Рівновага на грошовому ринку

Короткострокова рівновага на грошовому ринку. Рівновага на грошовому ринку визначається рівновагою попиту на гроші.

Припущення моделі короткострокової рівноваги на грошовому ринку:

• пропозиція грошей контролюється центральним банком і фіксована на рівні;

• рівень цін стабільний (Р = const).

За цих умов реальна пропозиція грошей фіксована на рівні Розглянемо механізм порушення та відновлення короткострокової рівноваги на грошовому ринку.

Нехай процентна ставка перевищує рівноважний попит і зростає від i₀ до і₁.

В такому випадку попит на гроші почне скорочуватись від до , а пропозиція в свою чергу буде залишатися на рівні і буде вищою за попит. Висока процентна ставка викликає падіння курсу акцій, облігацій тощо і домогосподарства та підприємства почнуть іх скуповувати.

За цих умов банки почнуть знижувати процентні ставки. Економічні агенти почнуть змінювати структуру своїх активів. І в цьому випадку на грошовому ринку буде відновлена рівновага.

Рис. 2.4. Короткострокова рівновага на грошовому ринку

Розділ іі. Товарний ринок Сукупний попит та сукупна пропозиція.

Сукупний попит (AD) — це шкала, що графічно представлена у вигляді кривої, яка показує різні обсяги товарів і послуг, тобто реальний обсяг виробництва, який вітчизняні споживачі, фірми, уряд та зарубіжні покупці бажають купити за кожного можливого рівня цін та за інших рівних обставин.

Сукупний попит містить чотири компоненти: видатки приватного сектора на споживання (С) та інвестиції (І), державні видатки на закупівлю товарів, оплату праці та послуг (G) і чистий експорт (NE), який являє собою різницю між видатками іноземців на вітчизняні товари та послуги (експортом) та внутрішніми видатками на іноземні товари (імпортом): СП = С + І+G+NE

Отже, сукупний попит є сумою внутрішнього і зовнішнього попиту на вітчизняні товари і послуги. На рис. 3.1 показано криву AD. За рівня цін P можна визначити обсяг споживання, інвестицій, державних видатків і чистого експорту як суму Об. Крива сукупного попиту будується для цього обсягу пропозиції грошей в економіці. При незмінній пропозиції грошей величина сукупного попиту змінюється обернено рівню цін. Чим вищий рівень цін у вітчизняній економіці, тим менший обсяг реального ВВП можуть придбати покупці. Чим нижчий рівень цін, тим більший обсяг реального продукту вони будуть готові купити.

Крива сукупного попиту, як показано на рис. 3.1, як і крива попиту на окремий товар, змістилась вниз і вправо. Однак траєкторію кривої сукупного попиту не можна пояснити ні ефектом доходу, коли із зниженням ціни на окремий товар грошовий дохід дає можливість споживачеві придбати більшу кількість товару, ні ефектом заміщення, коли із зниженням ціни споживач може придбати більшу кількість цього товару, бо він стає порівняно дешевшим за інші товари.

Рис 3.1. Крива сукупного попиту.

По-перше, ефектом відсоткової ставки, який передбачає, що траєкторія кривої сукупного попиту визначається впливом змінюваного рівня цін на відсоткову ставку, а отже, на споживчі видатки й інвестиції. Іншими словами, коли рівень цін підвищується, то продаж і купівля попередньої кількості товарів вимагають більшої кількості грошей. При незмінній пропозиції грошей це веде до підвищення ставки відсотка, що, у свою чергу, призводить до скорочення споживчих видатків та інвестицій.

По-друге, ефектом багатства, який полягає в тому, що за вищого рівня цін реальна вартість, або купівельна спроможність, нагромаджених фінансових активів зменшиться. Населення реально стане біднішим і змушене буде скорочувати свої видатки.

По-третє, ефектом іноземних закупівель, який полягає в тому, що підвищення цін у певній країні веде до зменшення сукупного попиту на вітчизняні товари і послуги і, навпаки, зниження рівня цін у певній країні сприяє скороченню її імпорту і збільшенню її експорту. Все це веде до збільшення чистого обсягу експорту і сукупного попиту конкретної країни.

Однак для розуміння змін, які відбуваються в обсязі реального ВВП, слід розрізняти зміни величини попиту вітчизняних споживачів, підприємств, уряду та іноземних покупців, викликані змінами рівня цін, і зміни сукупного попиту, викликані зміною одного або декількох визначників, що впливають на сукупний попит. До них належать: зміни видатків споживачів (добробут споживача, його очікування, заборгованість, податки); зміни інвестиційних видатків (відсоткова ставка, очікувані прибутки від інвестицій, податки з підприємств, технологія, надлишкові потужності); зміни державних видатків; зміни видатків на чистий обсяг експорту (національний дохід зарубіжних країн, валютні курси).

Усі ці чинники, не пов'язані з рівнем цін, так чи інакше впливають на реальний обсяг продукту, який можуть купити споживачі, підприємства, уряд і іноземні покупці за такого рівня цін. Збільшення видатків, зумовлене змінами одного або декількох визначників сукупного попиту, зміщує криву сукупного попиту вправо від СП до СП₁ і навпаки, зменшення таких видатків веде до зміщення цієї кривої вліво від СП до СП₂. (Рис. 3.2).

Вказані зміни кривої сукупного попиту треба відрізняти від зміни реального обсягу виробництва ВВП, що виникає внаслідок зміни рівня цін. Зміни у рівні цін зумовлюють ефекти багатства, відсоткової ставки та імпортних закупок, якими пояснюється спадна траєкторія кривої сукупного попиту. Зміни нецікавих чинників сукупного попиту викликають зміщення самої кривої сукупного попиту.

