Розділ х. Система навчання та виховання дітей з порушеннями психофізичного розвитку

10.1. Основні положення системи навчання та виховання дітей з обмеженими можливостями

У нашій країні діє диференційована система спеціальних установ для дітей з порушеннями у розвитку. Відповідно до характеру дефекту і ступеня його вираженості дана категорія населення виховуються в спеціальних установах системи освіти, охорони здоров’я, або соціального захисту.

Важливими принципами побудови системи спеціальної освіти є її державний характер; єдність, загальність і обов’язковість навчання. Закон „Про освіту” розповсюджується і на осіб з порушеннями у розвитку.

Для дітей з обмеженими можливостями створені умови для отримання освіти: спеціальні освітні програми і методи навчання, індивідуальні технічні засоби навчання, а також педагогічна, медична, соціальна та інша допомога, без якої неможливо (утруднено) засвоєння загальноосвітніх і професійних освітніх програм.

Для дітей, навчання яких відповідно до державних освітніх стандартів неможливе через особливості їх фізичних і (або) психічних недоліків, встановлюються спеціальні державні освітні стандарти.

Спеціальна освіта забезпечує дітям з обмеженими можливостями отримання освіти в адекватному їх здоров’ю середовищі навчання, відповідно до їх здібностей і можливостей, з метою адаптації до суспільного життя та інтеграції, зокрема для набуття навичок самообслуговування, підготовки до трудової діяльності і сімейного життя.

Діти з обмеженими можливостями мають право на:

1) безкоштовне обстеження психолого-медико-педагогічною комісією або медико-соціальною експертною комісією;

2) безкоштовну медико-психолого-педагогічну корекцію фізичних і (або) психічних недоліків з моменту їх виявлення незалежно від ступеня їх вираженості, відповідно до виявлених;

3) безкоштовну дошкільну освіту, початкову загальну і основну загальну освіту – повинна бути організована для дітей з 6-8 років. Терміни засвоєння основних загальноосвітніх програм початкової загальної і основної загальної освіти визначаються типовими положеннями про освітні установи відповідних типів та видів і не можуть бути меншими, ніж дев’ять років;

4) отримання безкоштовної освіти в спеціальній освітній установі, установі інтегрованого навчання, спеціальній освітній установі загального призначення;

5) безкоштовну освіту в освітній установі незалежно від його організаційно-правової форми у відповідності з державними освітніми стандартами (зокрема спеціальними) незалежно від форми отримання освіти, що гарантується державним зобов’язанням;

6) забезпечення, відповідно до соціальних або медичних свідчень, транспортних засобів для доставки до найближчої відповідної освітньої установи. Порядок забезпечення транспортними засобами встановлюється урядом держави;

7) працевлаштування після закінчення навчання відповідно до одержаних освітою і (або) професійною підготовкою в порядку, який встановлений законами та іншими нормативними правовими актами.

На повному державному забезпеченні в державних спеціальних освітніх установах-інтернатах і державних освітніх установах повинні знаходитися наступні категорії осіб з обмеженими можливостями здоров’я:

• що не чують та слабочуючі;

• незрячі та слабозорі;

• з важкими порушеннями мовлення;

• з порушеннями функцій опорно-рухового апарату;

• розумово відсталі;

• з вираженими (глибокими) порушеннями емоційно-вольової сфери та поведінки;

• ті, що мають труднощі у навчанні, які обумовлені затримкою психічного розвитку;

• із складними порушеннями.

Прийом до освітніх установ осіб з обмеженими можливостями здійснюється в порядку, який встановлений Законом України „Про освіту”, і на підставі висновку психолого-медико-педагогічної комісії або медико-соціальної експертної комісії. Для осіб з обмеженими можливостями здоров’я конкурс при прийомі до загальноосвітніх установ і (або) освітніх установ початкової професійної освіти не проводиться.