24

Фінансовий менеджмент

Варіант 5

Зміст

1. Оцінка та прогнозування фінансового стану підприємства, основні показники …………………………………………………………………………3

2. Урахування фактору часу при оцінюванні фінансових витрат на реалізацію інвестиційних проектів за методом дисконтування грошових потоків. …………………………………………………………………………..12

3. Задача ……………………………………………………………………..16

4. Завдання …………………………………………………………………..19

5. Завдання …………………………………………………………………..22

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….24

1. Оцінка та прогнозування фінансового стану підприємства, основні показники

Засучасних умов ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських чинників і характеризується системою моделей, методів, прийомів і показників, що відображують наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів [2, с.104].

Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні стабільності його роботи.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансової діяльності. На фінансовий стан підприємства позитивно впливають безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.

Нераціональне використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні виробництва й реалізації продукції, невиконання плану прибутку від операційної діяльності, збільшення відсотків за банківський кредит, зростання економічних санкцій за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Через перебої у виробничому процесі, погіршення якості продукції, труднощі з її реалізацією зменшуються надходження коштів на рахунки підприємства, у результаті чого погіршується його платоспроможність. Існує також зворотній зв’язок, оскільки відсутність грошових коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а також, і у виробничому процесі.

Отже, фінансовий стан – це одна із найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства.

В фінансовому аналізі під фінансовим станом підприємства розуміють спроможність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективного використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю. Тобто, на фінансовий стан підприємства впливає рівень збалансованості окремих структурних елементів активів і капіталу підприємства, а також рівень ефективності їх використання 4, с.215.

Оптимізація фінансового стану є однією з головних умов успішного його розвитку в майбутньому періоді. Водночас кризовий фінансовий стан підприємства свідчить про серйозну загрозу настання його банкрутства.

Аналіз фінансового стану підприємства показує, за якими конкретними напрямами потрібно проводити аналітичну роботу, дає можливість виявити найважливіші аспекти та найслабкіші позиції у фінансовому стані певного підприємства. Згідно з цим результати фінансового аналізу дають відповіді на запитання, які найважливіші заходи слід застосовувати для поліпшення фінансового стану конкретного підприємства в конкретний період його діяльності.

Отже, фінансовий стан – найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства, оскільки визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал у діловому співробітництві, оцінює ступінь гарантованості економічних інтересів самого підприємства та його партнерів їх фінансових і інших відносин.

Для проведення всебічного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства використовується фінансова звітність підприємства: баланс підприємства, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки до звітності, а також дані статистичної звітності, оперативні дані, бізнес-план тощо.

Об’єктом фінансового аналізу виступають конкретне підприємство та його фінансовий стан.

Суб’єктом фінансового аналізу є фінансові аналітики, які зацікавлені в діяльності підприємства з будь-яких причин.

Фінансовий стан підприємства може бути стійким, нестійким і кризовим. Він характеризується системою показників, які відображують процес формування й використання фінансових ресурсів підприємства. У ринковій економіці фінансовий стан підприємства по суті характеризується кінцевими результатами його діяльності. Крім того, фінансовий стан господарюючого суб’єкта – це характеристика його фінансової конкурентоспроможності (тобто плато – та кредитоспроможності), використання фінансових ресурсів і капіталу, виконання зобов’язань перед державою та іншими господарюючими суб’єктами 4, с.216.

Отже фінансовий стан підприємства – це найважливіша характеристика його ділової активності та надійності.

Метою фінансового аналізу є всебічна оцінка фінансового стану підприємства, резервів його діяльності та ділової активності задля пошуку резервів підвищення рентабельності, виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства, а також виконання ним зобов’язань перед бюджетом, банком та іншими установами;, визначення дохідності підприємства для порівняння її з аналогічними показниками інших підприємств або оцінка підприємства з погляду його ринкової вартості; своєчасного виявлення та усунення недоліків у господарській діяльності для визначення шляхів підвищення фінансового стану підприємства та його платоспроможності, виявлення змін у фінансовому стані в просторово-часовому розрізі та основних чинників, які впливають на фінансовий стан підприємства, прогнозування основних тенденцій у фінансовому стані.

Необхідною умовою діяльності підприємства в ринкових відносинах є сталий фінансовий стан, оскільки від цього залежить своєчасність і повнота погашення його зобов’язань щодо оплати праці робітників, розрахунків з бюджетом, постачальниками матеріальних ресурсів, а також зобов’язань перед комерційними банками стосовно отриманих від них кредитів 2, с.106.

Забезпеченість фінансовими ресурсами в межах розрахункової потреби та їх раціональне використання створюють широкі можливості для подальшого покращення виробничих і комерційних показників діяльності підприємства, підвищення ефективності та якості праці.

У свою чергу, фінансовий стан підприємства прямо залежить від його діяльності. За успішного виконання та перевиконання плану з виробництва і реалізації продукції, товарів, виконання робіт, надання послуг, зниження їх собівартості підприємство одержує надплановий прибуток, утворюються додаткові джерела коштів, що в кінцевому результаті сприяє зміцненню фінансового стану підприємства. Отже, фінансовий стан і результати діяльності підприємства залежать один від одного. Тому резерви подальшого поліпшення фінансового стану – це передусім покращання фінансової стійкості підприємства.

Слід зазначити, що існують різні напрями аналізу фінансового стану підприємства. Основні напрями аналізу наведені на рис. 1.1.

Методи фінансового аналізу – це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства. В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема 2, с.106.

