
- •Українська мова як єдина національна мова українського народу і форма його національної культури.
- •Функціональні стилі української мови.
- •Українська мова – мова нації, мова держави.
- •Мовний етикет.
- •Сучасна українська літературна мова.
- •Епістолярний стиль.
- •Мова професійного спілкування, як функціональний різновид української літературної мови.
- •Розмовно-побутовий стиль.
- •Мовне законодавство та мовна політика України.
- •Публіцистичний стиль.
- •Мовні норми.
- •Художній стиль.
- •Виникнення української мови.
- •Науковий стиль.
- •З історії заборони української мови.
- •Комунікативна професіограма фахівця.
- •Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.
- •Офіційно-діловий стиль.
- •Комунікативні ознаки культури мовлення.
- •Конфесійний стиль.
- •Словники у професійному мовленні. Типи словників.
- •Мовленнєвий та спілкувальний етике.
- •Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
- •Текст як форма реалізації мовленнєво-професійної діяльності.
Українська мова як єдина національна мова українського народу і форма його національної культури.
Українська мова єдина національна мова українського народу . Відповідно до статті 10 Конституції України, українська мова є державною мовою України. “Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.”
Функціональні стилі української мови.
В українській літературній мові виділяють такі функціональні стилі:
науковий;
офіційно-діловий;
публіцистичний;
художній;
розмовний;
конфесійний;
епістолярний.
Українська мова – мова нації, мова держави.
Українська мова єдина національна мова українського народу . Відповідно до статті 10 Конституції України, українська мова є державною мовою України. “Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.”
Державна мова – закріплена традиціями або законодавством мова, вживання якої обов’язкове в органах державного управління, громадських органах , на виробництві, в закладах науки, культури, у сферах зв’язку та інформації.
Національна мова – мова нації, що зберігає в свої основі основні структурні риси мови народу.
Мовний етикет.
Мовний етикет – лінгвістична дисципліна, яка вивчає етичний аспект культури мовлення: типові формули вітання, побажання, запрошення, прощання.
Або
Мовний етикет – сукупність правил мовної поведінки, які представлені в системі стійких мовних формул.
Сучасна українська літературна мова.
Літературна мова – унормована, регламентована, відшліфована форма загальнонародної мови, яка обслуговує найрізноманітніші сфери діяльності людини: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей.
Ознаки літературної мови:
унормованість;
уніфікованість;
наддіалеткність;
поліфункціональність;
стилістична диференціація.
Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі південно-східного наріччя, ввібравши в себе деякі діалектні риси інших наріч. Зачинатилем нової української літературної мови був І. П. Котляревський - автор перших великих художніх творів українською мовою (“Енеїда”, “Наталка Полтавка”, “Москаль-Чарівник”).
Він першим використав народнорозмовні багатства полтавських говорів і фольклору. Основоположником сучасної української літературної мови справедливо вважають Тараса Григоровича Шевченка. Саме він уперше своєю творчістю підніс її на високий рівень суспільно-мовної і словесно-художньої культури, заклав підвалини для розвитку в ній
наукового, публіцистичного та інших стилів української мови. У мові творів Шевченка знайшли глибоке відображення народнопоетична творчість, уснорозмовні форми народної мови. Традиції Т. Шевченка у розвитку української літературної мови продовжували у своїй творчості І. Франко, Леся Українка, Панас Мирний, М. Коцюбинський та інші письменники.
Українська літературна мова постійно розвивається і збагачується. Цей процес супроводжується усталенням, шліфуванням обов'язкових для всіх літературних норм.