Тема 8. Формування суб'єктивного ставлення до природи як система

Психологічні релізери як система і трансканальні механізми їх обробки

Психологічні релізери як система. Аналіз впливу психоло­гічних релізерів окремо по кожному каналу формування суб'єктивного ставлення до природного об'єкта свід­чить, що в реальності вони впливають як єдина система, оскільки природному об'єкту властиві релізери кількох типів. Система психологічних релізерів має ієрархічну структуру: одні з них більше впливають на процес формування суб'єктивного ставлення, інші - менше. Характер цієї структури залежить від двох факторів: особистих властивостей сприймаючої людини і особливостей самого природного об'єкта

Незважаючи на те, що майже всі люди знають про «негарну поведінку зозулі, яка підкидає свої яйця у чужі гнізда (цей приклад хрестоматійний), більшістю вона сприймається позитивно: людям подобається, як вона кує, так до того ж зозуля ще і «рахує роки». Позитив­ний аудіальний релізер виявляється сильнішим, ніж негативний еко­логічний факт. Для дітей з дитячих будинків зозуля сприймається як негативний птах: невипадково жінок, які залишають дітей в пологових будинках, називають «зозулями». На них негативний екологічний факт більше впливає, ніж позитивний аудіальний релізер. Існують і статеві розходження у впливі релізерів. Наприклад, 40 % хлопчиків у молодшому шкільному віці і 20 % у підлітковому та юнацькому називають дуб в якості «позитивної» рослини, а дівчатка його не вибирають взагалі. Аналіз мотивації вибору показав, що на хлопчиків впливають соціальні релізери архетипічного походження, що пов'язані з цією рослиною: «могутній дуб», «дуб-богатир». Дівчатка виявилися нечутливими до впливу цього релізера. Зате на дівчаток впливають більше, ніж на хлопчиків, негативні релізери, властиві пацюкам і мишам: «шкідливі гризуни» (екологічні факти), «неприємний довгий хвіст» (візуальний релізер). В якості неприємних тварин їх називають 60 % дівчаток і 40 % хлопчиків. Такі розходження існують і у відношенні до тарганів (відповідно, 35 % і 15 %), жаб (відповідно, 25 - 40 % і 10 - 15 % в залежності від віку).

Різне значення мають ті чи інші групи психологічних релізерів і у формуванні відношення до різних природних об'єктів. Експериментально були встановлені наступні закономірності.

1. Позитивне відношення до рослин формується, насамперед, по когнітивному каналу під впливом соціальних релізерів, а також по практичному каналу під впливом морфологічних і фізіологічних «відповідей».

2. Негативне відношення до рослин формується, в основному, по перцептивному каналу під впливом тактильних релізерів.

3. Позитивне відношення до тварин формується переважно по практичному каналу під впливом антропоморфних і поведінкових «відповідей» і по когнітивному каналу під впливом соціальних релізерів.

4. Негативне відношення до тварин формується, в основному, по когнітивному каналу під впливом одержуваних від інших екологічних фактів про небезпеку і «шкідливість» даних тварин, так і по перцептивному під впливом тактильних, візуальних і поведінкових релізерів.

Трансканальні механізми обробки психологічних релізерів.

Поряд з механізмами обробки впливу психологічних релізерів, які є специфічними для кожного каналу формування суб'єктивного відношення до природного об'єкта, існують також і трансканальні механізми, які діють в рамках всіх трьох каналів.

Важливу роль у формуванні відношення до природного об'єкта відіграють такі загальні перцептивні механізми (або установчі ефекти), як «ефект первинності», «ефект новизни» і «ефект ореола».

«Ефект первинності» полягає в тому, що стосовно незнайомого об'єкта найбільш значимою виявиться перша отримана інформація.

«Ефект ореола» полягає в тому, що в умовах дефіциту інформації про об'єкт відбувається поширення загального оцінного враження про нього на сприйняття всіх фактів і ситуації, зв'язаних з цим об'єктом.

«Ефект ореола» може виникнути в результаті безпосереднього контакту з природним об'єктом, в процесі повсякденного спілкування з іншими людьми, на основі різної наукової інформації, під впливом літературних творів (причому, художні ситуації можуть бути абсолютно не характерні в дійсності).Сама назва природного об'єкта може служити створенню «ефекту ореола»: психологічний релізер «плакуча верба» обумовлює деяку ліричність, елегійність, романтичність при сприйнятті цього дерева. А от грифам «стерв'ятникам» в цьому значенні «повезло» менше: назви несуть в собі передумову виникнення негативного «ореола».

