Типи безробіття:
◊ фрикційне безробіття зумовлене : 1) динамічністю ринку праці: рухом робочої сили через невідповідність рівня заробітної плати або умов праці вимогам робітників; 2) регіональними переміщеннями населення та переміщеннями, пов'язаними зі зміною виду діяльності, скороченням робочої сили у зв'язку із закриттям фірм або зменшенням масштабів їхньої діяльності.
◊ структурне безробіття виникає:1) через невідповідність між попитом і пропозицією робочої сили внаслідок змін попиту на окремі професії в процесі структурних зрушень в економіці; 2) існуючими територіальними диспропорціями в попиті та пропозиції робочої сили.
Визначення фрикційного та структурного безробіття як природного (абсолютного або такого, що об'єктивно існує) за умов динамічності економічних процесів і недосконалості інформації уточнює сучасне розуміння повної зайнятості. Вона вважається повною, якщо рівень безробіття не перевищує його природної норми (в 90-ті роки — 6—7 %).
◊ циклічне безробіття пов'язане з: 1) спадами ділової активності в умовах циклічних коливань; 2) зниженням сукупного попиту на працю внаслідок падіння сукупного попиту на продукцію і негнучкості реальної заробітної плати в бік її зниження.
Перехідна економіка породжує такі додаткові причини безробіття:
- трансформаційний спад;
- надмірна зайнятість в адміністративно-командній економіці;
- масштабна структурна трансформація;
Безробіття є серйозною соціально-економічною проблемою, оскільки породжує цілий ряд негативних наслідків:
1. Економічних: - недовиробництво ВВП. Американським дослідником Артуром Оукеном було доведено існування взаємозв'язку між рівнем безробіття і падінням обсягу ВВП. За А. Оукеном, збільшення фактичного безробіття на 1 % призводить до скорочення реального ВВП на 3 % (у пізніших дослідженнях — 2 %).
- безробіття в країні потребує коштів на утримання безробітних.
2. Соціальних: зниження життєвого рівня; декваліфікація робочої сили; зростання показників "соціальної патології" (психічні захворювання, злочинність, самогубства і вбивства; зростає смертність зростають хвороби та смертність.
Оскільки в умовах ринкової економіки не існує й об'єктивно не може існувати механізму, що забезпечував би повну зайнятість і попереджав безробіття, виникає потреба в цілеспрямованому державному регулюванні ринку праці.
Безробіття
Рис. 6 Крива Філіпса.
Методи впливу на рівень зайнятості можуть бути активними і пасивними.
-
Методи впливу на рівень зайнятості
-
Пасивні
Активні
виплати вихідної допомоги та допомоги по безробіттю;
стипендії в період перепідготовки та підвищення кваліфікації;
неоплачувані відпустки;
дострокове оформлення пенсій за віком
перепідготовка та підвищення кваліфікації;
сприяння в пошуку роботи;
сприяння підприємствам у заповненні вакансій;
стимулювання створення нових робочих місць;
організація громадських робіт;
сприяння мобільності робочої сили
Механізм державного регулювання зайнятості має такі складові:
▪ система вивчення і прогнозування стану загальнонаціонального та локального ринків праці;
▪ розробка загальної стратегії та конкретних науково обґрунтованих програм регулювання зайнятості;
▪ система професійної підготовки та перепідготовки;
▪ розгалужена система органів працевлаштування;
▪ централізовані й місцеві банки даних попиту на робочу силу та її пропозицію;
▪ спеціальні програми стимулювання зайнятості у праценевлаштованих регіонах.
Практичне заняття №11-12
Фінансово-кредитна система.
План: 1. Фінанси і фінансова система.
2.Державний бюджет, його структура та проблеми збалансування.
3. Податки і податкова система.
4. Кредит та його роль у розвитку макроекономічних процесів.
1. У сучасних умовах фінанси визначають як систему економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами, а також між окремими державами і міжнародними економічними інститутами й організаціями щодо акумуляції та використання грошових засобів на основі розподілу й перерозподілу ВВП та НД.
Фінанси, таким чином, безпосередньо пов’язані з грошовими відносинами але не тотожні їм. Фінанси не є гроші, які обслуговують особисте споживання та обмін (заробітна плата, грошові перекази, позики тощо). Гроші набувають форми фінансів, якщо вони певним чином акумулюються і з певною метою та на строго визначених засадах розподіляються і використовуються.
Види фінансів:
▪ державні: загальнодержавні, регіональні, муніципальні, державних підприємств та організацій;
▪ громадських об’єднань: різних спілок, політичних партій, громадських рухів, спеціальних фондів;
▪ приватні: приватних підприємств, комерційних установ та організацій, домогосподарств.
Ознаки фінансових ресурсів: виражають відносини власності, перебувають у постійному русі, мають особливі джерела формування, відрізняються за напрямами використання, формування та розподілу.
Значення фінансів: завдяки акумуляції грошових ресурсів, тобто зібранню та накопиченню їх у суспільному фонді і розподілу незалежно від внеску суб’єктів, що формували цей фонд, здійснюється стабілізаційний вплив на економічний стан, відбувається економічне та соціальне вирівнювання в суспільстві.
Фінансова система – система фінансових відносин різних рівнів та інститутів, що забезпечують їхнє функціонування.