30. Сегмент діяльності це:

• Відокремлений компонент підприємства

• Виробляє певну продукцію або надає певні послуги (чи групу пов'язаних виробів або послуг)

• Зазнає ризиків і забезпечує надходження, відмінні від тих, що притаманні іншим сегментам діяльності

Розрізняють сегменти діяльності "господарські" та "географічні".

Господарський сегмент - це відокремлювана частина діяльності з виробництва певного виду продукції або надання певного виду послуг або групи пов’язаних видів продукції/послуг, для якої характерні ризики, дохідність і способи отримання доходу, що відрізняються від ризиків, дохідності та способів отримання доходу в інших сегментах діяльності.

Географічний сегмент - це відокремлювана частина діяльності з виробництва продукції або надання послуг в окремому географічному середовищі, для якого характерні ризики і дохідність, що відрізняються від ризиків і дохідності, характерних для діяльності, що здійснюється в інших умовах.

31. Облікова політика щодо сегментів включає облікову політику для підприємства у цілому, а також:

• порядок визначення сегментів,

• цінову політику при операціях між сегментами,

• основу для розподілення доходів та витрат серед сегментів

Визначення елементів звітності сегмента

Визначення доходів і витрат сегмента, його активів і зобов’язань передбачає включення показників за такими статтями, які можуть бути віднесені на сегмент прямо або шляхом розподілу щодо обраної для такого розподілу бази.

Активи звітного сегмента - це операційні активи, що використовуються в операційній діяльності господарського або географічного сегмента, які можуть бути прямо (або шляхом розподілу щодо деякої бази) віднесені на сегмент.

Усі активи, використання яких пов’язане з діяльністю сегмента, в додатку до Балансу показуються як активи сегмента. Такими активами можуть бути:

- основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, якщо до витрат сегмента відноситься амортизація відповідних об’єктів або їх частини, якщо є обгрунтована база для розподілу.

- нематеріальні активи, якщо до витрат сегмента належить їх амортизація;

- гудвіл (або його частина), якщо той чи інший сегмент пов’язаний з придбанням підприємства. При цьому на витрати сегмента відноситься знецінення цього гудвілу (або його частини).

- інвестиційні фінансові активи (фінансові інструменти і дебіторська заборгованість за наданими кредитами) довгострокові і короткострокові, якщо доходи (дивіденди, відсотки) і пов’язані з цим витрати/збитки відносяться до доходів і витрат сегмента. До активів сегмента включається частка спільно контрольованого підприємства у його операційних активах.

- активи, отримані на умовах фінансової оренди, якщо до витрат сегмента відноситься амортизація відповідних об’єктів або їх частини, якщо є обгрунтована база для розподілу;¹

- оборотні активи, призначені для використання у звичайній діяльності сегмента (або у двох і більше сегментах, якщо є обгрунтована база для розподілу).

Отже, ми бачимо, що простежується чітка залежність: якщо в межах сегмента витрачаються певні активи, то відповідні їм статті балансу також показуються у звітності як сегментарні активи. Іншими словами, сегментарні витрати звіту про фінансові результати повинні відповідати сегментарним активам балансу.

З вартості активів сегмента вираховуються відповідні їм оціночні резерви, що регулюють їх оцінку в балансі. До таких резервів відносяться торгові націнки і резерви сумнівних боргів.

Зобов’язання звітного сегмента - це операційні зобов’язання, обумовлені операційною діяльністю сегмента, які можуть бути прямо (або шляхом розподілу щодо деякої бази) віднесені на сегмент.

Усі зобов’язання, погашення яких пов’язане з діяльністю сегмента, в додатку до Балансу показуються як зобов’язання сегмента. Таким зобов’язаннями можуть бути:

- заборгованість постачальникам та інші види поточної (операційної) заборгованості;

- аванси отримані;

- інші зобов’язання, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції, робіт, послуг сегмента (за кредитами, за заробітною платою тощо);

- резерви на гарантійне обслуговування і резерви з виконання інших вимог, пов’язаних з виробництвом і реалізацією продукції, робіт, послуг сегмента;

Доходи звітного сегмента - це виручка-нетто, що відображається у звіті про прибутки і збитки (р. 035), яку може бути прямо або шляхом розподілу щодо обгрунтовано обраної бази віднесено на сегмент незалежно від того, отримана вона від продажу на сторону або від продажу всередині групи.

Доходи сегмента включають частки в прибутках (доходи від участі в капіталі) асоційованих і спільних підприємств, але тільки в тому разі, якщо такі статті включено в консолідований дохід.

