Іі.2 Участь урср у діяльності оон та інших міжнародних організацій

Історія України. Новітня доба: У лютому 1945 р. нарком МЗС СРСР В.Молотов запропонував союзникам включити до майбутньої міжнародної організації хоча б дві союзні республіки – УРСР і БРСР, які найбільше постраждали у війні. Президент США Ф.Рузвельт заперечував, натомість прем’єр-міністр Великої Британії В.Черчилль прихильно поставився до пропозиції СРСР, прагнучи забезпечити членство в ООН країн Британської співдружності. Держсекретар США Е.Стеттініус пізніше згадував, що Сталін у приватній розмові з Ф.Рузвельтом наголошував на особливості ,,українського питання’’ для збереження єдності СРСР. Після дискусії між лідерами великої трійки’’ рішення про прийняття УРСР і БРСР до ООН як її членів-засновників було прийнято. 23 квітня на нараді міністрів закордонних справ СРСР, США, Великої Британії та Китаю досягнуто спільного рішення про запрошення на конференцію делегацій УРСР і БРСР.

Нариси з історії дипломатії України: Згідно з рішенням Ялтинської зустрічі, у конференції в Сан-Франціско мали взяти участь ті держави, що підписали Декларацію Об’єднаних Націй за станом на 8 лютого 1945 р., а також ,,союзні нації’’, які оголосили війну Німеччині до 1 березня 1945 р. ,,Союзних націй’’ налічувалося 8, до них прилучилася Туреччина. Передбачалося, що на початку роботи конференції делегати Великобританії й США підтримають пропозицію про допуск ,,до первісного членства’’ двох радянських республік – України й Білорусії. …Адміністрація США несподівано вдалася, по суті, до ревізії рішення Ялтинської конференції щодо запрошення УРСР і БРСР. Досить вільно інтерпретуючи вказане рішення, у Вашингтоні заявили, що нібито йшлося про запрошення двох радянських республік лише тоді, коли ООН уже буде створена й ітиметься вже про прийом їх до ООН як нових членів. …

Історія України. Новітня доба: Уже 26 квітня 1945 р. всі делегації конференції отримали меморандум і заяву уряду УРСР. Радянська сторона прагнула довести, що: УРСР є ,,соціалістичною державою’’, яка виникла в грудні 1917 р. ,,за волею народу’’; Конституція республіки забезпечила право на самостійні відносини з іноземними державами, завдяки чому УСРР до 1923 р. мала дипломатичних представників в Австрії, Великій Британії, Італії та ін. Заявляючи про своє бажання приєднатися до ООН і ,,сприяти встановленню гарантій миру та безпеки після війни’’, уряд УРСР повідомляв, що український народ зазнав великих жертв у війні, віддав усі свої матеріальні ресурси на розгром ворога і тому зацікавлений у встановленні тривалого миру.

Нариси з історії дипломатії: Як і було домовлено, під час відкриття конференції в Сан-Франціско на другому пленарному засіданні 27 квітня 1945 р. було одностайно схвалено рішення запросити УРСР і БРСР ,,як первісних членів міжнародної організації’’. …Один з молодих тоді українських дипломатів, О.Война, пізніше згадував, що запрошення до Києва надійшло святкового дня 1 травня 1945 р., коли члени уряду, зокрема Д.Мануїльський, стояли на трибуні й вітали демонстрацію. Делегація збиралася поспіхом і вилетіла літаком у далекий виснажливий рейс через Сибір, Чукотку, Аляску, Ванкувер до Каліфорнії. 6 травня українські дипломати прибули до Сан-Франціско, їх тепло вітали учасники конференції.

