10. Публіцистичний стиль.

Публіцистичний стиль - це функціональний різновид літературної мови, яким послуговуються в засобах масової інформації (газетах, часописах, пропагандистських виданнях).

Основне призначення стилю - обговорення, відстоювання і пропаганда важливих суспільно-політичних ідей, формування відповідної громадської думки, сприяння суспільному розвитку.

Головні ознаки публіцистичного стилю:

• популярний;

• чіткий виклад орієнтований на швидке сприймання повідомлень;

• стислість і зрозумілість інформації;

• використання суспільно політичної лексики;

• використання емоційно забарвлених слів, риторичних запитань, повторів, фразеологічних одиниць;

• тон мовлення пристрасний, оцінний.

Публіцистичний стиль реалізується в таких жанрах:

• виступ;

• нарис;

• публіцистична стаття;

• памфлет;

• фейлетон;

• дискусія;

• репортаж.

Основні підстилі:

• Художньо-публіцистичний.

• Науково-публіцистичний.

• Масової інформації.

11. Мовні норми.

Мовна норма – сукупність загальноприйнятних правил, взірців, вживання мовних засобів, в написанні та усній формі.

Розрізняють такі норми:

• орфоепічні ;

• орфографічні;

• лексичні;

• пунктуаційні;

• стилістичні;

• морфологічні;

• синтаксичні.

12. Художній стиль.

Художній стиль - це мова художньої літератури, “особливий спосіб мислення, створення мовної картини світу”.

Основне призначення стилю - різнобічний вплив на думки і почуття людей за допомоги художніх образів.

Головні ознаки стилю:

• емоційність;

• образність;

• експресивність;

• вживання епітетів, метафор, порівнянь, повторів, перифразів, антитез, гіпербол та інших зображувальних засобів, фразеологізмів.

Основні підстилі:

• Епічний (проза);

• Ліричний (поезія);

• Драматичний (драма, комедія, трагедія);

• Комбінований.

Художній стиль реалізується в таких жанрах: трагедія, комедія, драма, водевіль, роман, повість, оповідання, поема, вірш, байка, епіграма.

13. Виникнення української мови.

Українська мова  — мова, поширена у південно-східній Європі, належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної родини.

Є різні взаємовиключні концепції історичного розвитку української мови. Основними сучасними гіпотезами є дві:

• концепція вченого-мовознавця, славіста, доктора філософії, академіка Ю.Шевельва — українська мова безпосередньо виділилася з праслов'янської мови. Після розпаду праслов'янської мови у “східних слов'ян” сформувалося п'ять діалектів, два з них — києво-поліський та галицько-подільський — утворили українську мову.

• концепція  О.Царука — після поглиблення диференціації праслов'янського ареалу слов'янство розподілилося на дві великі групи: словенську й антську. До антської підгрупи належить антська прамова, а також українська, білоруська, польська, чеська, словацька, хорватська, верхньолужицька. До словенської підгрупи —

словенська прамова, старослов’янська, російська, білоруська, македонська, сербська, нижньолужицька, кашубський і словінський діалекти польської мови, словенська.

14. Науковий стиль.

Науковий стиль - функціональний різновид літературної мови,що обслуговує сферу і потреби науки, техніки, освіти.

Основне призначення стилю - повідомлення про результати наукових досліджень, систематизація знань, обґрунтування гіпотез, доведення гіпотез.

Головні ознаки стилю :

1. Позамовні ознаки стилю:

• чітка визначеність і принципово об’єктивне ставлення – предметність, принциповість, об’єктивнімть;

• точність;

• ясність;

• лаконічність;

• відсутність образів та емоцій.

2. Мовні ознаки стилю:

• cтрога унормованість;

• використання абстрактної лексики;

• безособовість;

• монологічність викладу;

• завершеність і повнота висловлення;

• логічна послідовність;

• використання умовних знаків та символів;

• первинність писемної форми;

• відсутність слів.

Жанри реалізації стилю – монографія, відгук, рецензія, анотація, лекція, доповідь на наукові теми,наукове дослідження і т.д.

Основні підстилі:

• Власне науковий.

• Науково-популярний.

• Науково-навчальний.