6.2 Основні види витрат короткострокового періоду

Залежно від того, чи впливає обсяг виробництва (масштаб виробництва) на витрати, останні можуть бути постійними і змінними (додаток Е.2).

Витрати, які не залежать від обсягу виробництва, називаються постійними (TFC) (оренда приміщення, вартість обслуговування, відсоток амортизаційних відрахувань, податки, заробітна платня управлінців, витрати на охорону).

Витрати, які залежать від обсягу продукції називаються змінними (TVC) (вартість сировини, енергоносіїв, зарплата виробничих працівників).

Змінні витрати тісно пов'язані з законом спадної віддачі. На першому етапі динаміки змінні витрати зростають повільно. Потім, як видно з табл. 6.1, темп зростання змінних витрат починає збільшуватися. Це можна пояснити тим, що прискорення зростання починається з точки оптимального поєднання факторів виробництва.

Таблиця 6.1 - Види і динаміка витрат виробництва підприємства

Обсяг виробництва	Постійні витрати	Змінні витрати	Валові витрати	Середні постійні витрати	Середні змінні витрати	Середні валові витрати	Граничні витрати
Q	FC	VC	TC	AFC	AVC	ATC	MC
0	250	0	250
1	250	60	310	250	60	310	60
2	250	80	330	125	40	165	20
3	250	96	346	83,3	32	115,3	16
4	250	110	360	62,5	27,	90	14
5	250	128	378	50	25,6	75,6	18
6	250	180	430	41,6	30	71,6	52
7	250	260	510	35,7	37,1	72,8	80
8	250	346	596	31,2	43,2	74,5	86
9	250	460	710	27,7	51,1	78,8	114
10	250	650	900	25	65	90	190

Валові (сукупні, загальні) витрати (ТС) − це сума постійних і змінних витрат:

ТС = TFC + TVC. (6.1)

Динаміка постійних, змінних і валових витрат представлена на рис. 6.1.

Величина витрат, розрахована на одиницю продукції, називається середніми витратами (додаток Е.3)):

− середні постійні витрати		(6.2)
− середні змінні витрати		(6.3)
− середні сукупні (валові) витрати		(6.4)

Рисунок 6.1- Співвідношення змінних (VС), постійних (FC) і валових витрат (TC)

Середні загальні витрати підприємства постійно порівнюють з ринковою ціною одиниці даного товару: якщо вони нижчі від ринкової ціни, підприємство одержує прибуток із кожної реалізованої одиниці товару, тобто працює прибутково.

Графічно середні постійні, змінні та валові витрати представлені на рис. 6.2.

Рисунок 6.2 - Співвідношення середніх та граничних витрат

Як видно з рис. 6.2 середні постійні витрати мають тенденцію до поступового зниження. У цьому відбивається позитивний вплив інтенсифікації і використання виробничих потужностей.

Крива середніх змінних витрат має іншу закономірність. Спочатку зниження цієї кривої відбиває той факт, що на етапі, коли у складі виробничих ресурсів кількість змінного фактора недостатня, кожна додаткова одиниця цього фактора впливає на збільшення граничного продукту. У результаті формується тенденція до зниження середніх змінних витрат. Потім після точки оптимального співвідношення змінного і постійного факторів, де витрати будуть мінімальними, крива поступово починає підніматися вверх. У цьому підвищенні відображається той факт, що саме за цією точкою починається диспропорція між змінним і постійним факторами виробництва. У результаті граничний продукт на одиницю змінного фактора повинен зменшуватися, а середні витрати — зростати.

Виключно важливе значення в економічній теорії та конкретному економічному аналізі мають граничні витрати. Граничні витрати — це додаткові витрати на виробництво кожної додаткової одиниці продукції (додаток Е.4):

(6.5)

Змінюючи обсяг виробництва з урахуванням граничних витрат, виробники мають можливість досягати рівня оптимальної прибуткової ефективності. Співвідношення кривих граничних і середніх витрат показане на рис. 4.

Дані табл. 6.1 та рис. 6.2 дозволяють зробити висновки проте що існує тісна залежність між кривими середніх змінних витрат АVС і загальних витрат АТС та кривою граничних витрат МС. Якщо чергова величина граничних витрат менше порівняно з показником середніх змінних і середніх валових витрат, то ці два останні види витрат мають тенденцію до зниження. Навпаки, якщо граничні витрати починають збільшуватися, то відповідно починається підвищення середніх змінних і валових витрат. Отже, величина середніх витрат спадає доти, поки крива граничних витрат проходить під ними. Навпаки, криві середніх витрат починають підніматися, якщо крива граничних витрат починає проходити над ними.

Ось чому точкою мінімуму кривих середніх витрат є точка її перетину з кривою граничних витрат.

Слід відмітити, що подібна залежність відсутня між кривою граничних витрат і кривою середніх постійних витрат. Це пояснюється тим, що загальний розмір постійних витрат не пов'язаний із загальним обсягом виробництва. Навпаки, граничні витрати відображають зміни, пов'язані з динамікою виробництва продукції.

Таким чином, витрати підприємства в мікроекономіці розглядаються під кутом зору виробника, який прагне розробити оптимальну стратегію підприємства і досягти мети − одержання рівного доходу на одиницю витрат на виробничі ресурси, в кінцевому результаті – максимізувати прибуток.