Міжнародні відносини та зовнішня політика: Очолювана Д.Мануїльським делегація УРСР на конференції у Сан-Франциско налічувала 12 чоловік (заступник Голови уряду УРСР І.Сенін, директор Інституту історії АН УРСР акад. М.Петровський, ректор Київського університету ім. Т.Шевченка проф. В.Бондарчук, , П.Удовиченко та ін.). Делегація УРСР включилася в роботу конференції на її завершальному етапі, коли почалося обговорення й вироблення Статуту майбутньої організації. Голова української делегації очолював на цій конференції комітет, на який покладалося формулювання преамбули, цілей та принципів Статуту ООН. З ініціативи УРСР до Статуту було включено низку важливих положень, зокрема положення про сприяння міжнародному співробітництву в розв’язанні економічних і соціальних проблем, про загальну повагу й забезпечення прав основних свобод людини незалежно від расової належності, статі, мови й релігії. Д.Мануїльський входив також до Керівного комітету та брав участь у роботі першого комітету третьої комісії, де розглядалася структура й процедурні питання Ради Безпеки – головного органу майбутньої міжнародної організації. Інші члени української делегації активно працювали в комісіях і комітетах конференції. Робота української делегації, попри те, що вона проходила під пильним наглядом представників СРСР, стала важливим кроком України на важкому шляху до міжнародного визнання. 25 червня 1945 р. в оперному театрі Сан-Франциско в урочистій і святковій обстановці всі делегації, стоячи й аплодуючи, одноголосно прийняли Статут ООН. Наступного дня – 26 червня – в Будинку ветеранів у Сан-Франциско всі 50 делегацій підписали Статут ООН і Статут Міжнародного суду. Серед перших ці документи підписали й делегація УРСР. 22 серпня 1945 р. Президія Верховної Ради Української РСР ратифікувала Статут ООН.

Нариси з історії дипломатії України: Звичайно, не слід перебільшувати внесок УРСР в успішну роботу конференції. Основні проекти документів були підготовлені й узгоджені великими державами на попередніх зустрічах. Не всі члени делегації мали фах міжнародників, бракувало знавців іноземних мов. І найголовніше – делегація УРСР виступала фактично як ,,гілка’’ делегації СРСР, одержуючи від неї вказівки й настанови.

У зв’язку з появою УРСР на високому міжнародному форумі на її адресу посипалося чимало гострих критичних зауважень, переважно з кіл української діаспори в США і Канаді. Найбільше нарікань викликав склад делегації як ,,слухняних виконавців волі Москви’’.

Історія України. Новітня доба: Делегація УРСР увійшла до складу різних органів та організацій ООН і брала участь у їхній роботі. Уже в січні 1946 р. на І сесії Генеральної Асамблеї ООН УРСР було обрано членом Економічної та соціальної ради (ЕКОСОР). Водночас її зарахували до складу Ревізійної комісії ООН і Комісій з прав людини та народонаселення. Представники УРСР увійшли також до Комітету у справах біженців і переміщених осіб, Статистичної комісії та ін. У 1947 р. УРСР стала членом Економічної комісії ООН у Європі, яка опікувалася проблемами економічної відбудови європейських країн, а у 1948 р. – однією із спів засновниць Всесвітньої організації охорони здоров’я, увійшла до складу Всесвітньої метеорологічної організації, Міжнародного союзу електрозв’язку, Всесвітнього поштового союзу.

У листопаді 1947 р. у жорстокому протистоянні США і СРСР, які прагнули посилити свій вплив і послабити вплив противника, УРСР було обрано до складу непостійних членів Ради Безпеки ООН на 1948-1949 рр. Як непостійний член УРСР належала і до Комісії з атомної енергії, Комісії ООН з озброєнь звичайного типу та Комітету з прийому нових членів ООН.

Делегація УРСР в ООН брала активну участь в обговоренні важливих світових проблем. Так, у січні 1946 р. УРСР направила до Ради Безпеки ООН звернення з вимогою негайно розглянути становище в Індонезії, яка стала жертвою агресії з боку Нідерландів. Упродовж 1946-1949 рр. дипломатичні представники УРСР в ООН виступили на захист індонезійського народу, вимагаючи припинення агресії й надання Індонезії права на незалежність. У листопаді 1948 р. делегація УРСР подала на розгляд Ради Безпеки ООН пропозицію про врегулювання палестинської проблеми, яка виникла внаслідок арабо-ізраїльського конфлікту.

