3. Засоби фізичного виховання.

Успішне розв'язання завдань фізичного виховання учнів залежить від правильного поєднання використання таких засобів, як фізичні вправи, що застосовуються у гімнастиці, спорті, грі та туризму; природні фактори (повітря, сонце , вода); гігієнічні умови праці і побуті.

Правильному розвиткові та руховій підготовці дітей особливо сприяють відповідно підібрані вправи.

Фізичні вправи – це методично обґрунтовані повторення рухових дій. Вони дають змогу здійснювати всебічний фізичний розвиток учнів, сприяють формуванню різноманітних вмінь та навичок у таких природних рухах, як ходьба, біг, стрибки, метання, лазіння та інше, розвиткові фізичних якостей, спритності швидкості, сили, витривалості, гнучкості

. У процесі занять фізичними вправами здійснюється виховання моральних та вольових рис особистості.

Гімнастика – один з основних засобів фізичного виховання. Специфічною особливістю гімнастики є можливість вибірково впливати на різні частини тіла, окремі м'язові тіла, окремі м'язові групи та суглоби; чітко дозувати фізіологічне навантаження; застосовувати вправи з використанням різноманітних пристосувань та гімнастичного інвентаря; виконувати вправи під музику. Завдяки цим особливостям гімнастики її використовують на заняттях з людьми різного віку і стану здоров'я, різної фізичної підготовки.

Широкі можливості застосування гімнастичних вправ та різноманітність їх привели до створення самостійних видів гімнастики: 1) основна гімнастика та її різновиди – гігієнічна та атлетична; 2) гімнастика із спортивною спрямованістю (спортивна гімнастика, спортивна акробатика, художня гімнастика); 3) спеціальні (прикладні) види гімнастики.

Основну гімнастику спрямовано на загальний фізичний розвиток та зміцнення здоров'я учнів, на оволодіння загальними основами рухових дій, виховання моральних, вольових та естетичних якостей. Відомі найрізноманітніші вправи: з шикування та перешикування, загально-розвиткові й вільні, на приладах; різні види ходьби, бігу, стрибків, метання, лазіння, утримання рівноваги.

Основна гімнастика посідає значне місце в програмах з фізичної культури дошкільних закладів та шкіл. Завдання, комплекси вправ та методика проведення конкретизуються відповідно до контингенту тих, що займаються (гімнастика для дошкільнят, учнів шкіл, дорослих).

Гігієнічну гімнастику виділяють як самостійний вид основної гімнастики. Вона сприяє зміцненню здоров'я, загартуванню організму, поліпшує фізичний розвиток і підвищує працездатність.

Найпоширенішим різновидом гігієнічної гімнастики є – ранкова гімнастика («зарядка») загальнорозвиткові вправи, що становлять її комплекс, добирають таким чином, щоб охопити всі великі групи м'язів, вплинути на поліпшення обміну речовин, дихання, кровообігу та інших функцій організму.

Гігієнічна гімнастика буває індивідуальна і колективна. Індивідуальною гімнастикою займаються вдома, вранці після сну. Прикладом її є ранкова гімнастика по радіо, розрахована на широкі верстви населення.

Колективна гігієнічна гімнастика проводиться у дитячих садках, школах, піонерських таборах. Особливо корисно для здоров'я дітей поєднувати ранкову гімнастику з повітряними ваннами та водними процедурами. Полегшений одяг дітей не утруднює рухів і дихання, а систематичне обтирання, душ або купання після гімнастики загартовують організм і мають гігієнічне значення.

Атлетична гімнастика за своїм напрямом близька до гігієнічної. Специфічними засобами її є вправи з гантелями, гирями, штангою та іншим фізкультурним інвентарем. Силові вправи поєднуються з різноманітними загальнорозвитковими, заняття атлетичною гімнастикою починають з підліткового віку; вони сприяють гармонійному розвиткові м'язів, удосконаленню негативних функцій організму людини, формують правильну поставу.

Гімнастика із спортивною спрямованістю. За сучасною спортивною класифікацією розрізняють спортивну, художню гімнастику і спортивну акробатику.

Спортивна гімнастика передбачає такі групи фізичних вправ: вільні вправи, вправи на приладах (брусах, кільцях, колоді, коні з ручками) і вправи з опорних стрибків. Ці вправи у вигляді багатоборства визначають зміст _еренесе підготовки гімнастів до присвоєння того або іншого розряду Єдиної всесоюзної спортивної класифікації.

До спортивної акробатики відносять дві групи вправ: динамічні (перекати, перекиди, перевороти, сальто) та статичні (стійки, шпагати, парні та групові вправи).

Акробатичні вправи сприяють розвиткові спритності, швидкості, сили, поліпшують гнучкість, чуття рівноваги, орієнтування в безопорному положення, що робить їх цінним засобом фізичного виховання.

