
- •Оглавление
- •1.Визначте предмет філософії як особливої галузі гуманітрного знання
- •2.Що таке світогляд? назвіть історичні типи світогляду та дайте їх характеристику.
- •3.Визначте центральну проблему філософського знання
- •4. Визначте основні специфічні риси філософського знання
- •5. Дайте характеристику основних функцій філософії.
- •6. Назвіть основні складові філософського знання та коло проблем, які вони досліджують
- •7. Яке місце посідає філософія серед інших форм світогляду
- •8. В чому полягає внесок античної філософії в розвиток філософського знання
- •9. В чому полягає внесок філософії Середньовіччя в духовний розвиток суспільства
- •10. Визначте Провідні риси філософії доби Відродження
- •11. Які підходи пізнання світу склалися у філософії у Новий час
- •12. В чому полягає протилежність матеріалізму та ідеалізму. Види ідеалізму
- •14. На як світи розподіляв буття Сковорода.
- •15. Діалектика буття і небуття Гегеля.
- •16. Рух як атрибут буття. Рух, спокій, розвиток, їх співвідношення.
- •17. Простір і час як форми присутності людини у бутті. Загальні і специфічні риси простору і часу
- •18. Матеріальне та ідеальне. Їх співвідношення у всіх напрямах філософії
- •19. У чому відмінність тлумачення часу августина та тертуліана?
- •20. В німецькому екзистенціалізмі поширена теза: «Мова – це дім буття». Ваше ставлення до цієї тези
- •21 Діяльність - спосіб буття людини. Види діяльності
- •22. Іммануїл Кант про роль активної духовної діяльності в житті людини. Зміст категоричного імперативу Іммануїла Канта
- •23.Що таке свідомість? Визначте структуру свідомості.
- •24.Які сучасні концепції ідеального Ви знаєте?
- •26. Як співвідносяться між собою «свідоме», «несвідоме» і «підсвідоме» в психіці індивіда? (за з.Фройдом)
- •28. Свідомість і мова. Чи тотожні поняття «мова» і «мовлення»? Хто з видатних лінгвістів доводив єдність мови і мислення?
- •№ 30 Чи існує межа між людським розумом та штучним інтелектом? Чим визначається ця межа?
- •33. Які ідеї про сутність людини склалися в європейській філософії.
- •34.Відома теза екзистенціалізму «Екзистенція передує сутності». Охарактеризуйте співвідношення сутності та та існування людини в творах ж.-п.Сатра і а. Камю
- •35. Свобода і відповідність особистості в суспільстві.
- •36. Особистістю народжуються чи стають ( за Евальдом Ільєнковим). Ваші пропозиції щодо становлення особистості в сучасну добу?
- •37. Прокоментуйте слова Макса Шелера» Те, що робить людину людиною, є протилежним життю взагалі…Людина- антипрородна істота.
- •38.Тема життя, смерті та безсмертя в філософії. Які способи подолання людиною небуття ви знаєте?
- •39. В чому ви вбачаєте сенс життя в сучасному інформаційному світі?
36. Особистістю народжуються чи стають ( за Евальдом Ільєнковим). Ваші пропозиції щодо становлення особистості в сучасну добу?
Для того щоб відповісти на це питання,необхідно, насамперед, провести розмежування понять «людина», «Індивід», « особистість ».
Поняття « особистість » вживається для характеристики загальних, притаманнихвсім людям якостей і здібностей. Це поняття підкреслює наявність у світітакої особливої історично розвивається спільності, як людський рід,людство, яке відрізняється від усіх інших матеріальних систем тількийому властивим способом життєдіяльності.
Отже, існує людство як специфічна матеріальнареальність. Але людство, як таке самостійно не існує. Існування окремих представниківлюдства виражається поняттям «індивід».
«Індивід» - одиничний представник людського роду, конкретнийносій всіх соціальних і психологічних рис людства: розуму, волі,потреб і т.д. Поняття «індивід» у цьому випадку вживається взначенні «конкретна людина». Особистість неможлива поза соціальної діяльності і спілкування. Тількивтручаючись у процес історичної практики, індивід проявляє соціальнусутність, формує свої соціальні якості, виробляє ціннісніорієнтації. Головна сфера становлення людини - його трудова діяльність. Праця становить основу соціального буття людини, тому що саме впрацю він найбільшою мірою виражає себе як суспільний індивід. Наформування особистості впливають фактори трудової діяльності,громадський характер праці, її предметний зміст, форма колективноїорганізації, суспільна значущість результатів, технологічний процеспраці, можливість для розгортання самостійності, ініціативи,творчості.
Особистість не тільки існує, але і вперше народжується саме як «Вузлик», що зав'язується в мережі взаємних відносин. Усередині тіла окремогоіндивіда реально існує не особистість , а її однобічна проекція наекран біології, здійснювана динамікою нервових процесів.
Формування особистості , тобто становлення соціального "Я" - цепроцес взаємодії із собі подібними в процесі соціалізації, коли однасоціальна група навчає "правил життя" іншу.
Людина більш універсальний, його біологічна організація дозволяє впорівняно з іншими біологічними видами адаптуватися до дуже широкомудіапазону зовнішніх умов. Людське дитинча народжується на менш зрілоюстадії, ніж тварина, а жити йому доводиться у більш складному світі - всоціально - сконструйованої реальності.
Народжуються індивідом, а особистість формуються суспільством, середовищем і власною волею та самовдосконаленням. Особистість наділена позитивною свободою бо на неї поширюється принципово моральна відповідальність за яким людина не відповідає за ті вчинки які вона не усвідомлює.
37. Прокоментуйте слова Макса Шелера» Те, що робить людину людиною, є протилежним життю взагалі…Людина- антипрородна істота.
Те, що робить людину людиною, є принципом, протилежним усьому життю взагалі, він, як такий, взагалі не може бути зведеним до «природної еволюції життя», і якщо його до чого-небудь і можна звести, то тільки до вищої основи самих речей – до тієї основи, частковою маніфестацією якої є «життя». Вже греки відстоювали такий принцип і називали його «розумом». Ми хотіли би вживати для зазначення цього більш широке за змістом слово, яке містить у собі поняття розуму, але поряд з мислення в ідеях охоплює і певний рід споглядання, споглядання першофеноменів або суттєвого змісту, далі певний клас емоцій та вольових актів, які ще мають бути схарактеризовані, наприклад, доброту, любов, каяття, шанування тощо – слово дух. Діяльний же центр, в якому дух з’являється всередині конечних сфер буття, ми будемо називати особистістю, на відміну від усіх функціональних «життєвих центрів», які, при розгляді їх з внутрішнього боку, називаються також «душевними» центрами.
Але що ж таке цей «дух», цей новий і настільки вирішальний принцип? (…) Якщо за головне у розумінні духу вважати особливу пізнавальну функцію, рід знання, яке може дати тільки він, тоді основним визначенням «духовної» істоти буде її – або її буттєвого центру – екзистенціальна незалежність від органічного, свобода, звільнення від примусу і тиску, від «життя» та усього, що належить «життю», отже, і її власного, пов’язаного з потягами інтелекту. Така «духовна» істота більше не прив’язана до потягів та зовнішнього світу, але «вільна від зовнішнього світу» і, як ми будемо це називати, «відкрита світу».