угоди. Здійснюються тільки на біржах і під їх контро­ лем; ціна валютного ф'ючерсу визначається за тією ж схе­ мою, що і ціна форвардного контракту;

в) опціонні — різновид строкових операцій, за яких між учасниками укладається особлива угода, що надає одному з них право (але не обов'язок) купити чи продати другому певну суму валюти в установлений строк і за узгодженим кур­ сом. Така угода називається опціон;

г) валютний своп — комбінація двох конверсійних опе­ рацій з валютами на умовах спот і форвард, які здійснюються одночасно і розраховані на одну й ту саму валюту;

д) валютний арбітраж — одночасна купівля та продаж двох чи кількох валют на різних ринках за різними курсами з метою одержання доходу. Прибуток виникає як різниця в курсах на валютних ринках. Арбітраж може працювати на основі котирування двох видів — прямого і непрямого. У но­ рмальних умовах валютний арбітраж належить за своїми ма- кроекономічними наслідками до позитивних явищ, бо сприяє вирівнюванню ринкових курсів валют.

Валютний арбітраж розрізняють:

=> простий — здійснюється з двома валютами;

=> складний (непрямий) — передбачає роботу з великою кількістю валют на різних ринках;

=> просторовий — операція, при якій прибуток виникає через різницю в курсах на різних валютних ринках. На сього­дні це найбільш поширений валютний арбітраж в Україні. До цього виду валютного арбітражу стихійним шляхом прихо­дять починаючі дилери;

=> часовий — це операція, яка здійснюється з метою отри­мання прибутку від різниці валютних курсів у часі. Прибуток отримують за рахунок відкриття спекулятивних позицій за одним курсом з наступним закриттям після закінчення певно­го періоду (від декількох хвилин до декількох місяців) за ку-

237

рсом, який змінився. Цей, найбільш поширений сьогодні вид валютного арбітражу, передбачає розрахунок дилера на пози­тивну зміну курсу і характеризується прийняттям ризику зби­тків при відкритті валютних позицій.

Арбітражні конверсійні операції (валютний арбітраж) по­в'язані з відкриттям валютним дилером спекулятивної валю­тної позиції за рахунок банку з метою отримання прибутку при зміні валютного курсу. Як правило, позиції відкривають­ся в круглих сумах базової валюти.

Купівля валюти (називається довга позиція) відкривається в очікуванні росту курсу валюти, продаж валюти (коротка позиція) — в очікуванні зниження курсу валюти.

За тривалістю валютні позиції, що створюються для про­ведення арбітражних операцій, поділяються на два види:

=> денна позиція — дилер відкриває і закриває позиції протягом робочого дня з розрахунками на одну дату валюту­вання. При цьому мінімальною кількістю угод може бути дві (одна — за купівлею валюти, друга — за продажем), макси­мальна кількість угод обмежується лише фізичною можливі­стю дилера їх укладати;

=> стратегічна позиція — відкривається у розрахунку на значну зміну курсу і тримається до закриття протягом певно­го періоду часу (від декількох днів до декількох місяців). Ри­зик збитків при несприятливій зміні валютного курсу тут значно вищий, тому розмір стратегічної позиції, як правило, набагато менший від звичайної денної.

Арбітражні операції завжди пов'язані з ризиком затримки моменту перепродажу і втрати очікуваного прибутку.

Розрахунки за міжнародними операціями між безпосеред­німи учасниками здійснюються через банки, які розглядають валютні операції як один із способів отримання доходу. Саме в ході міжбанківських операцій безпосередньо формується курс валюти. У зв'язку з цим при котируванні банки встанов­люють два курси:

курс покупця(ВШ) — курс, за яким банк купує валюту;

курс продавця (О//ег) — курс, за яким банк продає валюту.

Банки намагаються купити іноземну валюту якомога де­шевше, а продати її якомога дорожче, тому курс продавця завжди вищий ніж курс покупця. Різниця між ними носить

238

назву маржа і є джерелом для покриття витрат банку та отримання ним прибутку. Хоча банки і зацікавлені в отри­манні максимального прибутку, та гостра конкуренція при­мушує їх скорочувати маржу до мінімуму і на практиці мар­жа складає приблизно 0,05 % від валютного курсу.