Художня гімнастика – це головним чином танцювальні рухи які виконуються з предметами (стрічки, обручі, м'ячі, булави, скакалки) і без них. Вправи художньої гімнастики виконуються під музику, яка посилює виразність рухових дій, сприяє розвиткові чуття ритму особливості цього виду гімнастики зробили її одним з корисних засобів фізичного виховання жінок. Художня гімнастика має класифікаційну програму, за якою проводяться змагання.

Спеціальну (прикладну) гімнастику підпорядковано завданням, пов'язаним з спортивною, військовою та професійною діяльністю. Розрізняють такі її види: професійно-прикладна, військово-прикладна, спортивно-прикладна, виробнича та лікувальна гімнастика.

Професійно-прикладна гімнастика покликана сприяти удосконаленню рухових якостей людини, від яких залежить опанування професійними навичками. Заняття цим видом гімнастики підвищує рівень фізичної підготовленості робітників та службовців до трудової діяльності, позитивно впливає на продуктивність праці.

Військово-прикладна гімнастика застосовується на заняттях з юнаками допризовного віку і є основою системи фізичної підготовки військовослужбовців Радянської Армії. Зміст військово-прикладної гімнастики залежить від особливостей конкретної військової діяльності.

Спортивно-прикладна гімнастика спеціальну фізичну підготовку спортсмена. Це досягається; добром спеціальних вправ під час тренування футболістів під час тренування футболістів, легкоатлетів, та перед початком змагань (розминка).

Гімнастика на виробництві сприяє зміцненню здоров'я і підвищенню продуктивності праці. Основні форми гімнастики на виробництві такі: гімнастика перед роботою (10-12 хв.) та фізкультурні паузи (5-6 хв.), які проводяться у вигляді активного відпочинку під час організованих протягом робочого дня спеціальних перерв. Комплекси гімнастики перед роботою і для фізкультурних пауз складаються із загальнорозвиткових вправ з урахуванням контингенту робітників і характеру виробництва.

Лікувальна гімнастика є частиною загального комплексу лікувальних методів. Вони широко застосовуються для відновлення рухових функцій організму та виправлення дефектів у розвитку окремих частин тіла. Лікувальна гімнастика має значну роль у поліпшенні загального самопочуття хворих, у піднесення їхнього життєвого тонусу. Вправи лікувальної гімнастики чітко дозуються лікарем і часто поєднуються з фізіотерапевтичним засобом.

Спорт – це специфічна діяльність людини, спрямована на досягнення високих показників і певному виді фізичних вправ та спортивних змагань.

Спорт вимагає певного напруження фізичних та морально вольових якостей людини, тому він доступний лише після досягнення певного віку та за умови відповідної фізичної підготовки. Учні молодших класів залучаються до шкільних секцій та систематичних тренувальних занять у дитячо-юнацьких школах з таких видів спорту, як плавання, художня і спортивна гімнастика, фігурне катання на ковзанах та ін.

Специфічною особливістю спорту порівняно з іншими засобами фізичного виховання є спортивні змагання. Вони стимулюють подальше оволодіння спортивною технікою та удосконалення її і є одним з ефективних засобів залучення широких мас трудящих до систематичних занять фізичною культурою та спортом. Спортивні змагання потребують тривалої та старанної підготовки спортсменів і таким чином підвищують рівень всієї роботи з фізичного виховання.

У радянській системі фізичного виховання спорт є одним з найважливіших засобів всебічного виховання підростаючого покоління.

Він займає велике місце в усій роботі з фізичного виховання в нашій країні – у загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах, середніх спеціальних та вищих навчальних закладах, добровільних спортивних товариствах та в армії.

Ігри- один з найпоширеніших засобів фізичного виховання. Розрізняються рухливі та спортивні ігри.

Рухливі ігри містять елементи загальнорозвиткових вправ, передбачають ходьбу, біг, стрибки, метання, лазіння тощо. Вони сприяють удосконаленню вмінь та навичок основних рухів, розвивають спритність, швидкість, силу, витривалість, позитивно впливають на функцію серцево-судинної і дихальної системи. Характерною особливістю рухливих ігор є велика емоційність їх.

У радянській системі фізичного виховання ігри мають широке застосування, особливо в дошкільному віці та в початкових класах.

У середніх та старших класах перевага віддається спортивним іграм (волейболу, баскетболу, ручному м'ячу, футболу). Вони входять у навчальні програми з фізичного виховання у школах, а також у плани навчально-тренувальної роботи секцій шкільних колективів фізичної культури.

Спортивні ігри мають свої специфічні особливості: офіційні загальноприйняті правила, великі і навіть максимальні навантаження, певна система спортивних змагань, розряди, звання.