«Ефект ореола» виявляється в тому, що природному об'єкту під впливом загального оцінного враження можуть приписуватися відповідні властивості, які для нього в дійсності нехарактерні.

«Ефект новизни» полягає в тому, що стосовно уже відомих об'єктів найбільше значимою виявляється остання, тобто більш нова інформація.

Сильне враження може зробити на людину казково гарна квітка, яка раптом розпустилася на звично непоказному, колючому кактусі, що стояв на підвіконні. Після того, як через декілька днів кактус перецвіте, він уже не буде здаватися «непоказною колючкою». Найважливішу роль у формуванні відношення до природного об'єкта відіграють екологічні установки.

Установка - це стійка готовність людини до певної форми реагування, яка склалося на основі досвіду, і яка спонукає її орієнтувати свою діяльність в певному напрямку і діяти послідовно стосовно всіх об'єктів і ситуацій, з якими вона пов'язана. Установка характеризується єдністю емоційного, когнітивного і поведінкового компонентів. Емоційний компонент включає систему почуттів, пов'язаних у людини з відповідним об'єктом. Когнітивний складають оцінні судження та переконання, які сформувалися на основі певних знань про об'єкт. Поведінковий виявляється як схильність до реальних позитивних або негативних дій у відношенні до об'єкта .

Установки, які пов'язані з об'єктами природи, називаються екологічними установками. Вони функціонують поряд з політичними, естетичними, міжособистісними та іншими, які існують у особистості.

Екологічні установки можуть виникати як в результаті дії описаних раніше механізмів формування відношення до природного об'єкта, так і існувати в людині ще до взаємодії з

ним.

Екологічні установки виконують роль своєрідних «фільтрів» при сприйнятті об'єктів природи, здійснюючи регулюючу функцію в рамках всіх трьох каналів формування суб'єктивного відношення. Позитивні установки стимулюють дію позитивних психологічних релізерів (і знижують значимість негативних), роблять людину більш сенситивною, чуттєвою до них, сприяють подальшому формуванню позитивного відношення до даного природного об'єкта. Негативні, навпаки, блокують вплив позитивних психологічних релізерів (і підсилюють значимість негативних), роблять людину несприйнятливою до них і, відповідно, перешкоджають виникненню позитивного відношення.

Іноді в людини може існувати і суперечлива екологічна установка стосовно природного об'єкта. Це відбувається при неузгодженості емоційного, когнітивного і практичного компонентів установки. Наприклад, отруйні змії можуть раціонально оцінюватися людиною як «рідкісні, і які охороняються» (когнітивний компонент), але при цьому виникає їх емоційне неприйняття: страх, бридливість (емоційний компонент). Таке протиріччя призводить Д° двоїстої, суперечливої поведінки стосовно природного об'єкта.

Особливе значення у формуванні суб'єктивного відношення до природи має такий настановчий механізм, як стереотипізація. Стереотипізація являє собою приписування всім об'єктам або явищам однієї групи, одного типу подібних характеристик, властивостей, якостей при ігноруванні існування можливих розходжень.

Вона виникає на основі потреби спростити і прискорити процес пізнання і орієнтації в навколишньому світі. В її основі лежить загальнопсихологічний механізм перенесення визначених уявлень і ставлення, що сформувалися в процесі взаємодії з одним об'єктом або явищем, на групу в чомусь споріднених об'єктів або явищ. Саме стереотипізація дозволяє виникнути такому складному і багатоаспектному психологічному утворенню, як суб'єктивне відношення до «природи в цілому».

Формування модальності суб'єктивного відношення до природи

Процес формування суб'єктивного ставлення до природи характеризується спрямованістю і характером відношення.

Важливо з'ясувати, під впливом яких факторів складається «знак» (позитивний або негативний) відношення, і які фактори визначають якісну своєрідність (тип модальності).

Специфіка модальності визначається її особливим місцем в загальній моделі формування відношення: з одного боку, вона є попередньою умовою, яка визначає подальше формування відношення на конкретному етапі, а з іншої, є результатом формування відношення на даному етапі і передіснуючою умовою для наступного етапу. Це обумовлено тим, що формування суб'єктивного відношення до природи багатоетапний, циклічний процес, який можна порівняти із спіраллю: на кожному етапі відбувається повернення до тієї ж точки, але на більш високому рівні.

