1. Українська мова як єдина національна мова українського народу і форма його національної культури.

Українська мова єдина національна мова українського народу . Відповідно до статті 10 Конституції України, українська мова є державною мовою України. “Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.”

2. Функціональні стилі української мови.

В українській літературній мові виділяють такі функціональні стилі:

• науковий;

• офіційно-діловий;

• публіцистичний;

• художній;

• розмовний;

• конфесійний;

• епістолярний.

3. Українська мова – мова нації, мова держави.

Українська мова єдина національна мова українського народу . Відповідно до статті 10 Конституції України, українська мова є державною мовою України. “Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.”

Державна мова – закріплена традиціями або законодавством мова, вживання якої обов’язкове в органах державного управління, громадських органах , на виробництві, в закладах науки, культури, у сферах зв’язку та інформації.

Національна мова – мова нації, що зберігає в свої основі основні структурні риси мови народу.

4. Мовний етикет.

Мовний етикет – лінгвістична дисципліна, яка вивчає етичний аспект культури мовлення: типові формули вітання, побажання, запрошення, прощання.

Або

Мовний етикет – сукупність правил мовної поведінки, які представлені в системі стійких мовних формул.

5. Сучасна українська літературна мова.

Літературна мова – унормована, регламентована, відшліфована форма загальнонародної мови, яка обслуговує найрізноманітніші сфери діяльності людини: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей.

Ознаки літературної мови:

• унормованість;

• уніфікованість;

• наддіалеткність;

• поліфункціональність;

• стилістична диференціація.

Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі південно-східного наріччя, ввібравши в себе деякі діалектні риси інших наріч. Зачинатилем нової української літературної мови був І. П. Котляревський - автор перших великих художніх творів українською мовою (“Енеїда”, “Наталка Полтавка”, “Москаль-Чарівник”).

Він першим використав народнорозмовні багатства полтавських говорів і фольклору. Основоположником сучасної української літературної мови справедливо вважають Тараса Григоровича Шевченка. Саме він уперше своєю творчістю підніс її на високий рівень суспільно-мовної і словесно-художньої культури, заклав підвалини для розвитку в ній

наукового, публіцистичного та інших стилів української мови. У мові творів Шевченка знайшли глибоке відображення народнопоетична творчість, уснорозмовні форми народної мови. Традиції Т. Шевченка у розвитку української літературної мови продовжували у своїй творчості І. Франко, Леся Українка, Панас Мирний, М. Коцюбинський та інші письменники.

Українська літературна мова постійно розвивається і збагачується. Цей процес супроводжується усталенням, шліфуванням обов'язкових для всіх літературних норм.