3. Податки – обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня платниками податків у порядку та на умовах, визначених законодавством.

Податкова система – сукупність чинних у країні податків, форм, принципів та методів їх побудови, а також інститутів та організацій, що забезпечують вилучення їх, здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства.

Функції податків – фіскальна (централізація частини ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби; розподільча – перерозподіл вартості ВВП між державою, юридичними та фізичними особами; регулююча – вплив податків на різні аспекти діяльності їхніх платників.

Податкова ставка – (норма оподаткування) – законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування.

Класифікація податків:

· залежно від рівня державних структур – загальнодержавні/місцеві (встановлюються державними органами чи місцевими органами влади);

· за об’єктом оподаткування – на доходи, на майно, на споживання;

· за методом стягнення : розкладні/окладні;

· за формою оподаткування: прямі – вилучаються безпосередньо у власників майна, отримувачів доходу: реальні (земельний податок), особисті (встановлюються для конкретного платника особисто).

непрямі – вилучаються у сфері реалізації або споживання товарів та послуг, тобто перекладаються на споживача і не залежать від рівня доходу: фіскальні монополії (встановлені державою ціни на товари і послуги, які забезпечують їй певні грошові надходження); акцизи – непрямі податки у вигляді надбавки до ринкової ціни, вони належать державі; мито – встановлюється за ввезення та вивезення товарів через кордон або за транспортування іноземних товарів по території країни: експортне/імпортне; фіскальне, антидемпінгове, статистичне, компенсаційне.

Переваги непрямих податків:

▪ швидке надходження до бюджету, оскільки оподатковується реалізація та споживання;

▪ рівномірність вилучення територіально.

Недоліки непрямих податків:

▪ неадекватність податків розміру доходів платників;

▪ обтяжливість для малозабезпечених верств населення.

В Україні переважають непрямі податки. Це пояснюється:

◊ низьким рівнем доходів переважної кількості населення;

◊ великою кількістю збиткових підприємств;

◊ значною часткою “тіньового” сектору економіки, що уникає сплати податків;

◊ низьким рівнем податкової культури.

Методи оподаткування:

◊ пропорційне оподаткування – не враховує диференціації доходів при встановленні податкової системи;

◊ прогресивне оподаткування – середня ставка податку зростає в міру збільшення доходу платника;

◊ регресивне оподаткування – ґрунтується на зниженні ставки податку в міру зростання доходу.

Система оподаткування найкращим чином виконує своє функціональне призначення тоді, коли вона найменшою мірою спотворює економіку.

4. Кредит – це система відносин з приводу акумуляції та використання тимчасово вільних грошових засобів на основі повернення та платності у формі позичкового відсотка.

Принципи функціонування кредиту: обов’язковість повернення, платність (обов’язковий прибуток кредитора за використання його грошових засобів), строковість (повернення в терміни визначені кредитною угодою).

За суб’єктами кредитних відносин, об’єктом позик, сферою поширення та розміром позичкового відсотка розрізняють такі форми кредиту:

1. Комерційний кредит – надається одним підприємцем іншому у вигляді продажу товарів із відстрочкою платежу. Об’єктом комерційного кредиту є товарний капітал, інструментом кредиту є вексель (простий або переказний). Мета комерційного кредиту – прискорення реалізації товарів та втіленого в них прибутку.

2. Банківський кредит – форма кредиту, за якою банк надає клієнтові у тимчасове використання частину власного або залученого грошового капіталу на умовах повернення та платності у вигляді банківського відсотка. Об’єктом є грошовий капітал, кредитором є банк, а позичальником – домогосподарства, підприємницький і державний сектор. Мета банківського кредиту – отримання прибутку з позик.

Банківський кредит, у свою чергу, класифікується за такими ознаками:

◊ залежно від забезпечення – незабезпечений \ забезпечений ( векселем, майном чи цінними паперами);

◊ за строками погашення – онкольний ( погашається на першу вимогу банку), короткостроковий (до 1 року), середньостроковий ( від 1 до 3 років), довгостроковий ( понад 3 роки);

◊ за ступенем ризику – стандартний і з підвищеним ризиком;

◊ за способом погашення кредиту – кредит, що погашається в розстрочку, та одноразового погашення;

◊ за методом стягнення банківського процента – процент стягується в момент отримання кредиту, під час його повного повернення або однаковими частинами в продовж терміну кредиту;

◊ за методом надання – кредит, що надається на підставі індивідуальної угоди між позичальником і банком, та кредит, що надається у межах попередньо встановленого банком ліміту кредитування для певного позичальника.