Ще до початку взаємодії з природним об'єктом у людини може існувати визначене суб'єктивне відношення модальності. Модальність цього відношення складається під впливом суспільної екологічної свідомості, яка є контекстом, своєрідним «фоном» формування індивідуальної екологічної свідомості та індивідуального суб'єктивного відношення до якогось конкретного природного об'єкта Екологічні установки, які виробилися в суспільній екологічній свідомості, можуть бути як позитивними (тобто відповідним адекватним уявленням про процеси, що відбуваються в екосистемі), так і неадекватними (в цьому випадку формується упередженість проти природного об'єкта).

Через засоби масової інформації, систему освіти, повсякденне спілкування з іншими людьми установки, які існують у суспільній екологічній свідомості, транслюються особистості, закладаючи модальність її відношення.

Якщо в суспільстві домінує прагматичне відношення до природи, то і модальність суб'єктивного відношення конкретної особистості з більшою імовірністю буде носити саме прагматичний характер. При домінуванні непрагматичного відношення - непрагматичний. Якщо в суспільстві домінує об'єктне сприйняття природи, то в особистості швидше сформується об'єктна модальність відношення до неї, і, навпаки, при домінуванні суб'єктного - суб'єктна.

Модальність відношення особистості робить істотний вплив на дію всіх механізмів формування суб'єктивного відношення до природи, виступаючи в ролі своєрідного «каталізатора» або навпаки «інгібітора».

Наприклад, якщо в людині існує об'єктно-прагматична модальність, то вона буде несприйнятлива до позитивних поведінкових і соціальних релізерів, пов'язаних з природним об'єктом. У такому випадку, позитивні екологічні факти практично не зможуть доводити лабілізуючого впливу на систему її уявлень про світ. Відповідні прояви природного об'єкта в процесі взаємодії будуть розглядатися тільки як «реакція». У випадку негативної емоційної оцінки в процесі рефлексії своїх відчуттів людина буде схильна до їх раціоналізації. Іншими словами, формування позитивного відношення до природного об'єкта уповільниться. Практично тільки одна група позитивних психологічних релізерів перцептивного каналу (візуальні, аудіальні, тактильні і нюхово-смакові) може в цьому випадку впливати на формування відношення. Це пов'язано з тим, що психологічні релізери цієї групи є власне релізерами в етологічному значені слова, їх дія еволюційно, генетично обумовлена і мало залежить від опосередкування внутрішнім світом особистості.

І навпаки, існуюча субє'ктно-непрагматична модальність інтенсифікує дію механізмів формування позитивного відношення до природного об'єкта.

Така роль модальності як передіснуючої умови формування суб'єктивного реалізується на певному конкретному етапі.

Характер модальності, який формується, по осі «прагматична - непрагматична» визначається не стільки дією описаних раніше механізмів формування відношення, скільки характером діяльності з природним об'єктом, до якої залучена людина: в прагматичній діяльності формується прагматична модальність відношення, у непрагматичної - непрагматична.

Проте існує загальна закономірність: якщо процес формування суб'єктивного відношення до природного об'єкта відбувається в напрямку виникнення позитивного «знака» відношення, то це сприяє формуванню його ненрагматичної модальності, якщо в напрямку негативного - прагматичної.

Характер модальності, яка формується, за шкалою «об'єктна - суб'єктна» визначається можливістю або неможливістю виникнення суб'єктифікації природного об'єкта.

Вона залежить, як мінімум, від чотирьох факторів. По-перше, це характер діяльності з природним об'єктом, в яку включена людина: діяльність прагматичного характеру пере­шкоджає суб'єктифікації, діяльність непрагматичного характеру - сприяє. По-друге, можливість виникнення суб'єктифікації визначається характером стимулів, зв'язаних із природним об'єктом, які одержує людина.

Серед психологічних релізерів виділяється особливий тип релізерів, який сприяє суб'єктифікації. їх називають психологічними релізерами суб'єктифікації. Головною особливістю таких релізерів є те, що в значенні, яке вони несуть, потенційно закладена можливість встановлення порівняльного паралелізму між природним об'єктом і людиною. Далеко не всі психологічні релізери є релізерами суб'єктифікації. Як правило, не впливають на можливість виникнення суб'єктифікації візуальні, аудіальні, тактильні та нюхово-смакові психологічні релізери перцептивного каналу. (Хоча це і не виключено: приємний шум лісу, будучи аудіальним релізером, який сприяє формуванню позитивного відношення до біоценозу, не впливає на можливість його суб'єктифікації, а от спів солов'я дозволяє установити певний паралелізм із співом людини і тому може бути аудіальним релізером суб'єктифікації).