Рис 3.2. Переміщення кривої сукупного попиту.

Сукупна пропозиція (AS) — це шкала, графічно представлена у вигляді кривої, що показує рівень реального внутрішнього обсягу продукції, який буде вироблено за кожного можливого рівня цін та за інших рівних обставин. Вищий рівень цін створює для підприємств стимули виробляти і продавати більше товарів і послуг. При нижчому рівні цін обсяг виробництва зменшується.

В макроекономіці точиться полеміка з приводу форми сукупної пропозиції. Однак на цьому рівні аналізу ми вважатимемо, що вона складається із трьох відрізків: 1) горизонтального; 2) проміжного (висхідного); 3) вертикального. Форма цієї кривої відображає зміни, що відбуваються з витратами на одиницю продукції, коли реальний внутрішній обсяг виробництва зростає або зменшується. Витрати виробництва на одиницю продукції для конкретного обсягу продукції — це середні витрати на цей обсяг продукції (Pис. 3.3):

Рис 3.3. Крива сукупної пропозиції.

На горизонтальному відрізку реальний внутрішній обсяг виробництва міняється, а рівень цін залишається постійним. На рис. 6.3 Об2 означає потенційний рівень реального обсягу виробництва за повної зайнятості. Горизонтальний відрізок кривої сукупної пропозиції включає реальний обсяг виробництва, який значно менший обсягу виробництва за повної зайнятості Об2.

Горизонтальний відрізок свідчить про те, що економіка перебуває в стані глибокого спаду, або депресії, і що не використовується велика кількість машин, устаткування і робочої сили. Ці невикористані ресурси можна привести в дію і при цьому не чинити або майже не чинити ніякого тиску на рівень цін. Коли на цьому відрізкові обсяг виробництва починає збільшуватися, то немає ні дефіциту, ні слабин у виробництві, що можуть сприяти підвищенню цін.

Класичний відрізок характеризується тим, що економіка досягла повного, або природного, рівня безробіття за такого обсягу виробництва Об. Вона перебуває в такій точці кривої своїх виробничих можливостей, коли неможливо швидко домогтися подальшого збільшення обсягу виробництва. Це означає, що будь-яке підвищення цін не призведе до збільшення його реального обсягу, оскільки економіка вже працює на повну потужність.

Третій, висхідний, або проміжний, відрізок кривої сукупної пропозиції характеризується тим, що із розширенням виробництва, коли воно працюватиме на повну потужність, деяким фірмам доведеться використовувати старіше і менш ефективне устаткування та робітників нижчої кваліфікації. Тому на цьому відрізку збільшення реального внутрішнього обсягу виробництва супроводжується зростанням цін.

Аналіз форми кривої сукупної пропозиції показує, що реальний внутрішній обсяг виробництва збільшується, коли економіка розвивається, проходячи спершу горизонтальний, а тоді проміжний відрізки сукупної пропозиції (на графіку — зліва направо). Існуюча крива сукупної пропозиції встановлює залежність між рівнем цін і реальним внутрішнім обсягом виробництва за інших рівних умов. Та коли один або декілька чинників, не пов'язаних з рівнем цін, змінюються, зміщується і сама крива сукупної пропозиції.

Чинники, що обумовлюють зміщення кривої сукупної пропозиції, називають визначниками сукупної пропозиції. До них належать: зміни цін на внутрішні ресурси (земля, трудові ресурси, капітал, підприємницькі здібності) та зміни цін на імпортні ресурси; зміни продуктивності та зміни правових норм (податки з підприємств і субсидії, державне регулювання).

За інших рівних умов підвищення цін на ресурси зумовлює збільшення витрат на одиницю продукції і тим самим скорочення сукупної пропозиції. Зниження цін на ресурси веде до протилежного результату. На ціни ресурсів і сукупну пропозицію також може вплинути послаблення чи посилення панування на ринку, або ринкова монополія, що дає можливість встановлювати ціни вищі, ніж за наявності конкуренції.

Значний вплив на зміщення кривої сукупної пропозиції має продуктивність, яка відображає відношення між реальним обсягом виробництва у країні і кількістю використаних ресурсів. У разі зменшення витрат на одиницю продукції збільшення продуктивності призведе до зміщення кривої сукупної пропозиції вправо; і навпаки, зменшення продуктивності призведе до збільшення витрат на одиницю продукції та зміщення кривої сукупної пропозиції вліво.

На зміщення кривої сукупної пропозиції впливають також зміни правових норм, згідно з якими функціонують підприємства. Ці зміни передусім стосуються податків, субсидій і характеру регулювання. Так, зміна податків з підприємств, зокрема таких, як податок на додану вартість, акцизний збір, податок на соціальне забезпечення, так само, як і збільшення заробітної плати, може збільшити витрати на одиницю продукції і скоротити сукупну пропозицію.

У багатьох випадках збільшує витрати виробництва на одиницю продукції і зрушує криву сукупної пропозиції вліво державне регулювання. Це не означає, однак, що держава зовсім не повинна втручатися в економічні відносини.

Таким чином, крива сукупної пропозиції складається із трьох відрізків: горизонтального, висхідного і вертикального. Припустимо, що на висхідному відрізкові витрати на одиницю продукції, а отже, і рівень цін підвищуються, коли виробництво розширюється, намагаючись досягти свого потенційного рівня. Але існують і інші чинники, які не пов'язані із збільшенням реального обсягу виробництва, що впливають на витрати на одиницю продукції. Такими чинниками є ціни на ресурси, продуктивність і правові норми.