ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ
КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Кафедра військово-гуманітарної підготовки
ЗАТВЕРДЖУЮ
Начальник кафедри військово-гуманітарної підготовки
В.Г. БЕЗБАХ
“___”__________________ 2014 р.
Л Е К Ц І Я
з навчального предмета
“Історія Збройних сил України”
Тема 3: Військове будівництво в Україні в період національно-визвольної боротьби 1917-1920 років.
Заняття 1: Військове будівництво в Україні в період діяльності Української Центральної Ради.
Розглянуто на засіданні кафедри та рекомендовано для
використання в навчальному процесі
Протокол № 13 від 22 серпня 2013 р.
Мета заняття:
1. Вивчити та проаналізувати зі слухачами суспільно-політичні процеси, що відбувались в Україні в добу Центральної Ради.
2. Виховувати національну та громадянську свідомість, почуття поваги до історичного минулого України.
Час: 2 години.
Матеріальне забезпечення: карта України, інфокус, слайди, науково-документальний фільм.
Література:
1. Бойко О.Д. Історія України. – К., 1999.
2. Верстюк В.Ф. Українська Центральна Рада. – К., 1997.
3. Винниченко В. Відродження нації. - ч. 1, 2. – К., 1990.
4. Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття. – К, 1993.
5. Історія України. Під ред. В.А. Смолія. – К., 1997.
6. Конституційні акти України 1917-1920. – К., 1992.
7. Крип’якевич І., Гнатевич Б., Стефанів З. та ін. Історія Українського війська (від княжих часів до 20-х років ХХ ст.) / Упорядник Б.З.Якимович. - 4-те вид., змін. і доп. – Львів: Світ, 1992. - 712с.
8. Кубіцький С.О., Кирик В.Л., Єрмоленко А.Б., Сірий С.В. Воєнно-політична історія України: навчальний посібник. – К.: ВРЦ КНУ ім. Тараса Шевченка, 2008. – 248 с.
9. Солдатенков В.Ф. Українська революція. Історичний нарис. – К., 1999.
10. Українська революція і державність (1917 – 1920 рр.). – К., 1998.
11. Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. – Т. 1. – К., 1996.
12. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності. Курс лекцій. – К., 1996.
13. В.Голубко. Армія УНР 1917 – 1918. – Львів, 1997.
Навчальні питання:
Український військовий рух після падіння самодержавства.
Військова політика Центральної Ради.
Вступ
Після більше ніж 200 літнього панування на Україні на початку 20 століття самодержавство в Російській імперії дійшло до свого краху. Ця загальносвітова, а не лише російська, тенденція не лише докорінно змінила політичну структуру суспільства, а й створила сприятливі умови для розгортання національно-визвольної боротьби колишніх колоній і відродження їхніми народами своєї державності. Серед них був і 30-мільонний український народ, який, також гучно заявив про свої національні інтереси.
Слід сказати, що в роки Першої світової війни через територію України проходили 2 фронти – Південно-Західний і Румунський, зосереджувались 2 військових округи – Київський та Одеський. Причому значну частину Харківської губернії і Донецького промислового району було включено до Московського військового округу. З метою не допустити концентрації українців у дислокованих тут військових частинах, військове міністерство систематично розпорошувало солдатів-українців по всіх фронтах. Далеко за межами України утворювались цілком українські полки, у той час як в Україні перебували російські. Тисячі українців зосереджувалися у частинах, розташованих у Саратові, Оренбурзі, Казані, Гельсінгфорсі.
Незважаючи на старання військових властей, їм було не під силу вивезти всіх солдатів українців за межі України, тому на початку 1917р. на Південно-Західному та частині Румунського фронтів і в тилових гарнізонах зосередилась значна кількість солдатів української національності. На Південно-Західному фронті українці становили 1/3, а на Румунському 1/4 частину його особового складу. На чорноморському флоті українці становили близько 65% від його чисельності.