
- •Українська мова як єдина національна мова українського народу і форма його національної культури.
- •Функціональні стилі української мови.
- •Українська мова – мова нації, мова держави.
- •Мовний етикет.
- •Сучасна українська літературна мова.
- •Епістолярний стиль.
- •Мова професійного спілкування, як функціональний різновид української літературної мови.
- •Розмовно-побутовий стиль.
- •Мовне законодавство та мовна політика України.
- •Публіцистичний стиль.
- •Мовні норми.
- •Художній стиль.
- •Виникнення української мови.
- •Науковий стиль.
- •З історії заборони української мови.
- •Комунікативна професіограма фахівця.
- •Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.
- •Офіційно-діловий стиль.
- •Комунікативні ознаки культури мовлення.
- •Конфесійний стиль.
- •Словники у професійному мовленні. Типи словників.
- •Мовленнєвий та спілкувальний етике.
- •Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
- •Текст як форма реалізації мовленнєво-професійної діяльності.
Комунікативна професіограма фахівця.
Важливою складовою діяльності будь-якого фахівця є комунікативна компетенція, яка належить до ключових професійних характеристик. Вона містить три основні компоненти:
робота з документами;
Вміння вести міжособистісний і соціальний діалог;
виступати публічно.
З огляду на це можна виокремити низку характеристик, які репрезентуватимуть професійний портрет фахівця:
уміння формувати мету і завдання професійного спілкування;
аналізувати предмет спілкування, організовувати обговорення;
керувати спілкуванням, регламентуючи його;
послуговуватися етикетними засобами для досягнення комунікативної мети;
уміти проводити бесіду, співбесіду, дискусію, діалог, дебати,перемовини тощо;
уміти користуватися різними тактиками для реалізації вибраної стратегії;
уміти аналізувати конфлікти, кризові ситуації і вирішувати їх;
уміти доводити, обґрунтовувати, вмотивовувати, аргументувати,спростовувати, заперечувати, відхиляти, оцінювати;
уміти перефразовувати, тезово висловлюватися, володіти навичками вербалізації;
уміти трансформувати усну інформацію в письмову і навпаки;
володіти основними жанрами ділового спілкування (службові листи, факсові повідомлення, контракт, телефонна розмова, ділова бесіда, перемови, нарада тощо);
бути бездоганно грамотним, реалізуючи як письмову, так і усну форми української літературної мови;
володіти технікою спілкування;
уміти адекватно послуговуватися тропами та риторичними фігурами;
уміти використовувати «слово» для коректування поведінки співбесідника.
Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.
Культура мови - це галузь мовознавства, що кодифікує норми, стандарти репрезентації мовної системи. Культура мови утверджує норми літературної мови і пропагує їх забезпечуючи їх стабільність.
Правильність мовлення – базова вимога культури мови, її основа.
Нормативний аспект культури мови є одним з найважливіших. Мова має величезний запас, який слід використовувати враховуючи ситуацію, сферу спілкування, статусні ознаки співбесідників.
Етичний аспект культури мови вивчає лінгвістична дисципліна - мовний етикет: типові формули вітання, побажання, запрошення, прощання. Неабияке значення мають і тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно й доречно підтримати тему.
Високу культуру мовлення фахівця визначає досконале володіння мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності. Володіння культурою мовлення – запорука успіху і фахового зростання.
Офіційно-діловий стиль.
Офіційно-діловий стиль - це мова ділових паперів, що використовуються в офіційному спілкуванні між державами, установами, приватною особою і установою і регулюють їх ділові взаємини.
Основне призначення стилю - регулювання офіційно-ділових стосунків.
Головні ознаки стилю:
Позамовні ознаки стилю:
офіційність;
адресність;
повторюваність дій та ситуацій;
тематична обмеженість кола завдань, що вирішує організація;
смислова точність і ясність, які поєднуються з лаконічністю і послідовністю;
стандартизація вислову;
сувора регламентарність.
Мовні ознаки стилю:
використання політичної, адміністративної, канцелярської термінології;
використання мовних штампів;
ділова фразеологія;
відсутність емоційно забарвленої лексики;
мінімум синонімів;
наявність безособових та наказових форм дієслів;
використання простих поширених речень, які ускладнюються складними та складеними конструкціями.
Жанри реалізації стилю - закон, кодекс, устав, наказ, оголошення, доручення, розписка, протокол, акт, інструкція, лист, список, перелік, накладна тощо, а також виступи
на зборах, наради, прес-конференції, бесіди з діловими партнерами.
Основні підстилі:
Законодавчий.
Адміністративно-канцелярський.
Дипломатичний.