Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Tema_4.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
226.3 Кб
Скачать

22

Лекція 4

Тема: Особливості діагностичної та корекційної роботи психолога в дошкільних закладах

Мета: Загальна характеристика розвитку особистості дошкільного віку. Аналіз проблем соціалізації та збереження психічного здоров’я дошкільника. Формування готовності дитини до навчання. Ознайомлення з труднощами адаптації дитини до навчання в школі.

План

  1. Розвиток дитини в дошкільному віці та її психологічний супровід

  2. Проблеми соціалізації та збереження психічного здоров'я дошкільників.

  3. Особливості становлення особистості на етапі дошкільного дитинства.

  4. Труднощі адаптації дитини до умов дошкільного закладу. Прояви психологічного неблагополуччя дитини. Дитячі страхи.

  5. Формування соціально спрямованої поведінки

  6. Формування психологічної готовності дитини до навчання

Література

  1. Бардиер Г., Ромазан И., Чередникова Т. Я хочу. Психологическое сопровождение естественного развития маленьких детей. - СПб., 1993.

  2. Бурменская Г.В., Карабанова О.А., Лидере А.Г. Возрастно-психологическое консультирование // Проблемы психического развития детей. - М., 1990.

  3. Диагносгика и коррекция психического развития дошкольников / Под ред. Я.Л. Коломинского, Е.А. Панько. - Минск, 1997.

  4. Максименко С.Д. Теорія і практика психолого-педагогічного дослідження. – К., 1990

  5. Овчарова Р. В. Практическая психология образования / Р. В. Овчарова. – М, 2003. – 448 с.

  6. Практическая психология образования : учебное пособие / под. ред. И. В. Дубровиной. – [4-е изд.]. – СПб. : Питер, 2004. – 592 с.

1. Розвиток дитини в дошкільному віці та її психологічний супровід

Дитячий практичний психолог, працюючи в освітній установі, має справу з дітьми самого різного віку. При цьому він їх бачить не в статиці, а в динаміці. На його очах вони переходять з одного ступеня онтогенезу на іншу, вищу. Допомогти цьому переходу - одне з складних завдань психолога.

Л.С. Виготський розглядав вік як відносно замкнутий період розвитку, значення якого визначається його місцем в загальному циклі розвитку і в якому загальні закономірності розвитку знаходять всякий раз якісно своєрідний вираз. Вікові особливості указують на загальний напрям розвитку, існуючи як найбільш характерні загальні особливості віку. Той або інший вік сензитивний до розвитку певних психічних процесів і властивостей, психологічних якостей особи, а також і до певного типу дій. Складність психологічного віку полягає в тому, що він містить в собі психологічні реалії сьогоднішнього дня, ціннісний сенс яких визначається потребами дня завтрашнього (І.А. Дубровіна).

Саме повноцінне переживання дитиною кожного вікового періоду підготує її до переходу на наступний віковий ступінь, дозволить сформуватися необхідним для цього психологічним новоутворенням. У основі сприятливих психологічних умов лежить реалізація принципу "зони найближчого розвитку" Л.С. Виготського. Використання цього принципу в розробці психолого-педагогічних програм дозволяє проектувати той рівень розвитку, якого дитина може досягти найближчим часом.

Для молодшого школяра психолог виступає найчастіше як ще один вчитель, взагалі дорослий, який має право щось запитати, дати завдання і тому подібне Молодший школяр не виступає ще безпосереднім замовником в системі шкільної психологічної служби; його потреби опосередкують дорослими (вчителями, батьками, адміністрацією дитячого саду і школи).

Психологічний супровід природного розвитку маленьких дітей. Дошкільний вік (з 3 до 7 років) приносить дитині нові потенційні досягнення. Це період оволодіння соціальним простором людських відносин через спілкування з близькими дорослими, а також через ігрові і реальні відносини з однолітками. Дошкільне дитинство – період творчості. Дитина творчо освоює мову, у нього з'являється уява, своя особлива логіка мислення, що підкоряється динаміці образних уявлень.

Виникаюче нестримне, природне для цього періоду онтогенезу прагнення до оволодіння тілом, психологічними функціями і соціальними способами взаємодії з іншими людьми приносить дитині відчуття наповненості і радості життя.

В той же час дитина відчуває потребу до утримання освоєних дій через їх невпинне відтворення. Виникнення емоційного передбачення наслідків своєї поведінки, самооцінки, ускладнення і усвідомлення переживань, збагачення новими відчуттями і мотивами – неповний перелік особливостей особового розвитку дошкільника. Центральним утворенням віку можна вважати супідрядність мотивів. У віці від 3 до 7 років самосвідомість дитини розвивається настільки, що можна говорити про дитячу особу. До старшого дошкільного віку стильові риси, особові якості складаються вже на основі соціально-психологічних законів.