Сучасній економіці властиве переплетення комерційного та банківського кредитів.

3. Споживчий кредит – надається банком приватним особам для придбання предметів особистого споживання довгострокового користування. Існує у двох формах: комерційний (купівля товарів у розстрочку) та банківський (грошова позика банку для купівлі товарів. Позичковий процент за цією формою кредиту досить високий.

4. Іпотечний кредит – довгострокова позика під заставу нерухомого майна ( землі, житла, виробничих будівель).

5. Лізинговий кредит – відносини між юридичними особами, що виникають з приводу оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди, в якій лізинговою компанією є банк, що на замовлення орендаря купує обладнання і надає його в оренду.

6. Ломбардний кредит – короткостроковий кредит під заставу рухомого майна, яке можна швидко реалізувати. Вартісна оцінка застави повинна перевищувати суму кредиту.

7. Державний кредит – система економічних відносин між державою в особі її органів влади чи управління, з одного боку, та фізичними і юридичними особами – з іншого, за яких держава виступає як позичальник, кредитор чи гарант.

8. Міжнародний кредит – це рух міжнародного капіталу, наданого державою, банком, іншою юридичною чи фізичною особою однієї країни іншій країні, банкові, юридичній чи фізичній особі іншої країни на певний строк на умовах повернення та платності.

У практиці міжнародних кредитних відносин подекуди застосовується безпроцентний кредит. Він надається із цільових грошових фондів, створених економічно розвиненими країнами з метою надання допомоги країнам, що розвиваються.

Функції кредиту:

▪ перерозподільна – кредит забезпечує акумуляцію тимчасово вільних грошових ресурсів домогосподарств, підприємницького та державного сектору, перетворюючи їх у позичковий капітал, який завдяки використанню численних форм кредиту перерозподіляється на користь суб’єктів, які мають тимчасову потребу у грошових засобах;

▪ емісійна – виявляється у створенні нових платіжних засобів кредитними установами;

▪ економія витрат обігу – завдяки тому, що кредит суттєво прискорює швидкість обороту грошових ресурсів і здешевлює обслуговування грошового обігу.

Кредит сприяє створенню великих підприємств і ТНК, забезпечуючи зростання рівня концентрації та централізації капіталу, виступає важливим засобом державного регулювання економіки.

Кредитна система – система кредитних відносин, принципів і форм кредитування та сукупність кредитно-фінансових установ, які створюють, акумулюють і надають грошові засоби на засадах кредитування (центральний банк, комерційні банки, спеціалізовані банківські установи, небанківські фінансово-кредитні установи).

1. Центральний банк – це державна установа, яка є головною ланкою кредитної системи.

Функції центрального банку:

▪ розробка та реалізація грошово-кредитної політики;

▪ емісія готівкових грошей – монопольне право центрального банку;

▪ емісія безготівкових грошей;

▪ зберігання золотовалютних резервів країни;

▪ акумуляція та зберігання касових резервів комерційних банків.

Головне завдання центрального банку – управління емісійною, розрахунковою та кредитною діяльністю.

2.Функції комерційних банків:

▪ ведення поточних рахунків;

▪ акумуляція строкових депозитів вкладників;

▪ видача грошових засобів з рахунків;

▪ перерахування з одного рахунку на інший;

▪ розміщення акумульованих грошових засобів шляхом надання кредитів, куплі-продажу цінних паперів та ін.

3. Елементом кредитної системи є також спеціалізовані кредитно-фінансові інститути:

◊ ощадні банки – фінансові установи, що спеціалізуються на обслуговуванні населення;

◊ іпотечний банк – спеціалізується на наданні довгострокових кредитів під заставу нерухомого майна та випуску заставних листів;

◊ інноваційний банк – спеціалізується на фінансуванні й кредитуванні інноваційних проектів;

◊ інвестиційний банк – залучає довгостроковий позичковий капітал і надає його в розпорядження позичальникам через випуск облігацій та інших видів боргових зобов’язань.

◊ зовнішньоторговельний банк – здійснює операції з кредитування експорту та імпорту за зовнішньоторговельними розрахунками.

До складу кредитної системи входять і небанківські фінансові інститути: страхові компанії, пенсійні фонди, фондові біржі, брокерські фірми, фінансові компанії, міжнародний валютний фонд.

17