6. Види метань та методика навчання метанню м'яча.

Вправи з легкоатлетичного метання характеризуються короткочасними вибуховими зусиллями; використання вправ на метання сприяє розвитку таких здібностей, як сила та швидкість, розвитку координації рухів, допомагає вирішенню завдань гармонійного розвитку школярів. Шкільною програмою з легкоатлетичних видів передбачено оволодіння технікою метання малого м'яча, гранати й штовхання ядра. Першими виконуються вправи з метання м'яча в ціль і на дальність. Спочатку учні метають м'яч у ціль, і за мірою освоєння кидка на дальність.

Вивчення в школі метання малого м'яча як виду легкої атлетики розпочинається з першого класу. Опановуються рухи тримання малого м'яча, метання в горизонтальну та вертикальну ціль.

Метання малого м'яча з-за голови в щит, що знаходиться на висоті 1-3 м, виконують з відстані 3-8 м стоячи обличчям до напрямку метання. Під час виконання цієї вправи учень прогинається в попереку, випинаючи живіт уперед і переносячи вагу тіла на ногу, що стоїть спереду, а потім виконує метання. Так само здійснюється метання на дальність в коридорі до 10 м завширшки і в горизонтальну ціль.

Метання малого м'яча способом з-за спини через плече виконується з вихідного положення стоячи обличчям до напрямку метання, ліва нога попереду (при метанні правою рукою) на всій ступні, права на крок ззаду на носок, права рука з м'ячем попереду на рівні голови, ліва - у довільному положенні. З цього положення праву ногу опускають на всю ступню (носок управо) і згинають в коліні, праву руку вниз - назад - у сторону, тулуб повертають і нахиляють вправо, ліву руку (без напруження) піднімають вперед. Потім, повертаючи носок правої ноги і праве коліно вліво, швидко виправляються і повертають тулуб вліво в напрямку метання, обидві ноги випрямляють, права ззаду на носку. Водночас рука швидко рухається назад від плеча вперед - угору.

М'яч випускають під кутом близько 45°. Після кидка тулуб за інерцією

нахиляється вперед, відбувається стрибок уперед з лівої ноги на праву. Учні можуть припускатися таких помилок: напруження, скованість, квапливість і порушення цілісності руху й ритму; замах зігнутою рукою в сторону, а не вниз - назад; неповний поворот тулуба; неповне випрямлення ніг і тулуба під час кидка; пронесення кисті збоку (а не над плечем).

Вправи з метання можна ускладнювати, виконуючи їх з різних положень (сидячи, з коліна, з кроку та інших).

При метанні в ціль бажано мати якомога більше мішеней (цілей). Найкраще, якщо вони будуть розміщені на одній лінії. Для проведення метання клас поділяють на групи за кількістю мішеней. Порядок метання може бути такий: за сигналом учителя перші в колонах (з певної відстані) кидають м'ячі в ціль, а потім збирають їх, передають іншим учням і стають (або сідають) у кінець колони.

Вправи з метання предметів (малих м'ячів, мішечків з піском та інших) розвивають окомір, влучність, координацію рухів, змінюють м'язи рук і тулуба. Проте молодшим школярам вправи з метання виконувати важко, бо вони потребують певної координації рухового апарату, вміння розраховувати силу й точність кидка залежно від відстані та її розміщення (горизонтальна чи вертикальна ціль). Тому з учнями початкових класів рекомендується проводити підготовчі до метання вправи: колові обертання рук у бічній площині; метання малого м'яча по черзі правою і лівою рукою з місця з-за голови стоячи обличчям до напрямку метання; імітація метання малого м'яча; метання малого м'яча з-за голови через мотузку, натягнуту на висоті до 3 м, з відстані до 8 м; метання малого м'яча з-за голови у горизонтальну ціль, намальовану на підлозі; метання малого м'яча з-за голови, стоячи обличчям до напрямку метання, в стінку (на дальність відскоку); кидки набивного м'яча (вага 1 кг) обома руками з різних вихідних положень.

Щоб краще оволодіти вмінням і навичками метання, дітям на уроках треба давати змогу виконувати якомога більше кидків (12-20).

ІІІ. Заключна частина: 3.1. Загальний висновок