Р исунок 9.6 – Криві граничного доходу і граничних витрат

На рис. 9.6 криві граничного доходу MR і граничних витрат MC перетинаються в точці, яка відповідає випуску монополістом Q₁ одиниць продукції. У той же час, обсягу випуску Q₁ відповідає точка K на кривій попиту та ціна P₁. Очевидно, що умова, яка визначає вхід і вихід фірм у галузі при досконалій конкуренції в довгостроковому періоді не існує для монополіста. Він (монополіст) не тільки в короткому, але й у довгостроковому періоді може одержувати позитивний чистий прибуток, внаслідок наявних бар’єрів для входу в галузь нових фірм. Головна причина утворення монополістичного прибутку – можливість монопольного виробника обмежити випуск (порівняно з випуском при досконалій конкуренції) і, отже, реалізовувати товар по більш високій ціні.

Таким чином, з вище викладеного є маємо:

1. фірма, що максимізує прибуток в умовах досконалої конкуренції, може контролювати лише один параметр – обсяг випуску продукції (фірма враховує вид своєї виробничої функції й витрат і величину заданої ринком ціни);

2. фірма, що максимізує прибуток в умовах чистої монополії, визначає одночасно значення двох параметрів – обсягу випуску й ціни (фірма враховує вид своєї виробничої функції витрат і криві попиту з від'ємним нахилом).

9.3 Ринок монополістичної конкуренції

Я кщо представити різні ринкові структури у вигляді точок на осі координат, то крайні позиції будуть займати досконала конкуренція й чиста монополія (розглянуті вище), моделі, які найкраще розроблені в економічній теорії. На проміжному інтервалі розташуються так звані недосконалі конкуренти, що відносяться до таких специфічних типів ринкових структур, як монополістична конкуренція й олігополія (рис. 9.7).

Рисунок 9.7 – Види ринкових структур

Економісти стали розглядати недосконалі форми конкурентного ринку порівняно недавно, лише з 30-х р. ХХ ст..

Під недосконалою конкуренцією розуміється така ринкова ситуація, при якій продавці одержують більшу свободу в призначенні ринкової ціни й, отже, більшу ринкову владу, чим при досконалій конкуренції, але вони є неєдиними виробниками на ринку конкретного товару або послуги, як при монополії.

Перейдемо до розгляду ринку монополістичної конкуренції (додаток К.3).

Монополістична конкуренція схожа на монополію, тому що окремі фірми можуть контролювати ціну, однак вона ж схожа на досконалу конкуренцію, тому що кожен товар продається багатьма фірмами й на ринку існує вільний вхід і вихід.

Оскільки кожний конкурент продає відмінний від всіх інших різновид певного блага, то він виступає як монополіст стосовно своєї групи постійних покупців. Тому крива попиту має від'ємний нахил, і він сам визначає обсяг своєї пропозиції й ціну. Але оскільки продукція, вироблена монополістичними конкурентами, може легко взаємозамінюватися, то попит на продукцію окремого конкурента залежить не тільки від ціни на його продукцію, але й від цін на продукцію інших конкурентів.

Рис. 9.8 демонструє різницю в поведінці підприємств в умовах монополії й монополістичної конкуренції. Лінія AB є графіком попиту при повній монополії, тоді як ламана CDEK – крива попиту при монополістичній конкуренції.

Виробник почуває себе монополістом лише на відрізку Q₂Q₃. Якщо він вирішить знизити обсяг до Q₁, для того, щоб ціна була P`<sub>1</sub>, частина покупців піде до конкурентів і ціна встановиться на рівні P<sub>1</sub>. Відповідно при встановленні низької ціни P<sub>4</sub> виробник розраховує провадити Q`₄, однак його конкуренти теж знизили ціну і йому доводиться збільшити обсяг до Q_4.