Поведінкові релізери, які діють в рамках перцептивного каналу, є подвійними релізерами: по-перше «знак» відношення, яке формується, і по-друге, релізерами суб'єктифікації.

Релізерами суб'єктифікації можуть бути соціальні психологічні релізери, які діють в рамках когнітивного каналу: «могутній дуб» - позитивний релізер, а «мудрий дуб» - ще і релізер суб'єктифікації, оскільки «мудрість» - це людська якість.

Екологічні факти, що лабілізуюче впливають на систему уявлень особистості про світ у «кількісному відношенні», як правило, не є релізерами суб'єктифікації. Наприклад, інформація про те, що гепард розвиває швидкість, рівну швидкості автомобіля, практично не грає ніякої ролі у виникненні суб'єктифікації цієї тварини. Екологічні факти, що лабілізуюче впливають у «якісному відношенні» («схожий на мене (на людей)»), завжди є релізерами суб'єктифікації. Це зумовлено екологічною інформацією, яка дозволяє установити паралелізм з людиною.

У рамках практичного каналу всі типи «відповідей» здатні виступати в якості факторів суб'єктифікації, бо при спільній взаємодії природний об'єкт виявляє зустрічну активність, яка виражається у вигляді відповідних проявів.

По-третє, можливість виникнення суб'єктифікації визначається ступенем індивідуалізованості природного об'єкта, в діяльність з яким включена людина.

Проблема індивідуалізованості природного об'єкта має два аспекти. З одного боку, суб'єктифікація значно легше виникає стосовно одного конкретного природного об'єкта, чим до їхньої групи.

З іншого боку, суб'єктифікація значно легше виникає стосовно природного об'єкта, який чимось виділяється серед собі подібних (принцип «білої ворони»).

Найважливіше значення в створенні індивідуалізованості природного об'єкта, що визначає можливість його суб'єктифікації, має присвоєння йому імені (дуже часто людського). Присвоєння імені - це акт відокремлення даного об'єкта, персонального виділення його з ряду інших аналогічних, надання йому унікальності і неповторності.

Роль наділення природного об'єкта ім'ям яскраво демонструє такий приклад. У муніципальному зоопарку М.Даугавпілса в спеціальному вольєрі знаходилися дві морські свинки. На пояснювальному стенді був такий напис: «Я морська свинка. Мене звуть Цуцуліс. Мене можна брати на руки, гладити, годувати, але не можна кривдити».

Практично усі відвідувачі зоопарку зверталися до співробітників: «А хто з них Цуцуліс?». Отримавши відповідь, вони з захватом починали пестити «Цуцуліса». Друга свинка не викликала абсолютно ніякого інтересу. Коли працівники зоопарку спеціально «робили Цуцулісом» другу свинку, та яка була «Цуцулісом» раніше залишався самотньо сидіти у вольєрі, поки захоплення відвідувачів виливалися на «новоспеченого Цуцуліса».

Наявність імені може навіть служити критерієм існування суб'єктної модальності відношення до даного природного об'єкта.

По-четверте, можливість виникнення суб'єктифікації визначається тим, наскільки діяльність з природним об'єктом, в яку включена людина, сприяє виникненню явищ емпатії та ідентифікації стосовно природного об'єкта.

Найбільш часто явища емпатії та ідентифікації стосовно природного об'єкта виникають у таких ситуаціях: 1)коли природний об'єкт знаходиться в становищі, яке людина оцінює як відносно гірше ніж його власне (голодує, замерзає, позбавлена свободи); 2)коли він знаходиться в несприятливому становищі, в яке людина і сама може потрапити (хворіє, гине); 3)коли він активно сигналізує про своє тяжке становище (кричить від болю).

Системна модель процесу формування суб'єктивного відношення до природи

Узагальнюючи механізми формування відношення до природи по трьох каналах, можна виділити декілька положень, які характеризують цей процес як систему.

1.Від перцептивного до практичного каналу зростає ступінь усвідомленості людиною процесу формування суб'єктивного відношення до природи.

Якщо в рамках перцептивного каналу вплив релізерів відбувається на несвідомому рівні, то в когнітивному каналі формування відношення пов'язано з другою сигнальною системою, процесами мислення, а в практичному - головну роль починає відігравати свідома регуляція особистістю своєї діяльності: постановка мети, визначення стратегій, вибір технологій.

2.Від перцептивного до практичного каналу формування суб'єктивного відношення до природи вплив психологічних релізерів в більшій мірі термінується рівнем надситуативної активності особистості.

