Тема 14. Система розподілу доходів та джерела їх формування
1 Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин
2 Функції домогосподарства
3 Доходи домогосподарства, їх формування і розподіл
4 Використання доходів домогосподарства
5 Заощадження домогосподарств та їх роль в економіці
6 Вплив бідності і малозабезпеченості на економічний і соціальний розвиток
І Визначальною умовою переходу до ринкової економіки є формування суб’єктів ринкових відносин. Надзвичайно важливе місце у ринковій системі належить домашнім господарствам.
Домашнє господарство – економічний суб’єкт, який складається з одного або більшої кількості індивідів, що спільно здійснюють господарську діяльність і мають спільний бюджет.
Домашні господарства країни – сукупність усіх приватних господарств, діяльність яких спрямована на задоволення власних потреб.
ІІ Сутність домогосподарства розкривається через функції, які вони виконують в економічному розвитку суспільства:
Домогосподарства є постачальниками на ринок ресурсів, серед них послуги чинників виробництва.
Провідною функцією домогосподарств виступає споживання.
Домогосподарства для того, щоб придбати нові споживчі блага, повинні певну частку отриманих доходів заощаджувати.
Схематично входження домогосподарств в економічний кругообіг у ринковій системі зображено на рис.1.
ІІІ В економічній теорії доходи класифікують за різними критеріями. Згідно цих узгоджених напрямів виокремилися кілька основних критеріїв (рис. 2).
З цієї позиції на особливу увагу заслуговують критерії доходів, які мають економічне підґрунтя. Тобто, джерела формування, напрями отримання, способи і напрями використання так чи інакше стосується економічного середовища, незалежно від характеру або масштабу економічного суб’єкта чи іншого, з наведених вище критеріїв (Рис. 3).
Серед наведених видів доходів переважають доходи, чия природа домогосподарства і підприємства або фірми. Які потім трансформуються через об’єднання у доходи суспільства. Тому важливого значення набувають доходи, які характеризують діяльність підприємства: валовий дохід, що дорівнює виторгу від реалізованих товарів і послуг розраховується наступним чином:
1.1
де TR – валовий дохід, гр.. од.,
P – ціна одиниці виробленого товару (послуги), гр.. од.,
Q – кількість реалізованих товарів (послуг), од.
Таким чином PQ – виручка від реалізації продукції.
Середній дохід, що дорівнює валовому доходу, поділеному на кількість реалізованих товарів і послуг розраховується наступним чином:
1.2
де АR – середній дохід, гр.. од.,
P – ціна одиниці виробленого товару (послуги), гр.. од.,
Q – кількість реалізованих товарів (послуг), од.
Граничний дохід – приріст валового доходу від продажу додаткової одиниці реалізованих товарів чи послуг розраховується наступним чином:
1.3
де МR – граничний дохід, гр.. од.,
ΔR – приріст валового доходу, гр.. од.,
ΔQ – приріст обсягу реалізованих товарів (послуг), од.
У процесі розподілу дохід домогосподарств набирає форми:
Заробітна плата.
Прибуток.
Відсоток.
Рента.
Орендна плата.
У вивчені проблем відносин розподілу виділяють:
функціональний.
особистий.
ІV З’ясовуючи сутність і структуру доходів домогосподарств, слід проаналізувати їх використання або витрати. Згідно з законом Ангеля, зі зростанням доходів домогосподарства частка його витрат на продукти харчування зменшується, частка витрат на придбання непродовольчих товарів та комунальні послуги змінюється мало, а частка витрат на задоволення культурних та інших нематеріальних благ зростає. Ця зміна витрат породжується тим, що різноманітні життєві блага мають для людей неоднакову цінність.
Дохід, що залишився в розпорядженні домогосподарства після сплати особистого прибуткового податку до бюджету, витрачається на споживання і заощадження.
Споживання домогосподарства – витрати на придбання споживчих благ для задоволення власних потреб. У вартісній формі – сума грошових коштів, яка витрачається домогосподарствами на придбання різноманітних товарів та послуг.
Дослідженнями впливу зміни доходу домогосподарств на споживання встановлено, що споживання рухається в тому ж напрямку, що і дохід. Однак поточне споживання залежить не тільки від рівня доходу, але й від так званої граничної схильності до споживання.
Гранична схильність до споживання – відношення будь-якої зміни у споживанні до тієї зміни в доході, яка його викликала, тобто:
де МРС – гранична схильність до споживання;
ΔС – приріст або зміна обсягу споживання;
ΔΥ – приріст або зміна обсягу доходу.
Згідно з «основним психологічним законом», величина граничної схильності до споживання перебуває між нулем і одиницею.
Якщо МРС дорівнює нулю (МРС=0), то весь приріст доходу буде заощаджуватися, бо заощадження – та частина доходу, яка не споживається. Якщо МРС буде дорівнювати одиниці (МРС=1), то весь приріст доходу буде витрачений на споживання.
V Та частина доходу (Υ), що залишається невикористаною при витратах на поточні споживчі потреби (С), є заощадженнями (S).
Заощадження – економічний процес, пов'язаний із забезпеченням в майбутньому власних потреб домогосподарства.
Основним чинником, що визначає рівень заощаджень – дохід домогосподарства:
Однак заощадження залежить не тільки від доходу домогосподарства, але й від граничної схильності до заощадження (МРS):
де МРS – гранична схильність до заощадження;
ΔS – приріст або зміна обсягу заощадження;
ΔΥ – приріст або зміна обсягу доходу.
Якщо споживання та заощадження в сумі дають величину доходу домогосподарства (С+S=Υ), тоді сума граничної схильності до заощадження та граничної схильності до споживання дорівнює одиниці (МРС+МРS=1). Головним чинником, який впливає на рівень споживання і рівень заощадження, є дохід домогосподарства.
VІ Про рівень життя населення свідчить не тільки рівень сімейних доходів, а й напрямки їх використання. Рівень сімейних доходів не повинен бути нижчим прожиткового мінімуму, який має дві форми прояву:
фізіологічний мінімум.
соціальний мінімум.
Чим бідніша країна, тим більша частка сімей, що проживають у межах фізіологічного мінімуму. Найважливіше значення для забезпечення фізіологічного життя людини має харчування. Чим вища частка затрат на харчування у загальній структурі витрат домогосподарства, тим нижчий його добробут. Отже, структура витрат домогосподарства є важливим показником економічного розвитку. Прожитковий мінімум розділяє домогосподарства на дві умовних групи – забезпечених і малозабезпечених. Велика частка малозабезпечених у структурі суспільства зумовлює деградацію суспільства, оскільки не задовольняються культурні потреби домогосподарств. «Здичавіле» суспільство не здатне забезпечити економічний розвиток. Проте воно легко кероване і здатне відмовитися від більшості демократичних прав і свобод в обмін на завіряння у покращенні життя «вже завтра». Але досягти покращення життя у суспільстві можливе лише за умови, що знизиться частка малозабезпечених домогосподарств, що не вигідно для тих хто декларує покращення «вже завтра».