Попит та пропозиція на гроші

Грошовий ринок поєднує попит та пропозицію грошей. Попит на гроші — це запаси грошових активів, якими бажають володіти економічні суб'єкти в кожний певний період часу.

Фахівці дають неоднозначну оцінку сили впливу певних факторів на величину попиту на гроші. Існують різні теоретичні моделі попиту на гроші:

Класична теорія визначає попит на гроші за допомогою рівняння обміну, яке пов'язують з ім'ям Фішера. Його трансакційний варіант кількісної теорії грошей базується на так званому рівнянні обміну.

MV=PY (2.1)

де М - це кількість грошей в обігу;

V - швидкість обігу грошей,

Р - рівень цін;

Y - обсяг випуску.

Звідси М^D (попит на гроші) можна знайти за формулою:

Із цього рівняння слідує, що попит на гроші буде прямо пропорційно залежати від обсягу випуску продукції, рівня цін та зворотно - від швидкості обігу грошей.

За умов постійної швидкості обігу грошей зміни обсягу грошової маси спричиняють зміни у PY (відповідає обсягу ВВП). Оскільки, за аргументами прихильників класичної школи, реальний ВВП змінюється повільно, то зміни у грошовій масі призведуть тільки до змін рівня цін, і не вплинуть суттєво на реальний обсяг ВВП. Концепція, відповідно до якої зміни обсягу грошової маси змінюють номінальні параметри та не впливають на реальні величини, отримала назву нейтральності грошей. Згідно з правилом монетаристів, для того, щоб рівень цін був стабільним в економіці і гроші не призводили до порушення макроекономічної рівноваги, держава повинна забезпечити темпи приросту грошової маси відповідно до темпів зростання ВВП.

Для елімінування впливу інфляції на величину попиту на гроші розглядають реальний попит на гроші (M/P)D, що отримав назву кембриджське рівняння. Активними пропагандистами цієї теорії були професори Кембриджського університету А. Маршал, А. Пігу, Д. Робертсон. Вони вважали, що є жорсткий зв'язок між кількістю грошей та загальним рівнем цін.

де М – грошова маса;

P – рівень цін;

Y – обсяг виробництва та доходу;

– коефіцієнт касових залишків.

Отже, в класичній теорії Величина попиту на гроші залежить від таких факторів:

• рівня цін (пряма залежність);

• реального обсягу національного виробництва (пряма залежність);

• швидкості обороту грошей (зворотна залежність).

Кейнсіанська теорія попиту на гроші має назву теорії переваги ліквідності. У ній увага приділяється мотивам, які спонукають людей тримати гроші в готівковій формі. Такими мотивами називають:

- трансакційний, який пов'язаний з потребою індивідів у грошах для здійснення угод. Відповідно, чим більше обсяг випуску продукції, тим більше угод здійснюється в економіці та сильнішим буде цей мотив;

- мотив перестереження. Його можна з'ясувати намірами індивідів тримати певну суму готівки на різні непередбачені випадки;

- спекулятивний мотив, заснований на зворотній залежності між ставкою відсотка та курсом облігацій. Так, при збільшенні ставки відсотка, буде знижуватися курс облігацій( як альтернативного виду активів), і індивіди зменшать попит на готівку для використанні її у «спекулятивних» цілях. [4, c.110]

Трансакційний попит на гроші ( ) – це попит на активні грошові залишки. Цей попит виводиться із кількісного рівняння MV=PY. Із цього рівняння

Реальний обсяг попиту на гроші визначається за формулою:

З формули (2.4) виходить, що трансакційний попит на гроші залежить від обсягу факторів виробництва, товарів та послуг, які пропонуються на ринку, та від рівня цін, за якими вони продаються. Обсяг закупівель визначається величиною доходу. Чим вищий рівень цін та рівень доходу тим більший трансакційний попит (Рис.2.1).

kY₂

45° kY₁

Y

Рис. 2.1. Залежність обсягу операційного попиту на гроші від доходу

Отже, згідно з теорією Дж. М. Кейнса, трансакційні грошові залишки перебувають в прямій лінійній залежності від номінального доходу і не відчувають впливу зміни величини витрат чи вигід.

