Планування профілактичних та протиепідемічних заходів
Боротьба з інфекційними хворобами проводиться у двох напрямках: шляхом організації профілактичних і протиепідемічних заходів.
Профілактичні заходи – це комплекс заходів, скерованих на укріплення здоров’я населення, забезпечення несприйнятливості до інфекційних хвороб, недопущення проникнення збудників інфекційних хвороб у колективи, підвищення рівня санітарної культури, тобто це комплекс заходів щодо недопущення виникнення і поширення інфекційних хвороб серед населення. Ці заходи доцільно розділити на три основні групи: заходи щодо ДЗІ, що спрямовані на блокування, знезараження або усунення його; заходи щодо МПЗІ з метою переривання або руйнування шляхів передачі; заходи задля підвищення несприйнятливості населення. Основою профілактики інфекційних хвороб у масштабах держави є соціальні заходи, підвищення добробуту народу, забезпечення населення облаштованим житлом, кваліфікованою й доступною медичною допомогою, дотримання населенням гігієнічних навиків у побуті й роботі, тощо (Додаток 4, 6).
Протиепідемічні заходи – комплекс заходів, що скеровані на швидку і повну локалізацію і ліквідацію епідемічних ускладнень, у тому числі, епідемічних осередків, мінімізацію їх негативних впливів на суспільство. ПеЗ передбачають так само вплив на три ланки епідемічного процесу, але у суворішому режимі та більших обсягах роботи з додатковим напрямком щодо групи осіб, які підпали під ризик інфікування. Перша група ПеЗ скерована на осіб, які достеменно є джерелами збудників; друга – на групи людей, які підпали під ймовірний ризик інфікування внаслідок спілкування з ДЗІ; третя – на блокування МПЗІ, четверта – на захист сприйнятливого населення (Додаток 5, 6).
Таким чином, в основу профілактичної та протиепідемічної роботи покладено три основні принципи: комплексності – одночасної дії на всі три ланки епідемічного процесу; впливу на провідну ланку ЕП – один з компонентів первинних рушійних сил ЕП, щодо якого на даному етапі існують найраціональніші підходи для його блокування; розрахунок і блокування чинників ризику.
Для вирішення міжгалузевих проблем ПеЗ укладаються програмно-цільові плани (програми) для вирішення вкрай важливих проблем протиепідемічного забезпечення населення і території (щеплення, захист від особливо небезпечних хвороб – ВІЛ/СНІД, туберкульоз, тощо). У кожному ЛПУ складаються комплексні проблемно-тематичні плани на 1-5 років, де виділяють мету, задачі, етапи, основні, загальні заходи, відповідальних осіб і терміни виконання. У функціонально-галузевих планах конкретизується підхід до виконання конкретних блоків (заходів) із зазначенням матеріального і кадрового забезпечення. Протиепідемічні заходи в осередках інфекційних хвороб
Осередок інфекційної хвороби
При виникненні інфекційного захворювання формується епідемічний осередок – це територія, в межах якої здійснюється передача збудника від ДЗІ до сприйнятливого організму. Тривалість існування епідемічного осередку визначається тривалістю існування ДЗІ; ефективністю і тривалістю реалізації МПЗІ; кількістю сприйнятливихосіб, які потенційно можуть бути задіяними у ЕП. Межі осередку антропонозних інфекцій залежать від ряду обставин: контагіозності інфекції; активності механізму передачі; санітарної культури населення; рівня санітарно-гігієнічних умов даної території. Епідемічний осередок буде існувати доки існує ДЗІ й доки не буде розірвано МПЗІ. Термін існування осередку визначається максимальним інкубаційним періодом від дня ізоляції останнього хворого. Осередки інфекційної хвороби виявляють пасивним (звертання хворих за медичною допомогою до лікувально-профілактичної установи (ЛПУ)) або активним (подвірні обходи, профілактичні огляди) способами.