2. Наочні методи.

Метод ілюстрації – передбачає показ і сприймання предметів, процесів і явищ у їх символічному зображенні за допомогою карт, плакатів, портретів, фотографій, малюнків, схем, репродукцій тощо.

Метод демонстрації – полягає в наочно-чуттєвому ознайомленні учнів з явищами, процесами, об’єктами в їх природному вигляді. Ефективний, коли всі учні мають змогу сприймати предмет або процес, а вчитель зосереджує їхню увагу на головному, допомагає виділити істотні сторони предмета, явища, роблячи відповідні пояснення.

Метод самостійного спостереження – безпосереднє сприймання явищ дійсності. Потребує послідовного використання таких елементів: інструктаж вчителя про мету, завдання і методику спостереження, здійснення спостереження, фіксація, відбір і аналіз його результатів учнем, узагальнення і формулювання висновків.

3. Практичні методи.(передбачають різні види діяльності учнів і вчителя, але потребують великої самостійності учнів у навчанні).

Вправи – багаторазове повторення певних дій або видів діяльності з метою їх засвоєння, яке спирається на розуміння і супроводжується свідомим контролем і коригуванням. Використовують такі види вправ:

• підготовчі (готують учнів до сприйняття нових знань і способів їх застосування на практиці);

• вступні (сприяють засвоєнню нового матеріалу на основі розрізнення споріднених понять і дій);

• пробні (перші завдання на застосування щойно засвоєних знань);

• тренувальні (набуття учнями навичок у стандартних умовах (за зразком, інструкцією, завданням);

• творчі (за змістом і методами виконання наближаються до реальних життєвих ситуацій);

• контрольні (переважно навчальні (письмові, графічні, практичні вправи).

Кількість вправ залежить від індивідуальних особливостей школярів і має бути достатньою для формування навички.

Лабораторні роботи – вивчення у шкільних умовах явищ природи за допомогою спеціального обладнання. Організаційно такі роботи проводять у формі фронтальних занять або індивідуально.

Практичні роботи – за характером діяльності учнів близькі до лабораторних, передбачені навчальними програмами, їх виконують після вивчення теми чи розділу курсу. Сприяють формуванню вмінь і навичок, необхідних для майбутнього життя та самоосвіти. Етапи проведення практичних робіт: пояснення вчителя (теоретичне осмислення роботи) – показ (інструктаж) – проба (2-3 учні виконують роботу, решта спостерігає) – виконання роботи (кожен учень виконує роботу самостійно) – контроль (роботи учнів приймають і оцінюють). Зміст і методика виконання практичних робіт залежать від специфіки навчального предмета.

Графічні роботи – роботи, в яких зорове сприймання поєднане з моторною діяльністю школярів, креслення і схеми, роботи з контурними картами, складання таблиць, графіків, діаграм.

Дослідні роботи – пошукові завдання і проекти, що передбачають індивідуалізацію навчання, розширення обсягу знань учнів. Їх застосовують у процесі вивчення будь-яких предметів, передусім на факультативних і гурткових заняттях.

2. Логічні методи (за логікою передачі і сприймання навчальної інформації).

   1. Індуктивний метод. Забезпечує перехід від одиничного до загального висновку на основі знання про предмети даного класу, оскільки “індукція” (від лат. зведення) – форма умовиводу, де на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне.

При індуктивному методі:

1 варіант: учитель спочатку повідомляє факти, демонструє досліди, наочні посібники, організує виконання вправ, поступово підводить учнів до узагальнень, визначення понять, формулювання законів.

Учні: засвоюють спочатку одиничні факти, потім роблять висновки і узагальнення навчального характеру.

2 варіант: учитель ставить перед учнями проблемні завдання, які вимагають самостійних суджень від частинних положень до більш загальних, до висновків і узагальнень. Учні: самостійно розмірковують над фактами, роблять висновки й узагальнення.

2. Дедуктивний метод. Забезпечує перехід від загального до одиничного, оскільки “дедукція” (від лат. виведення) – перехід від загального до окремого. Цей метод забезпечує систематичний і стрункий виклад навчального матеріалу, тісний взаємозв’язок елементів знання в його системі.

При дедуктивному методі: учитель спочатку повідомляє загальне положення, формулу, закон, а потім поступово виводить частинні випадки, більш конкретні завдання. Учні сприймають загальні положення, формули, закони, а потім засвоюють конкретні результати.

3. Метод аналогій.

3. Гностичні методи (за ступенем самостійності мислення школярів у процесі оволодіння знаннями, формуванням умінь і навичок).

У даній класифікації виділяються наступні методи:

3.1 пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний);

Пояснювально-рецептивний метод (рецепція - сприймання) - один з найекономніших способів передачі підростаючому поколінню узагальненого й систематизованого досвіду людства. Ефективність його перевірена багаторічною практикою і він завоював собі місце в школах усіх країн на всіх ступенях навчання.

Недоліком цього методу є те, що навіть при використанні найрізноманітніших засобів з боку вчителя, характер пізнавальної діяльності учнів залишається одним і тим же - сприймання, осмислення, запам'ятовування. Хоча без цього методу не можна забезпечити жодної цілеспрямованої дії учня. Такі дії завжди ґрунтуються на певний мінімум його знань про мету і завдання, порядок і об'єкт дії.

3.2. Репродуктивний метод. Репродукція – відтворення готових зразків. Репродуктивний метод має такі ознаки: 1) знання учням пропонуються в “готовому” вигляді; 2) учитель не тільки повідомляє знання, а й пояснює їх; 3) учні свідомо засвоюють знання, розуміють їх і запам’ятовують; критерієм засвоєння є правильне відтворення (репродукція) знань; 4) міцність засвоєння забезпечується шляхом багаторазового повторення знань. Він забезпечує можливість передачі значного обсягу знань, умінь за короткий час і з невеликими витратами зусиль.

Знання, отримані в результаті пояснювально-ілюстративного методу, не формують навичок і умінь користуватися цими знаннями. Для набуття учнями умінь, навичок та досягнення другого рівня засвоєння знань учитель за допомогою системи завдань організує багатократне повторення повідомлених ним знань і продемонстрованих способів діяльності. Найважливішою перевагою даного метода є економність.

Таким чином, відтворення і повторення способу діяльності за завданнями вчителя є головною ознакою репродуктивного методу навчання.

Певну роль при реалізації цього методу може відігравати алгоритмізація. Учням задається алгоритм, тобто правила і порядок дій, в результаті виконання учень навчається розпізнавати об'єкт (явище), з'ясовує його наявність і одночасно здійснює певний порядок дій. Використання учнями відомого їм алгоритму за завданням учителя характеризує прийом репродуктивного методу.