45. Журналістика в системі соціальних інститутів.

Людина в суспільстві одночасно є суб’єктом і об’єктом виховання. Виховний вплив на людину здійснюється і в рамках всієї соціальної системи, і в рамках духовної сфери суспільства. Владні структури можуть розраховувати на стабільне становище лише в тому випадку, коли вони будуть приділяти достатньо уваги не тільки економічному, але й духовному розвитку суспільства. Для реалізації цієї мети будь-яке суспільство створює відповідні організації, служби і центри. З’являються і спеціальні канали, по яких ціннісні настанови можуть бути донесені до широких верств населення. Таких каналів немало: політичні, громадські партії, організації і рухи, школа і церква, преса і телебачення, радіомовлення і т.д. Але, безсумнівно, найбільш оперативним, дохідливим і дійовим каналом формування громадської думки є система ЗМІ – преса, телебачення, радіо, документальне кіно тощо. Для нормального функціонування будь-якої соціальної системи необхідний безперервний потік інфо. Він відповідно орієнтує кожну особу і тримає її у стані інфо насиченості. Інфо потік неоднорідний. Можна виділити два основних компоненти: організовану (офіційну) і неорганізовану (неофіційну) інфо. Під організованою інфо ми розуміємо будь-які повідомлення, що виходять із інституційних джерел суспільства. Під неорганізованою – ту, що надходить у розпорядження особи стихійно, поза контролем громадських організацій (міжособистісні форми інфо спілкування, чутки, анекдоти, інфо закордонних джерел). Уся система ЗМІ – це засіб здійснення єдиного процесу поширення ідей, вчень, теорій, суспільно значущої інформації, виховання соціальних почуттів, звичок, намірів тощо.

46. Проблеми розуміння і реалізації свободи преси та журналістської діяльності.

Прагнення до свободи - один з невід'ємних атрибутів людини. Під свободою розуміється право на будь-яку діяльность, наслідки якої не завдають шкоди природному та соціальному довкіллю. Для журналістики свобода слова мусить розглядатися принаймні в двох аспектах: 1) як свобода преси і 2) як свобода творчості. Свобода преси — це право громадян та їх організацій вільно ви­кладати свої погляди через газети, журнали та інші ЗМІ, це життєво необхідна умова для найповнішого виявлення політичного змісту і суспільних функцій друкованого слова. Основні засади свободи преси сформульовані й у міжнародних правових документах. У "Декларації прав людини", що була прийнята на Генеральній Асамблеї ООН 10 грудня 1948 року й виконання якої пе­ребуває під міжнародним контролем, у статті 19 зазначено: "Кожна лю­дина мас право на свободу переконань і на вільне висловлювання їх; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переко­нань і свободу шукати, одержувати й поширювати інфо та ідеї будь-якими засобами й незалежно від державних кордонів". А стат.29 "Декларації" стосується можливих обмежень прав і свобод, у тому числі й права на свободу слова. "При здійсненні своїх прав і свобод, — записано в ній, -— людина повинна підлягати тільки таким обмеженням, які встановлені законом винятково з метою забез­печення безпеки, ншіежного визнання й поваги прав і свобод ін. лю­дей і задоволення вимог моралі, громадського порядкуй загального до­бробуту в демократ. суспільстві". Право кожної людини на свободу слова гарантується і Європейською конвенцією. Стаття 10 цього Конвенції проголошує:". Кожна людина має право на свободу вираження своєї думки. Це право включає свободу дотрим. своєї думки, отрим. і пошир. інфо та ідеї без втручання з боку держ. органів і незалежно від кордонів.