За класифікацією розрізняють неформалізовані й формалізовані методи аналізу. Неформалізовані (евристичні) методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не жорстких аналітичних взаємозв’язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи: експертних оцінок та сценаріїв; психологічні; морфологічні; порівняльні; побудови системи показників; побудови системи аналітичних таблиць.

Основні напрями аналізу фінансового стану підприємства

1. Економічна оцінка балансу підприємства

2. Характеристика майна підприємства та джерел його придбання

Майно і капітал підприємства в цілому

Необоротні активи

Оборотні активи

Матеріальні оборотні засоби

Грошові кошти та їх еквіваленти

3. аналіз фінансової стійкості підприємства

4. Аналіз ліквідності (платоспроможності) підприємства

5. Аналіз фінансових результатів та їх використання, підрахунок резервів

Рис. 1.1 Схема аналізу фінансового стану підприємства

Ці методи застосовують в основному для прогнозування стану об’єкта на перспективу в умовах неповно використаної інформації, неможливості обліку всіх чинників, спрощеної уяви про явища економічної дійсності, тобто в умовах часткової або повної невизначеності. Стан невизначеності характеризує відсутність будь-яких конкретних даних про можливі напрями розвитку дій та про вірогідність здійснення кожного з них у майбутньому. Ці методи характеризуються певним суб’єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності. Основні з них такі: арифметичних різниць; ланцюгових підстановок; відсоткових чисел; дисконтування; диференційний; балансовий; логарифмічний; виокремлення ізольованого впливу факторів; інтегральний; простих та складних відсотків;інші методи.

У процесі фінансового аналізу також широко застосовують традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки) та математико-статичні (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, метод головних компонентів) [4, с.220].

Використання видів, прийомів і методів фінансового аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового аналізу підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.

Існує багато методів проведення, аналізу фінансового стану, але найбільш поширеними є наступні:

• трендовий (горизонтальний) аналіз — вивчення окремих показників за якийсь період, їх поведінки, тенденції росту або спаду;

• структурний (вертикальний) аналіз — визначення питомої ваги окремих показників у загальній величині;

• порівняльний аналіз — зіставлення показників із середньогалузевими, з показниками конкурентів, окремих ланок, з базисними періодами, планом;

• коефіцієнтний аналіз – використання в аналізі комплексу оцінних показників для оцінки фінансового стану та виявлення проблем, що впливають на результати діяльності для прийняття оперативних управлінських рішень;

• тощо.

Горизонтальний (у часі) аналіз передбачає порівняння кожної позиції звітності з аналогічною позицією попереднього періоду. Він дає змогу виявити тенденції зміни окремих статей або їх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. В основу цього аналізу покладено обчислення базисних темпів зростання балансових статей чи звіту про фінансові результати підприємства.

Найбільш типовими формами горизонтального аналізу є:

1. Порівняння фінансових показників звітного і минулого періоду;

2. Порівняння фінансових показників звітного періоду з показниками за планом;

3. Порівняння фінансових показників за низку минулих періодів. Метою такого аналізу є виявлення тенденцій змін окремих показників, які характеризують результати фінансової діяльності підприємства 4, с.221.

Вертикальний (структурний) аналіз спрямований на визначення структури фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат в цілому. Вертикальний аналіз подає фінансову звітність у вигляді відносних величин, які характеризують структуру узагальнюючих підсумкових показників. Обов’язковим елементом аналізу слугують динамічні ряди цих величин, що дає можливість передбачити та прогнозувати структурні зрушення в складі господарських коштів і джерел їх покриття.

Найпоширенішими є такі форми вертикального (структурного) аналізу:

1. Вертикальний (структурний) аналіз активів. У процесі цього аналізу визначають співвідношення (чистку) оборотних та необоротних активів, які використовують, склад активів підприємства за ступенем їх ліквідності, склад інвестиційного портфеля тощо;

2. Вертикальний (структурний) аналіз капіталу передбачає визначення частки власного та позикового капіталу, які використовують, за видами та склад позикового капіталу за строковістю зобв’язань тощо;

3. Вертикальний (структурний) аналіз грошових потоків. У процесі цього аналізу в складі загального грошового потоку виділяють усі грошові потоки по оперативній (виробничій), фінансовій та інвестиційній діяльності. Кожен із цих видів грошових потоків, у свою чергу, може бути більш глибоко структурований за окремими складовими.

Трендовий аналіз спрямований на порівняння кожної позиції звітності з низкою періодів, що передують, і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів окремих періодів.

Щодо коефіцієнтного аналізу, то він є одним з найпоширеніших видів аналізу. Фінансові коефіцієнти доволі популярні серед інвесторів та фінансових аналітиків, оскільки їх легко обчислити на підставі даних фінансових звітів підприємств. Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства

Слід підкреслити, що всі показники фінансового стану підприємства перебувають у взаємозв'язку та взаємозумовленості. Відомо багато показників, які дають змогу з різних сторін оцінити реальний стан справ на підприємстві, і ці показники прийнято розділяти по групах.

Спробуємо розібратися що це за групи на рис. 1.2.

Це далеко не повний перелік фінансових показників, які всебічно характеризують діяльність підприємства, його стабільність та доходність. Взагалі їх налічується більш ніж двісті. В залежності від виду аналізу використовують той чи інший набір показників.

Рисунок 1.2 Групи показників оцінки фінансового стану підприємства (власна розробка)

На деяких підприємствах взагалі використовують свої власні показники фінансової діяльності. Головна їх задача дати правдиву та об’єктивну оцінку фінансовому стану підприємства для того, щоб розробляти ефективні фінансово-економічні плани та своєчасно виправляти існуючі недоліки.