
- •Українська мова як єдина національна мова українського народу і форма його національної культури.
- •Функціональні стилі української мови.
- •Українська мова – мова нації, мова держави.
- •Мовний етикет.
- •Сучасна українська літературна мова.
- •Епістолярний стиль.
- •Мова професійного спілкування, як функціональний різновид української літературної мови.
- •Розмовно-побутовий стиль.
- •Мовне законодавство та мовна політика України.
- •Публіцистичний стиль.
- •Мовні норми.
- •Художній стиль.
- •Виникнення української мови.
- •Науковий стиль.
- •З історії заборони української мови.
- •Комунікативна професіограма фахівця.
- •Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.
- •Офіційно-діловий стиль.
- •Комунікативні ознаки культури мовлення.
- •Конфесійний стиль.
- •Словники у професійному мовленні. Типи словників.
- •Мовленнєвий та спілкувальний етике.
- •Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
- •Текст як форма реалізації мовленнєво-професійної діяльності.
Комунікативні ознаки культури мовлення.
Комунікативні ознаки культури мовлення:
Правильність – визначальна ознака, яка полягає у відповідності до літературних норм, що діють у мовній системі.
Змістовість – глибоке усвідомлення теми і головної думки.
Логічність – послідовний виклад думок, з урахуванням плану або тез висловлення в яких є послідовність, обмотивованість, що відповідають законам мовлення.
Багатство – насиченість найрізноманітнішими мовними засобами, у межах конкретного стилю.
Точність – висловлюючи думку слід добирати слова і вирази.
Виразність – досягається використанням найважливіших місць свого висловлення; розкриття власного ставлення.
Доречність і доцільність – залежить від того наскільки повно людина оцінює ситуацію спілкування ( стан, настрій і т.д.)
Конфесійний стиль.
Конфесійний стиль - стильовий різновид української мови, що обслуговує релігійні потреби суспільства.
Основне призначення стилю - вплив на душевні переживання людини.
Головні ознаки стилю:
вживання слів для найменування бога та явищ потойбічного світу (Божий Син, Святий Дух, Спаситель, Царство Боже, рай, вічне життя, тощо);
вживання слів для найменування стосунків людини до Бога (молитися, воскресіння, заповіді, покаяння, грішні, праведні);
мова багата на епітети, порівняння, метафори, слова з переносним значенням;
для підкреслення урочистості використовуються речення із зворотним порядком слів;
поширені повтори слів.
Жари реалізації стилю - Біблія, житія, апокрифи, проповіді, послання, молитви, тлумачення Святого Письма.
Основні підстилі:
Стиль проповіді.
Стиль релігійних відправ.
Стиль богословської літератури.
Словники у професійному мовленні. Типи словників.
Лексикографія (lexis – слово, grapha – записую) – розділ мовознавства основним завданням якого є систематизація словникового запасу мови та в складанні словників.
В сучасній українській мові розрізняють два типи словників:
Енциклопедичний – дають стислу характеристику предметів, явищ, історичних подій, видатних політичних діячів, провідних вчених, діячів культури, різних понять, що позначаються тими чи іншими словами.
Виділяють наступні енциклопедичні словники:
загальні, що розраховані на подання найширшої інформації;
спеціальні (галузеві).
Лінгвістичний – в центрі уваги слово, його значення, його переклад, походження, правильне написання, наголошування.
Виділяють наступні лінгвістичні словники:
тлумачні;
орфографічні;
орфоепічні;
іншомовних слів;
словник наукової термінології;
етимологічні.
Мовленнєвий та спілкувальний етике.
Мовленнєвий етикет - реалізація мовного етикету в конкретних актах спілкування, вибір мовних засобів вираження. Мовленнєвий етикет - поняття ширше, ніж мовний етикет і має
індивідуальний характер. Мовець вибирає із системи словесних формул найбільш потрібну, зважаючи на її цінність.
Спілкувальний етикет - сукупність мовних і немовних засобів спілкування, якими послуговуються у різних комунікативних ситуаціях.
Під час виконання професійних обов’язків використовуються різні стандартні ситуації, які мають етикетний характер:
вітання;
відмова;
співчуття;
схвалення;
докір;
сумнів;
висловлення власної думки.