15. Елементи балансу, їх визнання та оцінка

Основними елементами балансу є:

- актив - це ресурс, який підприємство контролює у результаті минулих подій і який, як очікується, забезпечить збільшення економічних вигід у майбутньому;

- зобов‘язання - це теперішня заборгованість підприємства іншим юридичним або фізичним особам, що виникла внаслідок здійснених у минулому господарських операцій чи інших подій, погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди

- власний капітал - частин активів підприємства, що залишається після вирахування його зобов‘язань.

1. Актив визнають у балансі, якщо є ймовірність отримати в майбутньому економічні вигоди, пов‘язані з його використанням, і оцінка активу може бути достовірно визначена.

Іншим критерієм визнання активу є можливість його достовірної оцінки.

Для визначення балансової вартості активів використовують такі види оцінок:

- історична (фактична) собівартість; сума грошових коштів, їх еквівалентів або інших форм компенсації, наданих на момент отримання активу.

- поточна (відновлювальна) собівартість; сума грошових коштів, їх еквівалентів або інших форм компенсації, яку потрібно було витратити для придбання (створення) такого ж або аналогічного активу на поточний момент

- чиста вартість реалізації; ціна реалізації активу в умовах звичайної господарської діяльності за вирахуванням витрат на завер-шення його виробництва і збут.

- ринкова вартість; чиста вартість його придбання або реалізації на активному ринку.

- сума очікуваного відшкодування; сума, яку під-приємство сподівається отримати в результаті майбутнього використання акти-ву, включаючи його ліквідаційну вартість

- теперішня вартість; теперішня (дисконтована) вартість майбутніх чистих грошових надходжень, які очікується отримати від використання активу в умовах звичайної господарської діяльності.

- справедлива вартість. сума, за якою актив може бути обміняний в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

2. Першою умовою відображення зобов’язання (визнання) у балансі, якщо є ймовірність зменшення економічних вигід підприємства у майбутньому внаслідок його виконання, і сума, за якою воно підлягає погашенню, може бути достовірно визначена.

Другою умовою визнання зобов‘язання як елементу балансу є можливість його достовірної оцінки.

Для визначення балансової вартості зобов‘язань використовують такі види оцінки:

- історична собівартість; сума надходжень, отриманих в обмін на нього або суму грошових коштів чи їх еквівалентів, які підлягають сплаті для погашення зобов‘язань у процесі звичайної господарської діяльності.

- поточна собівартість; сума недисконтованих грошових коштів чи їх еквівалентів, які були б потрібні для погашення зобов‘язання на поточний момент (дату балансу).

- вартість розрахунку (платежу); сума недисконтованих грошових коштів або їх еквівалентів, що, як очікується, будуть сплачені для погашення зобов‘язань у процесі звичайної господарської діяльності.

- теперішня вартість; теперішня (дисконтована) вартість майбутніх чистих грошових платежів, що, як очікується, потрібні для погашен-ня зобов‘язань у процесі звичайної господарської діяльності.

- справедлива вартість; сума, за якою може бути погашене зобов‘язання в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

3. Власний капітал визнають у балансі одночасно із визнанням активів чи зобов‘язань, які призводять до його зміни. У зв‘язку з цим оцінка власного капіталу визначається оцінкою відповідних активів і зобов‘язань. Хоча МСБО зазвичай розглядають власний капітал у контексті акціонерного товариства, положення більшої частини стандартів поширюються також на інші підприємства.

16/17 Баланс (франц. balance - вага) - спосіб групування та відображення в грошовій оцінці стану господарських засобів і джерел їх утворення на певну дату.

У структурі активу та пасиву Балансу показано ресурси підприємства за різними критеріями класифікації: складом і розміщенням, джерелами формування та призначенням (табл. 2.1, рис. 2.2).

Загальна схема Балансу

Баланс
Актив*	Пасив
1. Необігові активи. 2. Обігові активи. 3. Витрати майбутніх періодів. 4. Необігові-активи та групи вибуття	1. Власний капітал. 2. Забезпечення витрат і платежів. 3. Довгострокові зобов'язання. 4. Поточні зобов'язання. 5. Доходи майбутніх періодів

Охарактеризуємо розділи активу балансу. У розд. 1 об'єднано статті активів, різних вкладень і т. ін. за характеристикою — необоротні. У розд. 2 показують виробничі запаси — матеріали, паливо, тару, незавершене виробництво, товари, залишок готової продукції, засоби (кошти), які є в касі, на розрахунковому рахунку, інших рахунках банку, фінансові вкладення у цінні папери, заборгованість покупців, дебіторську заборгованість і т. ін.

