Наприкінці XIV ст. угорський король Сигізмунд передав м. Мукачеве з округою своєму родичеві князю Федору Коріатовичу. Його правління було часом посилення слов’янських впливів та зміцнення зв’язків Закарпаття з іншими українськими землями. Здійснив докорінну перебудову замку в Мукачеві, заснував православний монастир біля цього міста. Сприяв розвитку торгівлі та дрібного ремесла. Помер у 1414 р. Місто з округою повернулося у володіння угорських королів.

2. Включення Буковини до складу Молдовського князівства.

   • У кінці Х ст. Буковина увійшла до складу Київської Русі (землі між Дністром, прутом і Дунаєм).

   • У 1141 р. землі Південно-східної Галичини, Буковини, Поділля (Теребовлянське князівство) увійшли до складу Галицького, а у 1199 р. Буковина потрапила до складу Галицько-Волинської держави.

   • З середини ХІV ст. Північною Буковиною (назва Шипинська земля) стали управляти намісники угорських королів, а решта території залишилася під зверхністю золотоординських ханів.

   • У 1345 р. угорські війська розгромили татар. Шипинською землею почали управляти намісники угорських королів.

   • У 1349 р. молдавські феодали підняли повстання проти угорського короля і домоглися незалежності Молдавії. У складі Молдавії Шипинська земля зберігала автономію.

   • В середині ХV ст. зі скасуванням автономії Шипинської землі зникла і сама її назва, натомість поширився термін «Буковина».

   • У 1514 р. Молдова разом з Буковиною потрапила під владу турецьких султанів.

3. Історичний розвиток Криму й українського Причорномор’я.

• В XI ст. східна частина Криму перебувала у складі Давньоруської держави.

• В XIII ст. на Кримський півострів вторглися монголо-татари, і тоді Крим став улусом Золотої Орди. Згодом Кримом заволодів татарський емір Нагай.

• Сюди стали переселятися вірмени та італійці. Було засновано місто Кара, Балаклава, Боспор.

• У 1449 р. від Золотої Орди відокремилися кримські татари і було створено Кримське ханство.

• Першим ханом став Ходжі-Гірей. Столицею стало місто Бахчисарай. Уся влада належала хану і беям, а також мусульманському духовенству на чолі з муфтієм (главою).

• У 1478 р. Туреччина примусила кримського хана визнати васальну залежність від султана.

• Татари здійснювали грабіжницькі напади на Україну. Перший такий похід відбувся у 1482 р., в результаті чого було спустошено Правобережну Україну, зруйновано Київ.

4. Московські закордонні походи.

Приєднання Чернігово-Сіверщини до Росії

• Російська дер­жава, що в XIV-XV ст. сформувалась на землях Північно-Східної Русі, була тією силою, що змогла протистояти агре­сивним устремлінням правителів Золотої Орди, Литви, Поль­щі, Туреччини, а пізніше й Кримського ханства.

• Значною історичною подією стало повалення золотоординського іга: переможна Куликовська битва (8 вересня 1380 р.), в якій вій­сько московського князя Дмитрія Донського мало союзників — військові загони з України і Білорусі, поклала початок визво­ленню усіх руських земель.

• У 1480 р. золотоординське військо, діставши могутню від­січ російських дружин на р. Угрі, назавжди відступило за межі Росії, а сама Золота Орда розпалася на ряд удільних ханств.

• Московський князь Іван III прийняв титул "великий князь всія Русі" та зробив спробу дипломатичним шляхом примусити Литву визнати цей титул. В 1498 р. вибухнула московсько-литовська війна, яка була успішною для Мос­кви. В 1500 р. спалахнула нова війна, в результаті якої за угодою 1503 р. під владу Івана III перейшли Чорнігів, Стародуб, Новгород-Сіверський та інші міста Чернігово-Сіверської землі. Великий литовський князь визнав за Іваном III право титулуватися великим князем. Москов­ські дипломати на переговорах прямо вказували на пре­тензії Москви на "всю Русскую землю".

• В 1523 р. Москва ліквідувала удільне Новгород-Сівер­ське князівство. У верхів'ях Сули та Ворскли розташовуєть­ся московська військова сторожа, створюється укріплена лінія, головною ланкою в якій була фортеця Путивль.

Польсько-молдавське суперництво

• Вже в 1359 р. польські феодали зробили спробу підкорити щойно утворене Молдавське князівство та приєднати до Польщі землі над Прутом та в Середньому Подністров'ї. Пізніше молдавський правитель (воєвода або господар) визнав верховенство польського короля, проте війни між Польським королівством та Молдавією за українські землі стали звичним явищем.

• В 1497 р. молдавський воєвода Стефан розбив війська польського короля в Буковині. А наступного року він на­віть спробував захопити Кам'янець-Подільський.

• Особливо запеклим був польсько-молдавський кон­флікт в 1531 р., коли молдавський воєвода захопив Покут­тя. Польська армія у серпні 1531 р. в битві під Обертином вщент розгромила молдавське військо.

V. Підсумки уроку

Українські землі в XIV — першій половині XVI ст. стали ареною запеклої боротьби між іноземними державами та місцевими правителями.

Таким чином, на початок XIV ст. українські землі були поділені між сусідніми державами: Литвою (до її складу ввійшли Волинь, східне і Поділля, середнє Подніпров'я, Київщина), Польщею (Галичина, Холмщина, західне Поділля), Угорщиною (Закарпаття), Молдавським князівством, що з половини XV ст. перебувало під Османським протек­торатом (Буковина), Московською державою (Чернігово-Сіверщина).

У результаті цього відбулося розчленування українських етнічних територій, розрив між ними економічних, культурних зв'язків, втрата політичної незалежності та безперервності державотворчих процесів

Державна приналежність українських земель на середину хvі ст.

Домашнє завдання

• § 28, скласти тести за матеріалами підручника!!! 15\4

• Схему вивчити

Висновки - Литовсько-польська доба

• У ХІV ст. більшість українських земель опинилися в складі Великого князівства Литовського. Попервах політика литовських князів не була обтяжливою для місцевого люду, оскільки ті не руйнували їхніх традицій і не запроваджували щось нове.

• Відродився удільний устрій українських земель. Литовська еліта перейняла православну віру, культуру й закони Русі.

• Також литовські князі сприяли звільненню українських земель від монголо-татар. Битва на Синіх Водах (1362 р.) фактично поклала край монголо-татарському пануванню. Це дає вченим підставу говорити про Литовсько-Руську державу.

• Наприкінці ХІV ст. відбулося зближення Литви та Польщі, що привело до укладення між ними 1385 р. Кревської унії.

• Завдяки об’єднанню зусиль удалося завдати поразки Тевтонському ордену (Ґрюнвальдська битва 1410 р.), який загрожував обом державам.

• Зближення з Польщею спричинило внутрішній конфлікт у Великому князівстві Литовському, який перетворився на відкрите збройне протистояння між прихильниками православ’я і старих удільних традицій, з одного боку, та прихильниками зближення з Польщею, католицизму та зміцнення централізації Литви, із другого.

• Вількомирська битва 1435 р. визначила подальший шлях розвитку Великого князівства Литовського в бік зближення з Польщею. У 1452 і 1470 рр. були ліквідовані Волинське і Київське удільні князівства, руська православна знать остаточно втратила свій вплив. Усі її спроби відновити старі порядки вже не мали успіху.

• Поступово на українських землях установлювалося польсько-литовське панування, що супроводжувалося витісненням православної церкви католицькою, запровадженням нових порядків.

5