УРСР брала участь у діяльності міжнародних організацій, роботі міжнародних конференцій. До 1951 р. вона стала постійним членом 12 міжнародних організацій і тимчасовим – 8.

Нариси з історії дипломатії України: Зазвичай найскладнішими для українських представництв були питання, пов’язані з правами людини. Помітним явищем міжнародного життя 1948 р. стало ухвалення Об’єднаними Націями Загальної декларації прав людини. Наступного року керівні органи ООН розгорнули активну діяльність, спрямовану на те, щоб вона була ратифікована. У листі Генерального секретаря ООН Д.Мануїльського містилося прохання звернути особливу увагу на потребу публічного розголошення тексту Декларації з допомогою урядів країн-членів. Пропонувалося, зокрема, опублікувати її в перекладі українською та іншими мовами для того, щоб учителі ознайомили з нею школярів і студентів.

Тим часом Українська РСР змушена була діяти згідно з офіційною концепцією, затвердженою керівництвом КПРС, Її суть полягала в критиці тексту Декларації, яка, мовляв, із вини західних держав ,,не давала яких-небудь гарантій реалізації записаних у ній прав’’.

Історія України. Новітня доба: У 1946 р. делегація УРСР працювала на Паризькій конференції з питань розроблення і підписання мирних договорів з колишніми союзниками нацистс якої Німеччини. Фактично українські дипломати допомагали МЗС СРСР обстоювати вигідні для Москви умови мирних договорів із Болгарією, Італією, Румунією, Угорщиною та Фінляндією. Так, у процесі вирішення питання про греко-болгарський кордон Д.Мануїльський розповсюдив серед учасників конференції лист, у якому аргументував незаконність територіальних претензій Греції до Болгарії. Зрештою Паризька конференція схвалила поправку делегації УРСР, завдяки чому Болгарія обстояла свою територіальну цілісність. Як учасник Паризької конференції УРСР 10 лютого 1947 р. уклала мирні договори з Болгарією, Італією, Румунією, Угорщиною та Фінляндією. Принципове значення цих договорів для України полягало в тому, що уряди Румунії та Угорщини відмовилися від претензій на етнічні українські землі, які раніше належали їхнім країнам, і визнали відповідні міжнародні угоди.

Делегація УРСР взяла участь у Белградській конференції, покликаній переглянути конвенцію із судноплавства Дунаєм від 1921 р., урахувавши нові політичні реалії в цьому регіоні. Усупереч американо-британському проекту конвенції делегація УРСР разом з країнами ,,народної демократії’’ забезпечила прийняття радянського проекту. 18 серпня 1948 р. українська делегація спільно з делегацією СРСР підписала нову Дунайську конвенцію, яка задовольнила інтереси Москви та її сателітів, хоча УРСР не стала членом Дунайської комісії.

Історія України. Новітня доба: У квітні 1954 р. УРСР стала членом Постійної комісії ООН з питань освіти, науки, культури (ЮНЕСКО), яка із часу створення в 1946 р. перебувала під потужним впливом США. Діяльність представництва УРСР у ЮНЕСКО розгорталось у контексті ідеологічного протиборства. Водночас у ЮНЕСКО представники УРСР мали змогу працювати більш відкрито й активно, ніж безпосередньо в ООН. Вони брали участь в роботі конференцій, семінарів, симпозіумів, нарад з питань науки, освіти, культури. У 1956 р. було створено спеціальну Комісію УРСР у справах ЮНЕСКО. За участю представників УРСР у ЮНЕСКО підготовлено чимало важливих рішень: про мирне використання атомної енергії, заборону використання масових засобів інформації для пропаганди війни, захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту, ліквідацію неписьменності тощо.

УРСР активно діяла і в інших органах ООН. Так, у 1954 р. вона вступила до Міжнародної організації праці (МОП). Радянське керівництво розглядало МОП як ,,арену класової боротьби за соціальні права трудящих’’, прагнучи розвінчувати ,,реакційну політику’’ західних держав і пропагувати ,,соціальні досягнення’’ СРСР. УРСР брала участь у щорічних сесіях Генеральної конференції Адміністративної ради, інших органах МОП, була членом 4 галузевих комітетів. Її представники вносили конкретні пропозиції щодо захисту прав трудящих: резолюцію про усунення дискримінації за статевою ознакою в питанні заробітної плати; поправки про навчання та перепідготовку робітників за рахунок держави чи підприємства, про щорічний медичний контроль робітників; резолюцію про видавничу діяльність тощо.