Засобом зв'язку між банками, а також між банками та клієн­тами є телексний зв'язок. Найбільшою популярністю користу­ється система 8\¥ІРТ, яка вважається дуже надійною, конфіден­ційною, і яка передає інформацію протягом декількох хвилин. Користувачами системи є понад 6000 фінансових інститутів із 120 країн світу. Щоденна потужність 8\¥ІРТ — 2,5 млн повідо­млень, загальна вартість яких сягає 350 трлн доларів.

При укладанні угод купівлі-продажу валюти на валютно­му ринку використовуються такі види курсів:

=> Крос-курс — це співвідношення між валютами, які є по­хідними від їхніх курсів по відношенню до третьої валюти, як правило, долара СІЛА. Часто виникають ситуації, коли невигід­но або неможливо здійснювати пряму купівлю певної іноземної валюти. Тоді використовують крос-курс. Наприклад, крос-курс канадського долара до японської йєни може бути розрахований із урахуванням курсів японської йєни до долара США та канад­ського долара до долара США: якщо за 1 долар США дають 15,675 японських йєн або 1,3540 канадських доларів, то 1 ка­надський долар буде коштувати 11,577 японських йєн.

=> Спот-курс — ціна одиниці іноземної валюти однієї кра­їни, виражена в одиницях валюти іншої країни і встановлена на момент укладання угоди за умови обміну валютами бан-ками-кореспондентами на другий робочий день із моменту укладення угоди.

=> Форвард (терміновий курс) — ціна, за якою дана ва­люта продається або купується за умови передачі її на певну дату в майбутньому. Таким чином, при укладенні такого ро­ду угод сторони намагаються передбачити рівень обмінного курсу. Якщо на дату угоди курс відрізнятиметься від перед­баченого в договорі, то одна із сторін отримає додатковий прибуток від курсової різниці, а друга зазнає збитків. Фор­вардні угоди виникли як форма страхування при зовнішньо­торговельних операціях. Якщо товар продається в кредит, то експортер, прагнучи зберегти вартість своєї валютної вируч-

239

ки, укладає термінову угоду на продаж валюти за сьогодніш­нім курсом. Імпортер, купуючи товар у кредит і страхуючи себе від підвищення курсу валюти країни походження товару, може виступити як покупець цієї валюти за фіксованим кур­сом на момент укладення термінової угоди. Форвардні угоди укладають кредитори, що прагнуть застрахувати себе від мо­жливого зниження курсу валюти, в якій надається позика.

=> Ф'ючерс — курс у майбутньому; ціна, за якою через деякий час буде укладено угоду і яка визначається в момент укладання контракту. Ф 'ючерсні угоди виникли у вигляді то­ргових договорів із погодженою ціною товарів та їх постав­кою на певну дату.

Курси, що використовуються, залежать від угоди «своп», яка передбачає продаж валюти на умовах спот-курсу, але з одночасним укладенням оберненої форвардної угоди. Своп-угоди застосовуються для покриття валютного ризику і отри­мання прибутку в майбутньому, поширені у валютній сфері, а також широко використовуються в кредитних операціях як страхування від підвищення або зниження відсоткових ставок.

Широкий асортимент валютних операцій, високе техноло­гічне й організаційне забезпечення їх виконання створюють усім суб'єктам валютного ринку сприятливі умови для забез­печення ліквідності та прибутковості. Тому прискорений роз­виток валютного ринку — одне з актуальних завдань країн з перехідними економіками, у тому числі й України. Проте ва­лютний ринок в Україні формується надто повільно, асорти­мент валютних операцій на ньому обмежений переважно касо­вими операціями. Після припинення в 2000 році діяльності Української міжбанківської валютної біржі розвиток більшості строкових валютних операцій втратив поки що перспективу.