При формуванні відношення по перцептивному каналу, наявність надситуативної активності особистості не є принциповою: психологічні релізери впливають на відношення до природного об'єкта.

Когнітивний канал формування відношення припускає вплив на людину інформації про природні об'єкти і власну надситуативну активність у пошуку та переробці інформації.

У рамках практичного каналу наявність надситуативної активності є обов'язковою умовою для того, щоб психологічні релізери могли зробити вплив на особистість. Більш того, така активність «породжує» психологічні релізери даного каналу: без неї відповідні прояви природного об'єкта суб'єктивно є просто «реакціями».

3.Формування суб'єктивного відношення, до природи - це нерівномірний, неоднонаправлений, циклічний, ступеневий процес, який протікає протягом значного проміжку часу.

Формування суб'єктивного відношення до природи не починається з якогось певного моменту і не закінчується до якоїсь певної дати, суб'єктивне відношення ніколи не буває сформованим остаточно.

Процес формування відношення до природи не має нічого спільного з прямолінійним сходженням по сходах нагору. В «певні» періоди воно може практично змінюватися, якби застигати на місці, зате в інші періоди відбуваються істотні стрибки, переходи на нові якісні ступені. Формування відношення може поперемінно йти в різних напрямах: позитивне відношення переходить в негативне, об'єктно-прагматична модальність зміняється суб'єктно-непрагматичною, узагальненість зростає, а емоційність падає, широта збільшується, а принциповість знижується.

Крім того, цей процес носить циклічний характер: відношення, що є результатом попереднього етапу, стає передіснуючою умовою для наступного, активізує або гальмує вплив на подальшу дію механізмів формування відношення.

4. Механізми формування суб'єктивного відношення до природи є єдиним комплексом, який характеризується внутрішньою цілісністю.

Одні елементи системи механізмів формування відношення можуть робити коригуючий вплив на інші, їхня ієрархія не є постійною, і домінуюче положення можуть займати то одні з них, то інші.

5. Особистість людини є системоутворюючим актором формування суб'єктивного відношення до природи.

Особливості особистості роблять визначальний вплив на хід процесу формування суб'єктивного відношення до природи. Процес залежить від:

• особливостей характеру людини

• рівня її загальної культури

• інтелектуальних можливостей і ерудиції

• системи її ціннісних орієнтацій, мотивів, інтересів

• соціального статусу

Ці фактори обумовлюють сензитивність, чутливість людини психологічних релізерів, її екологічні установки, спроможність до суб'єктифікації природних об'єктів.

Варто підкреслити, що процес формування відношення, безумовно, носить комплексний, синкретичний характер, і поканальне структурування його механізмів обумовлено в значній мірі дискретністю мислення.

Результатом такого структурування є свого роду «матриця» психологічних механізмів формування суб'єктивного відношення до природи, що, звичайно, не охоплює всіх деталей і варіантів протікання цього процесу, однак фіксує його основні структурні елементи і їхні взаємозв'язки.

Така «психологічна матриця» дозволяє «накласти» на неї «педагогічну кальку», тобто систему педагогічних принципів, методів і прийомів, іншими словами, розробити методику формування суб'єктивного відношення до природи, в якій буде встановлена чітка відповідність педагогічного процесу існуючим психологічним закономірностям.

Висновок

1. Система психологічних релізерів має ієрархічну структуру. Характер цієї структури залежить від двох факторів: особистісних особливостей сприймаючої людини та особливостей самого природного об'єкта.

2. До трансканальних механізмів обробки психологічних релізерів відносяться загальні перцептивні механізми (або установчі ефекти): «ефект первинності», «ефект новизни» і «ефект ореола», а також екологічні установки особистості.

3. Найважливіше значення має механізм стереотипізації, який дозволяє виникнути такій складній і багатоаспектній психологічній освіті, як суб'єктивне відношення до природи у цілому».

4. Модальність суб'єктивного відношення, з одного боку, є передіснуючою умовою, яка визначає подальше формування відношення на конкретному етапі, а з іншого, є результатом формування відношення на даному етапі передіснуючій умові для наступного етапу. Це обумовлено тим, що формування суб'єктивного відношення до природи є багатоетапний, циклічний процес.

5. Характер модальності може формуватися по осі «прагматична-непрагматична» та визначатися діяльністю з природним об'єктом. Характер модальності може формуватися, по осі «об'єктна - суб'єктна» та визначатися можливістю або неможливістю виникнення суб'єктифікації природного об'єкта.

6. Процес формування суб'єктивного відношення до природи носить системний характер, що має ряд специфічних ознак.