Витрати звітного сегмента - це витрати, понесені в рамках звичайної (операційної) діяльності сегмента, які можна прямо або шляхом розподілу щодо обгрунтованої бази віднести до цього сегмента, включаючи витрати в межах внутрішньогрупових розрахунків.

Результат звітного сегмента - це різниця між доходами і витратами звітного сегмента. Результат звітного сегмента визначається до коригувань, що відображають частку меншості (яка здійснюється з метою консолідації звітних показників).

До сегментарної звітності не включаються коригування, які звичайно здійснюються з метою складання консолідованої звітності. А доходи, витрати, активи і зобов’язання сегмента визначаються після виключення сальдо розрахунків, що проводяться в межах сегмента (внутрішньогосподарських розрахунків).

32. Підприємство, яке внаслідок об'єднання отримало контроль над іншим (дочірнім) підприємством, називається материнським підприємством.Крім власних фінан­сових звітів воно повинне складати та подавати консолідовані фінансові звіти.

Зрозуміло, що учасників (акціонерів) та кредиторів материнського підприєм­ства цікавлять результати всіх операцій, що здійснюються під його контролем, зокрема - дочірніми підприємствами. У зв'язку із цим поряд з фінансовими звітами окремих підприємств складається звітність, яка відображає фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів групи. Така звітність нази­вається консолідованою фінансовою звітністю.

Консолідована фінансова звітність - звітність, яка відображає фінансо­вий стан і результати діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Консолідовану фінансову звітність повинна подавати материнська компанія. У деяких випадках материнська компанія звільняється від подання консолідованих фінансових звітів, а саме:

- якщо вона фактично перебуває у повній власності іншого підприємства;

- за згодою меншості акціонерів, коли вона майже повністю (не менше ніж 90 % акцій з правом голосу) належить іншому підприємству.

Материнська компанія, яка оприлюднює консолідовану фінансову звітність, повинна включати до її складу всі дочірні підприємства: як зарубіжні, так і національні. Винятком є дочірні підприємства, які були придбані та утримуються виключно для продажу найближчим часом, внаслідок чого контроль за ними має тимчасовий характер, або функціонування яких здійснюється в умовах жорстких довгострокових обмежень щодо їхньої здатності передавати кошти материнській компанії.

Основними формами звітів, які входять до складу консолідованої фінансової звітності є: консолідований баланс, консолідований звіт про прибутки і збитки, консолідований звіт про рух грошових коштів, примітки до консолідованої звітності. Згідно з МСБО 27 "Консолідовані та окремі фінансові звіти", консолідована фінансова звітність складається з консолідованого балансу, консолідованого звіту про прибутки і збитки та приміток до звітів.

33. Процедура консолідації перша – виключення балансової вартість фінансових інвестицій материнського підприємства в кожне дочірнє підприємство і частка материнського підприємства в кожному дочірньому підприємстві полягає в тому, що з активів материнського підприємства вилучається балансова вартість фінансових інвестицій в дочірні підприємства, а з пасиву дочірнього підприємства – відповідна частка материнського підприємства в його чистих активах, тобто в капіталі. Це необхідно, щоб запобігти подвійному врахуванню тих самих активів та зобов’язань.

Процедура консолідації друга – передбачає визначення розміру гудвілу, частки меншості і

нерозподіленого прибутку (збитку) групи.

Процедура консолідації третя - виключення із усіх показників окремої фінансової звітності підприємств групи суми внутрішньогрупових операцій та внутрішньогрупового сальдо, а також виключення нереалізованих прибутків та збитків від внутрішньогрупових операцій (крім збитків, які не можуть бути відшкодовані).

Процедура консолідації четверта – передбачає безпосереднє складання консолідованої фінансової звітності – постатейне підсумування показників фінансової звітності дочірніх підприємств з аналогічними показниками фінансової звітності материнського підприємства. При

цьому доцільно зазначити, що коригування, які здійснюються при виконанні всіх процедур консолідації відображаються в спеціальних робочих таблицях на рівні складання консолідованої фінансової звітності та не впливають на показники окремих фінансових звітів підприємств, які включені до групи підприємств.

34. Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:

підприємство;

дату звітності та звітний період;

валюту звітності та одиницю її виміру;

відповідну інформацію за звітний період і аналогічний період попереднього року;

облікову політику підприємства та її зміни;

консолідацію фінансових звітів;

припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

обмеження щодо володіння активами;

участь у спільних підприємствах;

виявлені помилки минулих років та пов'язані з ними коригування;

переоцінку статей фінансових звітів;

іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).