У розд. З відображають витрати майбутніх періодів. Ці три розділи активу відповідають основній діяльності господарства. Спинимося тепер на розділах пасиву балансу. У розд. 1 пасиву балансу показують статутний фонд (капітал), страховий фонд, прибутки та інші джерела, які належать господарству. У розд. 2 — Забезпечення наступних витрат і платежів — показують забезпечення виплат персоналу, пільгове фінансування та інше забезпечення. У розд. З відбивають кредити, одержані господарством під запаси й витрати (матеріали, паливо, незавершене виробництво тощо) та довгострокові позики (на термін понад рік). У розд. 4 показують переважно розрахунково-кредитні відносини господарства, зумовлені його основною діяльністю в межах року. У розд. 5 наводять характеристику доходів майбутніх періодів. Розглянута структура балансу дає змогу порівнювати сукупність засобів, за допомогою яких ведеться господарювання, з їх власниками, тобто джерелами, а також одержати характеристику ліквідності засобів та належності джерел за правом власності. У балансі показують стан господарських засобів і джерел їх утворення, як правило, на дві дати: на початок і кінець кварталу, року чи місяця. Порівнюючи показники, виявляють зміни в складі засобів господарювання та їх власником джерел за цей період.

18. Звіт про прибутки і збитки є обов'язковою і найважливішою формою фінансової звітності, оскільки дані про формування і використання прибутку є найбільш конкретним засобом вираження ділової активності підприємства (прибуток є джерелом збільшення капіталу підприємства та виплати дивідендів власникам акцій). У звіті відображаються доходи і витрати звітного періоду та фінансовий результат діяльності підприємства. Основне призначення звіту про прибутки і збитки полягає в тому, щоб показати процес формування кінцевого фінансового результату від господарської діяльності підприємства. У зарубіжних країнах стандартної форми цього звіту не існує. Проте при його складанні більшість підприємств дотримуються положень міжнародних стандартів фінансової звітності.

Звіт про прибутки та збитки використовується для того, щоб узагальнити результати діяльності підприємства, узгодити доходи, одержані за певний період часу з витратами. Як додаток до цього звіту складається невеликий за обсягом Звіт про нерозподілений прибуток (Statement of Retained Earnings). Він показує, як розподіляється прибуток компанії, що залишився після сплати податку, а також суму нерозподіленого прибутку, накопичену на початок і кінець звітного періоду

Слід зазначити, що формування прибутку відповідно до МСБО 1 «Подання фінансових звітів» відображається у Звіті про прибутки і збитки, тобто у звіті про доходи, витрати та фінансові результати діяльності суб’єкта господарювання за певний період[1, c.74]. Основними елементами Звіту є доходи та витрати, прибутки та збитки. Однак, МСБО 1 не визначає форму Звіту, а лише містить мінімальний перелік статей, які мають бути відображені в ньому:

– дохід;

– фінансові витрати;

– частка прибутку або збитку асоційованих та спільних підприємств, облікована з використанням методу участі в капіталі;

– прибуток або збиток до оподаткування від продажу активів або погашення зобов'язань, які відносяться до діяльності, що припиняється;

– витрати на податок;

– сума, що складається з підсумку прибутку або збитку після оподаткування від: припиненої діяльності; оцінки за справедливою вартістю (за вирахуванням витрат на продаж (або ліквідацію) активів чи ліквідаційної групи, що є складовою припиненої діяльності);

– прибуток або збиток за період.

19. Звіт про прибутки та збитки складається з метою надання інформації про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за певний період часу. Для його заповнення використовуються обороти за номінальними рахунками доходів і витрат наростаючим підсумком з початку звітного періоду. З метою визнання прибутку доходи необхідно співставити з витратами, понесеними в процесі отримання цих доходів. Зміст цього звіту можна виразити формулою:

Доходи - Витрати = Прибуток

Структурно звіт про прибутки і збитки складається з таких розділів:

1. Доходи за видами:

від реалізації продукції;

від реалізації товарів;

від надання послуг та виконання робіт;

інший операційний дохід.

2. Витрати за напрямками:

собівартість реалізованої продукції (товарів);

витрати на збут;

адміністративні витрати;

інші операційні витрати.

3. Дохід від операційної діяльності (1-2).

4. Фінансові доходи та витрати.

5. Дохід від звичайної діяльності до оподаткування (3+ -4).

6. Витрати на сплату податків з прибутку.

7. Чистий дохід від звичайної діяльності (5 - 6).

8. Надзвичайні (екстраординарні) статті (статті, які мають випадковий і нерегулярний характер): прибутки та збитки.

9. Прибуток до оподаткування (7+ -8).

10. Податок на прибуток.

11. Прибуток після оподаткування (9 - 10).

12. Частка меншості.

13. Чистий прибуток (11+ -12).

14. Випущено звичайних акцій.

15. Дохід на акцію (13 : 14).

20. Підприємству слід подавати Звіт про прибутки та збитки на основі класифікації витрат за їх характером або за функцією. Вибір методу подання залежить від історичних та галузевих факторів, а також від характеру підприємства.