16. Комунікативна професіограма фахівця.

Важливою складовою діяльності будь-якого фахівця є комунікативна компетенція, яка належить до ключових професійних характеристик. Вона містить три основні компоненти:

• робота з документами;

• Вміння вести міжособистісний і соціальний діалог;

• виступати публічно.

З огляду на це можна виокремити низку характеристик, які репрезентуватимуть професійний портрет фахівця:

• уміння формувати мету і завдання професійного спілкування;

• аналізувати предмет спілкування, організовувати обговорення;

• керувати спілкуванням, регламентуючи його;

• послуговуватися етикетними засобами для досягнення комунікативної мети;

• уміти проводити бесіду, співбесіду, дискусію, діалог, дебати,перемовини тощо;

• уміти користуватися різними тактиками для реалізації вибраної стратегії;

• уміти аналізувати конфлікти, кризові ситуації і вирішувати їх;

• уміти доводити, обґрунтовувати, вмотивовувати, аргументувати,спростовувати, заперечувати, відхиляти, оцінювати;

• уміти перефразовувати, тезово висловлюватися, володіти навичками вербалізації;

• уміти трансформувати усну інформацію в письмову і навпаки;

• володіти основними жанрами ділового спілкування (службові листи, факсові повідомлення, контракт, телефонна розмова, ділова бесіда, перемови, нарада тощо);

• бути бездоганно грамотним, реалізуючи як письмову, так і усну форми української літературної мови;

• володіти технікою спілкування;

• уміти адекватно послуговуватися тропами та риторичними фігурами;

• уміти використовувати «слово» для коректування поведінки співбесідника.

17. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.

Культура мови - це галузь мовознавства, що кодифікує норми, стандарти репрезентації мовної системи. Культура мови утверджує норми літературної мови і пропагує їх забезпечуючи їх стабільність.

Правильність мовлення – базова вимога культури мови, її основа.

Нормативний аспект культури мови є одним з найважливіших. Мова має величезний запас, який слід використовувати враховуючи ситуацію, сферу спілкування, статусні ознаки співбесідників.

Етичний аспект культури мови вивчає лінгвістична дисципліна - мовний етикет: типові формули вітання, побажання, запрошення, прощання. Неабияке значення мають і тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно й доречно підтримати тему.

Високу культуру мовлення фахівця визначає досконале володіння мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності. Володіння культурою мовлення – запорука успіху і фахового зростання.

18. Офіційно-діловий стиль.

Офіційно-діловий стиль - це мова ділових паперів, що використовуються в офіційному спілкуванні між державами, установами, приватною особою і установою і регулюють їх ділові взаємини.

Основне призначення стилю - регулювання офіційно-ділових стосунків.

Головні ознаки стилю:

1. Позамовні ознаки стилю:

• офіційність;­

• адресність;

• повторюваність дій та ситуацій;

• тематична обмеженість кола завдань, що вирішує організація;

• смислова точність і ясність, які поєднуються з лаконічністю і послідовністю;

• стандартизація вислову;

• сувора регламентарність.

2. Мовні ознаки стилю:

• використання політичної, адміністративної, канцелярської термінології;

• використання мовних штампів;

• ділова фразеологія;

• відсутність емоційно забарвленої лексики;

• мінімум синонімів;

• наявність безособових та наказових форм дієслів;

• використання простих поширених речень, які ускладнюються складними та складеними конструкціями.

Жанри реалізації стилю - закон, кодекс, устав, наказ, оголошення, доручення, розписка, протокол, акт, інструкція, лист, список, перелік, накладна тощо, а також виступи

на зборах, наради, прес-конференції, бесіди з діловими партнерами.

Основні підстилі:

• Законодавчий.

• Адміністративно-канцелярський.

• Дипломатичний.