Залік журналістика

1. Основні тенденції розвитку сучасної вітчизняної журналістики.

Гласність. Для незалежної газети – це одне із найголовніших завдань. Читачі повинні знати все, що їх цікавить. Не може бути заборонених тем, крім тих, що можуть суперечити існуючим законам. Об’єктивність. Оскільки преса стала незалежною від політичних партій і структур влади, вона має відбивати життя таким яким яким воно є. Плюралізм. Обов’язок преси – показати всю політичну палітру, яка є в реальності. Можна з будь-яких позицій відстоювати власну думку, але не нав’язувати її будь-кому силою. Чесність. Не фальшивити, а відстоювати істину, старатися бути відвертими і відкритими. Інформаційна насиченість. Газета виходить для масового читача. Тому бажано інформаційно наситити її так, щоб вона щодня була своєрідною енциклопедією життя. Не пропускати важливих подій. Сенсаційність. Сенсаційність – усе те, що незвичайне і незвичне. Адже це цікавить читачів. Сенсаційність у гострій формі привертає увагу до якоїсь пекучої проблеми.

2. Функції артикуляції, соціалізації, критики та контролю.

Артикуляції. ЗМІ повинні не тільки передавати те, що сказали «сильні цього світу», вони повинні бути «відображувачем думки безсловесних мас». Вони повинні також надавати людям можливість висловлювати власну думку, виражати повногласно їхні потреби, протести, їх радощі та турботи. Це відбувається тільки тоді, коли у розпорядженні аудиторії є спеціальний «форум думок» (наприклад, сторінка читацьких листів, «відкритий мікрофон»), та тоді, коли про думки людей щодо їхніх проблем журналісти дізнаються за допомогою інтерв’ю, шляхом розслідування та опитувань. Соціалізації - розуміється передача культурних здобутків, освітня функція ЗМІ. Оскільки до завдань преси належить передача зразків, цінностей та норм буття, котрі є гідними та можливими для людини, зо загальноприйняті у суспільстві, то ЗМІ таким чином соціалізують людину. ЗМІ повинні виконувати це завдання, не тільки передаючи інфо про те, що сталося, а так, щоб пояснити, зіставити, поглибити події року, тижня, висвітлити їх причини та показати важливі зв’язки між ними. Це означає, що вони аналізують події. Для цієї функції особливо підходять друковані ЗМІ, а також радіо та телебачення, котрі використовують такі технічні засоби, за допомогою яких можна глибше та ширше висвітлити потрібні теми. Критики та контролю. Згідно з цим, ЗМІ повинні виконувати функцію громадського контролю. Вони повинні наглядати за роботою усіх, хто має владу, через виробництво гласності з передачею інфо.

3. Специфічні риси і складові майстерності професії журналіста.

Питання журналістської майстерності слід розуміти ширше, ніж суто літературну кваліфікацію. Сюди слід віднести і професійну принциповість, і вміння прислухатися до співрозмовника, і вміння проникнути в суть явищ, і досконале володіння мовою, і різнобічні знання. Співробітник ЗМІ – це працівник на громадській ниві, який захищає і підтримує загальнолюдські інтереси. Для цього йому необхідні ґрунтовні знання з усіх галузей життя, вміння швидко працювати і досконалий літературний стиль. Питання про журналістську майстерність в наші дні набуває особливого значення: культурний і теоретичний рівень читачів наваго зріс, вони не бажають миритися і не миряться з літературним примітивом, вони стали значно вимогливішими, більш широким стало коло їх духовних інтересів та запитів. Складна і важка справа в творчості журналіста – назвати подію чи явище їх власним ім’ям, знайти в них серцевину, виявити справжній зміст і зуміти висловити цей зміст. Фразерство, двозначність, неясність, поверховість – найлютіші вороги журналіста. Ясна, проста функціональна мова є кращим засобом взаєморозуміння між автором і читачем.