Особливе місце дитинства в становленні особистості визнається всіма дослідниками. Якщо по відношенню до розвитку пізнавальних процесів дитячий вік називають вирішальним, то це тим більше вірно у зв'язку з розвитком особи. У дитинстві закладається фундамент особи: формуються основні мотиваційні, інструментальні і стильові риси. Перші відносяться до інтересів людини, тих цілей і завдань, які він перед собою ставить, до його основних потреб і мотивів поведінки. Інструментальні риси включають засоби досягнення відповідних цілей, що віддаються перевага людиною, задоволення актуальних потреб, а стильові стосуються темпераменту, характеру, способів поведінки і манер.

Вікові особливості дітей-дошкільників, що виявляються у великій емоційності, залежності від дорослого, наслідування, сприйнятливості, створюють небезпеку закріплення і інтеграції негативних проявів, обумовлюють затримки і негармонійність розвитку, неуспішність і непродуктивність діяльності, порушення в процесах самовизначення, реалізації особового потенціалу, психологічну уразливість дитини.

Проте через ті ж особливості діти легше перебудовуються, піддаються виховній дії, більш сензитивні в плані розвитку, якщо визначальні дії адекватні можливостям і особливостям дитини.

Отже, вікові особливості дітей-дошкільників можуть грати як позитивну, так і негативну роль в розвитку дитини залежно від умов його життя і виховання.

Основні завдання психолога, що працює з дітьми дошкільного віку, пов'язані з психологічним супроводом природного розвитку дитини, який включає розвиток основ довільності психічних процесів у дітей і тренування психічних процесів і функцій. Проте наявність дітей з комунікативними, поведінковими і емоційно-особовими проблемами, соціально-педагогічною занедбаністю, недоліками в психічному розвитку припускає організацію спеціальних корекційно-розвиваючих програм як комплексного, так і спеціального характеру.

У міру розвитку особи у дитини, як і у дорослого, підвищуються здібності до самоконтролю і довільної психічної саморегуляції. За цими поняттями коштує можливість управляти своїми емоціями і діями, уміння моделювати і приводити у відповідність свої відчуття, думки, бажання і можливості, підтримувати гармонію душевного і фізичного життя. Бажаючи щонайшвидше виховати в дитині ці особливості, дорослі дають йому інструкції, ради і захищають її масою заборон. Тим самим вони вбивають активність і самостійність дитини, викликають у неї агресію і відчуття неповноцінності.

Інший шлях сприяння зростанню довільності психічної саморегуляції заснований на гімнастиці психіки дитини. Людський організм самою природою запрограмований на пошук пристосовних реакцій до умов середовища, що змінюються. Довільна саморегуляція у людини здійснюється на рівні слів, понять, вольових зусиль, внутрішніх планів, представлень кінцевих результатів своїх дій – умовних заступників. Тому розвиток самовідчуття, саморозуміння, самосвідомість – перший етап тренування психічної довільності.

Але високий ступінь усвідомленості своїх емоцій і поведінки не означає влади над ними. Відомі ситуації страху, паніки, парадокси волі. Тому другий етап тренування психічної довільності – навчитися змінювати своє психічне життя в бажаному напрямі. Отже, довільність психічної регуляції тим вище, чим більше наший життям здатні керувати словесні інструкції або думки, що малюють конкретні образи бажаних результатів. У дитячому віці здатність підпорядковувати своє життя яскравим живим образам фантазії абсолютно природна, по-перше, тому що основний тип регуляції поведінки у дітей якраз мимовільний, по-друге, тому що слово у дитини близько до образу. Розуміння загальних механізмів психофізичної регуляції організму дає можливість впливати на розвиток дитячої психіки не ззовні, а зсередини. Метод психогімнастики, розроблений Р. Бардієр, І. Ромазан і Т. Череднікової, спирається на уявлення про механізми психофізичної саморегуляції, закони їх формування в онтогенезі, їх взаємообумовленості і внутрішніх зв'язках. Основні механізми психічної регуляції людини виявляються у функціональній психофізіологічній єдності діяльності організму як цілісної системи (П.К. Анохін). Ця єдність означає, що зміна в діяльності якого-небудь елементу системи викликає зміни в роботі інших її ланок. Розуміючи, як працює цей механізм, можна свідомо впливати на діяльність менш довільних психічних функцій, використовуючи ті, які підвладні вольовому контролю.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]