3. Типи уроків.

У практиці роботи шкіл прийнято розрізняти такі типи уроків:

а) вступні уроки;

б) уроки ознайомлення з новим матеріалом;

в) уроки вдосконалювання у виконанні пройденого матеріалу;

г) мішані уроки;

д) залікові уроки.

Вступні уроки проводяться на початку навчального року, чверті, а також перед проходженням нових розділів програми. Вступний урок звичайно починається в класі і проводиться там, де учні ознайомлюються з встановленими порядками. Вступний урок в І класі проводиться на початку навчального року. На цьому уроці вчитель розповідає дітям про спортивну форму. На першому уроці з учнями І класу можна розучити фізкультхвилинки для інших уроків і комплекс гімнастики до занять. В хорошу погоду на площадці слід проводити ігри, знайомі дітям. Перший урок фізкультури має велике значення в житті дітей, ось чому він повинен бути добре проведений.

Уроки ознайомлення з новим матеріалом. Таких уроків небагато. їх може бути тільки по одному після вступного, так як на наступних уроках обов'язково буде зустрічатися матеріал, знайомий дітям по попередніх уроках. Особливість цих уроків в тому, що кожна із частин має для дітей комплекс вправ.

Уроки виконання пройденого матеріалу. На цих уроках основним буде покращення виконання технічних вправ, які вивчались раніше. На цих уроках потрібно приділяти увагу техніці виконання вправ, формуванню навиків.

Мішані уроки. Проводяться, в яких вчитель ознайомлює з матеріалом, і повторює пройдений матеріал.

Залікові уроки. На цих уроках проводяться висновки роботи, оцінювання знань і умінь типів уроків.

Залікові вправи виконуються з дітьми дуже відповідально, з великим старанням. Щоб знизити напругу залікових вправ слід проводити ігри.

4. Фізичне навантаження.

Під фізичним навантаженням розуміється визначена дія організм учнів, що викликається усім процесом уроку і фізичними вправами. Фізичне навантаження на уроках регулюється:

а) зміною кількості вправ та ігор;

б) різною кількістю повторень вправ;

в) збільшенням або зменшенням часу, відведеного на використання вправ;

г) використанням різного темпу виконання;

д) збільшенням або зменшенням амплітуди рухів;

е) ускладненням або полегшенням виконання вправ;

є) використання у вправах різних предметів.

Під час підготовки до уроку вчитель вирішує питання, пов'язані з фізичним навантаженням. Під фізичним навантаженням розуміють певний вплив на організм учнів, викликаний усім процесом уроку і фізичними вправами.

Фізичні навантаження значною мірою визначаються дозуванням фізичних вправ, тобто кількістю вправ, а також умовами їх виконання.

Всі фізичні вправи впливають на організм учня по-різному: одні в більшій мірі, інші - в меншій. Урок, що складається з великої кількості вправ, дає більше фізичне навантаження. Отже, вчитель зобов'язаний регулювати навантаження на уроках. Не можна допускати перевантаження учнів, бо це може викликати втому і позначитися на їх працездатності. Разом з тим не слід обмежуватись і дуже слабким навантаженням, бо тоді вплив фізичних вправ на організм буде недостатнім.

Учитель на кожному уроці повинен індивідуально добирати фізичне навантаження для кожного учня, а це поряд з вирішенням освітніх завдань поліпшити функціональну діяльність організму. Отже, вчитель мусить уміло користуватися фізичними вправами, знати, як вони впливають на організм. Існує багато способів для визначення впливу фізичних вправ на організм. До них належить: вимірювання кров'яного тиску, температури тіла, пульсу, дослідження складу крові та ін.

Із вказаних способів учитель найчастіше може використати вимірювання пульсу.

Прикладом простого визначення впливу фізичного навантаження на організм може бути такий.

До початку бігу, ходьби в чергуванні з бігом, подолання смуги перешкод або інших вправ у учня вимірюють пульс. Потім, після вправи, знову вимірюють пульс (два-три рази протягом 2-3 хвилин). Показники пульсу до вправи і після неї порівнюють. Якщо пульс, як правило, прискорений, протягом трьох хвилин не повертається до нормального або стає ще повільнішим, ніж був, то це розглядають як несприятливий сигнал, що свідчить про велике навантаження або про відхилення в діяльності серцево-судинної системи учня. І те й інше повинно привернути серйозну увагу вчителя. Крім того, учитель веде постійне спостереження за самопочуттям учнів.

Існує багато зовнішніх ознак, що визначають стан тих, що займаються: задишка, тремтіння рук і ніг, втомлений вираз обличчя, погіршення постави, зниження активності, блідість обличчя, в'ялість, погіршення якості виконання вправ, скарги учнів на відчуття втоми і т. п. Всі ці симптоми є свідченням надмірного фізичного навантаження і зобов'язують учителя негайно обмежити кількість та інтенсивність вправ або повністю їх припинити.

Фізичне навантаження вчитель визначає заздалегідь, при складанні плану уроку, а в процесі уроку відповідно до спостереження вносить деякі поправки. При цьому треба прагнути до того, щоб зростання навантаження було по можливості поступовим. Найбільше навантаження, як правило, повинно даватись у середині основної частини уроку.

Практично абсолютної поступовості в зростанні навантаження бути не може, бо між окремими вправами обов'язково будуть короткі перерви, та й самі вправи не однаково впливають на тих, що займаються. Тому, складаючи уроки і визначаючи фізичне навантаження, треба враховувати, що нові і важкі вправи, ігри з великою рухливістю, вправи, що вимагають рішучості і сміливості, а також вправи типу завдань із елементами змагань завжди пов'язані з підвищеним навантаженням. Щоб не допустити перевантаження учнів, треба чергувати важкі вправи з менш важкими, а відомі з невідомими.