Міжнародні відносини та зовнішня політика: В період з 1954 по 1962 рр. УРСР підписала 50 договорів, угод та конвенцій. Протягом цього часу УРСР була членом 29 комісій та комітетів різних міжнародних організацій та установ. Активізувалися міжнародні зв’язки: з 1956 по 1961 р. Україну 19 разів відвідували державні діячі інших країн, у т.ч. представники Данії, Швеції, Франції, Югославії, Ірану тощо.

Однак головною трибуною міжнародної діяльності України залишалася ООН. У 1958 р. тут було відкрите Постійне представництво УРСР, яке очолив П.Удовиченко. Робота делегації УРСР в ООН стикалася з численними складнощами. Давалася, зокрема, взнаки певна невпорядкованість відносин СРСР з ООН за М.Хрущова. Та й не тільки ООН. Світова громадськість, як відомо, дуже гостро відреагувала на знамениту фразу тодішнього радянського лідера - ,,ми вас поховаємо!’’. Крім того, час від часу на Заході поверталися до теми легітимності членства УРСР в ООН. Так сталося, зокрема, в 1955 р., коли обговорювалися проблеми реформування структури ООН. У збірнику документів, опублікованих Комісією при Комітеті закордонних справ Конгресу США, заперечувалося право УРСР і БРСР на членство в ООН, оскільки вони не були є не є суб’єктами міжнародного права, а на підставі політичних міркувань. Якихось серйозних наслідків це для УРСР тоді не мало, але, звичайно, й не сприяло ефективній діяльності УРСР в ООН.

У період 1954-1964 рр. відбулося 14 сесій Генеральної Асамблеї ООН. На них обговорювалося чимало важливих і гострих міжнародних проблем. Серед них: угорське питання, проблема мирного врегулювання в Індокитаї, ,,кубинська криза’’ тощо. Делегація УРСР, як і в попередні роки, послідовно захищала радянську позицію з цих питань.

Виступаючи 5 грудня 1956 р. на ХІ сесії Генеральної Асамблеї ООН, міністр закордонних справ Л.Паламарчук, торкнувшись, зокрема, угорського питання, заявив, що ,,так зване угорське питання’’, як і в цілому події в Угорщині осені 1956 р., становили результат змови імперіалістичних сил. Звісно, він умовчав про те, яку роль за сценарієм Москви тут відіграла УРСР, адже так званий Тимчасовий революційний уряд Угорщини був сформований на її території й саме звідси звернувся по радіо до Москви. Водночас, коли йшлося про суверенітет або право націй на самовизначення в інших країнах, УРСР активно вимагала неухильного забезпечення цих прав.

…Делегація УРСР брала активну участь у розгляді питань, пов’язаних із правами людини в зарубіжних країнах. На ХVІІІ сесії ГА ООН 28 жовтня 1963 р. делегація УРСР внесла низку доповнень і поправок до Декларації про ліквідацію всіх видів расової дискримінації. Вони були прийняті сесією.

Представники УРСР, чиї підписи стоять під Московським договором про заборону ядерних випробовувань (1963), зробили свій внесок в обговорення питань ядерної безпеки і роззброєння.

Історія України. Новітня доба: У 1965 р. УРСР приєдналася до конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, у 1966 р. – міжнародних пактів про права людини, у 1967 р. – Договору про принципи діяльності держав з дослідження та використання космічного простору. У 1968 р. – Конвенції про незастосування строку давності до військових злочинів і злочинів проти людства.

У 1967 р. у прес-релізі, підготовленому для зарубіжних кореспондентів, було зазначено: ,,Україна бере участь у роботі 60 міжнародних організацій та їхніх органів, є стороною майже 100 міжнародних договорів, конвенцій і угод…’’.