Обсяг попиту на гроші за мотивом перестороги залежить від обсягу непередбачуваних платежів, який в свою чергу прямо пропорційно залужить від обсягу доходу і не залежить від величини процентної ставки. Тому функція має вигляд:

Оскільки попит на гроші і за трансакційним мотивом, і за мотивом перестороги Не залужить від процентної ставки, то графічно попит на гроші за цими обома мотивами в системі координат має вигляд:

і

і

Рис. 2.2. Попит на гроші за трансакційним мотивом та мотивом перестороги

Спекулятивний попит на гроші – це певний резерв грошей, за допомогою якого економічні суб’єкти прагнуть застрахувати себе від можливих витрат у результаті коливань ринкової кон’юнктури. Кейнс стверджує, що спекулятивний мотив зумовлює попит на гроші, який перебуває у зворотній залежності від процентної ставки за облігаціями.

Функцією спекулятивного попиту є:

де i – процентна ставка за облігаціями.

Таким чином, спекулятивний попит на гроші – спадна функція від процентної ставки за облігаціями.

Пропозиція грошей ( M^S ) – це процес формування грошової маси в країні. Пропозиція грошей є однією з найважливіших функцій держави, яку здійснює центральний банк ( в Україні Національний банк України)

Загалом на пропозицію грошей впливають чинники:

• величина грошової бази (Н);

• норма резервування депозитів у центральному банку (r);

• співвідношення між готівкою та депозитами (d).

Грошова база – це частина пропозиції грошей, яка створюється центральним банком і забезпечується його активами у формах золотовалютних резервів, цінних паперів та кредитів, що надаються центральним банком.

Збільшуючи зазначені активи центральний банк створює гроші високої ефективності, а скорочуючи активи – зменшує високоефективні гроші. Загальний обсяг грошової бази в будь-який момент можна визначити за балансом центрального банку.

Депозити – кошти, або цінні папери, віддані на зберігання банкам або іншим фінансово-кредитним установам.

Депозити комерційних банків, які зберігаються у центральному банку, набувають форми резервів банківської системи і в цьому значенні перестають бути грошима.

Способи отримання депозитів комерційними банками:

Безстрокові безпроцентні вклади;

• Прийняття готівки на депозитний рахунок;

• Видача позик;

• Кредити і резерви.

Резерви – це сума грошових засобів, що зберігаються на банківських рахунках. Набувають форм: обов’язкових, надлишкових і фактичних.

У взаємодії попиту і пропозиції на грошовому ринку виникає система грошового обігу. Для кожної національної економіки характерна власна грошова система, яка склалася історично та закріплена законодавчо.

Грошова система України включає:

1. Національний банк України

2. Систему паперових, кредитних грошей та біллоних монет

3. Гривню – національну грошову одиницю

4. Порядок емісії грошей.

Натурально грошовим змістом грошового обігу є грошова маса її активна частина це гроші в обіг, пасивна – це гроші на рахунках.

Особливістю сучасного грошового обігу є політика дорогих грошей, розвиток безготівкового обігу, демонетизація золота (витіснення його з обігу), скорочення емісії грошей.

Функція пропозиції грошей може бути зображена так:

де, m – грошовий мультиплікатор

Графік функції пропозиції грошей показує, що пропозиція грошей прямо залежить від процентної ставки при заданій грошовій базі та незмінній нормі мінімальних резервних вимог(Рис. 2.3). При зміні грошової бази та норми резервних вимог функція пропозиції грошей буде зміщуватись праворуч або ліворуч.В найзагальнішому плані функція має вигляд:

i

M^S (i, r, H)

M^S

Рис. 2.3. Функція пропозиції грошей