Туризм – це одна з форм організації вільного часу та суспільно корисної діяльності школярів, що спрямована на активний відпочинок, всебічний фізичний розвиток та загартування дітей.

Туристські походи сприяють набуттю прикладних навичок та вмінь: ходьба в різних умовах ґрунту і рельєфу місцевості, вправи з лазіння, пере лазіння та утримання рівноваги; орієнтування на місцевості, розпалювання вогнища, готування їжі та ін.

Велика роль туризму в ідейному та військово-патріотичному вихованні школярів. Під час туристських походів учні відвідують історичні пам'ятки, місця боїв громадянської та Великої Вітчизняної воєн, знайомляться з новобудовами, зустрічаються з передовиками виробництва, ветеранами війни. Вищезгадані види фізичних вправ мають тісний зв'язок з природними факторами.

Сонце, повітря, вода широко використовуються для зміцнення здоров'я і загартування організму людини. Вони можуть застосовуватися як самостійний засіб загартування. Вода очищає шкіру від забруднення, сприяє розширенню та звужуванню судин. Повітря лісів, парків містить так звані фітонциди, які сприяють знищенню мікробів, збагачують кров киснем, позитивно впливають на організм людини. Сонячні промені знищують різні мікроби та охороняють дитину від хвороб (рахіту та ін.).

Ці засоби фізичного виховання широко використовуються також у поєднанні з фізичними вправами, наприклад повітряними ваннами під час ранкової гімнастики, водними процедурами після занять з фізичної культури тощо. Як свідчать спеціальні дослідження, поєднання фізичних вправ з природними факторами загартування підвищує загальну опірність організму до негативних впливів зовнішнього середовища.

Гігієнічні фактори (режим занять, відпочинку, їжі, гігієна одягу, фізкультурного обладнання та ін.) – є своєрідним засобом фізичного виховання. Створення умов, що задовольняють вимоги гігієни, раціональне харчування, особиста гігієна, правильний режим праці і побуту – важливі фактори нормального розвитку дітей.

Необхідною умовою гармонійного фізичного розвитку дитини, зміцнення її здоров'я, підтримання високого рівня фізичної та розумової працездатності є правильно організований режим дня. Під режимом слід розуміти певний розпорядок дня встановлений для життя дітей у школі та в сім'ї, що передбачає _еренесенн чергування різних щодо навантаження видів діяльності (уроки, виконання домашніх завдань, їжа і т. д.) і відпочинку.

Привчання дітей до певного режиму полегшує вироблення в корі головного мозку чітких настанов на «відлік часу», формування складного динамічного стереотипу, в якому кожен режимний момент стає, в свою чергу, умовним подразником, що вводить організм у наступний етап режиму. «Рефлекс на час», за словами академіка І.П. Павлова, має велике біологічне значення.

У звичні години приймання їжі дитина відчуває голод, починається виділення шлункового соку, пробуджується апетит; завдяки цьому їжі краще перетравлюється й швидко засвоюється. Щоденні уроки в школі і виконання домашніх завдань в одні й ті самі години сприяють виробленню в учнів навичок розумової праці. З наближенням часу сну в корі головного мозку відбувається процес гальмування, який охоплює дедалі більші ділянки, поширюється на підкіркові центри, нарешті, настає загальне гальмування – сон.

Установлений режим певний ритм життя сприяє нормальному перебігу всіх фізіологічних процесів в організмі і має велике виховне значення. Учителі й батьки повинні постійно контролювати виконання учнями режиму дня.

Дотримання вимог гігієни у процесі фізичного виховання (чистота приміщення, фізкультурного обладнання, спортивного одягу, взуття та ін.) створює певні передумови для позитивного впливу фізичних вправ на організм дитини. Свідоме виконання вимог особистої та суспільної гігієни прищеплює дітям необхідні культурно – гігієнічні навички.

Висновок

Успішне розв'язання завдань фізичного виховання учнів залежить від правильного поєднання використання таких засобів, як фізичні вправи, що застосовуються у гімнастиці, спорті, грі та туризму; природні фактори (повітря, сонце , вода); гігієнічні умови праці і побуті.

Правильному розвиткові та руховій підготовці дітей особливо сприяють відповідно підібрані вправи.

Фізичні вправи – це методично обґрунтовані повторення рухових дій. Вони дають змогу здійснювати всебічний фізичний розвиток учнів, сприяють формуванню різноманітних вмінь та навичок у таких природних рухах, як ходьба, біг, стрибки, метання, лазіння та інше, розвиткові фізичних якостей, спритності швидкості, сили, витривалості, гнучкості. У процесі занять фізичними вправами здійснюється виховання моральних та вольових рис особистості.