4. Закон попиту і пропозиції.
Попит – це форма вираження потреби, пред’явленої на ринку і забезпеченої відповідною сумою грошей. Отже попит - це платоспроможна потреба.
Закон попиту – чим вища ціна на даний товар, тим менший на нього попит. На попит впливають такі фактори:
◊ дохід споживача;
◊ дія закону спадної граничної корисності (кожна наступна одиниця товару приносить менше задоволення);
◊ ціна товару, ціни на супутні товари;
◊ розмір ринку даного товару;
◊ наявність у продажу товарів дублерів (субститутів);
◊ суб’єктивні смаки, психологія, ментальність, традиції, кліматичні умови тощо.
Попит на різні товари постійно змінюється тому що економічне життя постійно розвивається. Крива попиту ніколи не залишається на одному місці, тому що її визначають багато факторів.
Пропозиція – це обсяг товарів та послуг, який виробники хочуть і можуть поставити на ринок за різною ціною за певний проміжок часу.
Закон пропозиції – чим вища ціна, тим більше товару за такою ціною товаровиробники готові запропонувати на ринку впродовж певного проміжку часу. Обсяг пропозиції визначають такі нецінові фактори:
◊ технологічний прогрес;
◊ зміна цін на ресурси;
◊ зміна цін на споріднені товари;
◊
◊ очікування підприємця.
Ситуація на ринку, коли підприємці пропонують за певною ціною стільки товарів, скільки споживачі готові купити – ринкова рівновага. На графіку рівновага зображена точкою N, де перетинаються крива попиту (D) і пропозиції (S). Цій точці рівноваги відповідає рівноважна ціна P та рівноважний обсяг попиту і пропозиції Q:
◊ якщо ціна підніметься вище рівноважного рівня, то обсяг попиту зменшиться, а пропозиція зросте – надлишок запропонованих товарів;
◊ якщо ціна опуститься нижче рівноважного рівня, то попит зросте, пропозиція зменшиться – дефіцит товарів на ринку.
Ціна рівноваги означає, що покупці зорієнтовані продовжувати здійснювати закупівлю товарів у тих обсягах, у яких виробники погоджуються постачати їх на ринок. Якщо вся система цін виявляється у стані рівноваги, тоді настає загальна рівновага ринку.
Практичне заняття №8 (самостійне опрацювання)
Конкуренція і монополія. Підприємництво в ринковій економіці
План: 1.Конкуренція та її функції.
2.Основні види конкуренції.
3.Причини виникнення та форми монополій.
4..Підприємництво: суть та умови функціонування.
5. Види підприємств. Малий бізнес.
Практичне заняття №9-10
Циклічність економічного розвитку.
План: 1. Основні характеристики циклів.
2. Характеристика фаз ділового циклу.
3. Особливості сучасних економічних циклів.
4. Соціально-економічний зміст і форми прояву зайнятості.
5. Безробіття, його види і наслідки.
6. Механізм державного регулювання зайнятості.
1. Економіка, як і будь-яка інша система, розвивається нерівномірно, хвилеподібно. Така форма руху пояснюється значною мірою законом спадної граничної продуктивності всіх факторів виробництва. У межах існуючої технології зростання ефективності інвестицій завжди має певну межу, подолання якої зумовлюється НТП і вищою кваліфікацією робітників. Застосування новинок НТП вимагає нагромадження капіталу. Запровадження їх у виробництво зумовлює спочатку швидке зростання граничної корисності факторів виробництва, потім це зростання повільнішає і, досягнувши певного рівня, починає спадати. Так відбуваються злети і спади в економіці. Якщо зміни в технологічному базисі галузей інфраструктури відбуваються через великі проміжки часу (споруди, мости, дороги тощо мають тривалий строк служби), то мають місце довгі хвилі. Якщо йдеться про верстати, машини, устаткування, строк функціонування яких значно менший (до 10 років), оновлення їх відбувається швидше. Таким чином, підвалини хвилеподібного (циклічного) розвитку закладені в самому технологічному базисі виробництва. Але це не єдина причина економічних коливань.
Проблема виявлення періодичності коливань в економіці та причин, що їх зумовлюють, не залишали байдужим жодного з провідних економістів XIX—XX ст.
Таке розмаїття теорій (а їх понад 200) пояснюється тим, що економічні коливання суттєво відрізняються в різних країнах, у різні історичні періоди та в межах одного історичного періоду за тривалістю, періодичністю і причинами, що їх породжують.
Класифікація економічних циклів за тривалістю
За тривалістю економічні цикли поділяють на короткі, середні та довгі.
Короткі цикли називають циклами Джозефа Кітчина. Він пов'язував малі цикли з коливаннями запасів золота і визначав їхню повторюваність із періодичністю 3 роки і 4 місяці. Основоположник економетрики Уеслі Мітчелл пояснював причину малих циклів змінами у сфері грошового обігу й визначав їхню тривалість для США 40 місяців, тобто теж 3 роки і 4 місяці.
Малі (короткі) цикли пов'язані з порушенням та встановленням рівноваги на споживчому ринку. Причиною їх є зміни у сфері кредиту, тому вони й проявляються як кризи кредитної сфери.
Середні цикли. їх ще називають циклами Клемента Жугляра (за ім'ям французького вченого-економіста, який досліджував середні цикли у другій половині XIX ст.). Він пов'язував причину середніх циклів теж зі сферою кредиту і виявив, що вони повторюються з періодичністю 8—10 років, що збігається з періодичністю середніх циклів, причину яких вчені пов'язували з періодичністю оновлення основного капіталу. До середніх хвиль відносять так звані будівельні цикли Саймона Кузнеця (американський вчений, лауреат Нобелівської премії), який пов'язував циклічні коливання з періодичним оновленням житла та деяких типів виробничих споруд і визначав їхню тривалість (періодичність) у 15—20 років.
Довгі хвилі (великі цикли) пов'язані зі зміною базових технологій, джерел енергії та об'єктів інфраструктури.
Розглянемо детальніше середні цикли, які ще називають промисловими.