71.Теплофізика ландшафтів

Теплофізика ландшафту-новий науковий напрям. В основі,якого лежать роботи,початі А.А Григорєвим і М.І Будико в 50-х роках на початку століття і продовження в Головній геофізичній обсерваторії в Ленінграді,Інституті географії в Москві.Велика роль в розвитку цього напрямку належить А.В Павлову. Він вважає,що теплофізика ландшафту розкриває енергетичний взаємозв*язок між окремими компонентами ландшафту або різними природно-територіальними комплексами.В цьому напрямку в основу пізнання закладений один з кількісних методів –метод балансу енергії(теплоти) ,який заснований на обліку приходу сонячної радіації і її витраті на відбиття , поглинання,витрат тепла на випаровування ,трансформації в енергію турбулентних пульсацій повітряного середовища акумуляцій ґрунтовою товщею.

Як вважає,Павлов, теплофізика ландшафту відрізняється від суміжних дисциплін. Об’єктом її дослідження є ландшафт,що складає його елементарні ПТК. Порівнюючи із загальною геофізикою ландшафту в теплофізиці ландшафту знаходяться багато спільного з розділом функціонування ,в якому вивчається трансформація сонячної енергії в ПТК. Це не дивно,тому що,об’єкт дослідження один,а методи – однакові. Якщо в теплофізиці ландшафту головна увага приділяєься балансу енергії (тепла).,то при дослідженнях функціонування – трансформації цієї енергії в різних геомасах і в ПТК в цілому.

В теплофізиці ландшафту розглядаються наступні питання: теплообмін між ландшафтом і атмосферою; енергообмін в сніговому покриві як в одному із компонентів ландшафту;мікрокліматичний режим і енергообмін в рослинному покриві; енергообмін водошарів з атмосферою , сушею і донними відкладами ; енергообмін між грунтом і атмосферою і особливо в умовах схилів ; особливості зовнішнього енергообміну підстилаючої поверхні в гірській місцевості; гідротермічний режим грунту.

73. Теплообмін в грунті . процес обміну теплом між поверхнею грунту і її глибинними шарами. Тісно пов'язаний з теплопровідністю, обумовленою різницею температур різних грунтових шарів, і теплоємністю грунту. Потік тепла направлений від більш нагрітих шарів до менш нагрітим: влітку — в глиб грунту, взимку — до її поверхні. На Т. в п. істотно впливають сніговий покрив, рослинність, рельєф (наприклад, глибокий сніговий покрив із-за своєї малої теплопровідності значно зменшує втрати тепла грунтом). Швидкість теплообміну істотно залежить від вологості грунту. У сухому грунті пори заповнені повітрям (володіє низькою теплопровідністю) і тепло передається через точки зіткнення грунтових часток між собою: процеси теплообміну протікають повільно. Із збільшенням вологості теплопровідність грунту збільшується і швидкість теплообміну підвищується. Зміни теплообміну спостерігаються і протягом доби: вдень потік тепла направлений в глиб грунту, вночі — до поверхні. У річному теплообміні беруть участь шари землі до 10—20 м-код, в добовому — до 100 див.

75.Формування теплового потоку в атмосферу.

Нижні шари атмосфери нагріваються і охолоджуються в основному за рахунок радіаційного і нерадіаційного теплообміну з підстеляючою поверхнею. Тепловий баланс атмосфери складається з поглинутої атмосферними газами сумарної сонячної радіації, земного випромінювання, зустрічного випромінювання атмосфери, теплоти від конденсації та від теплообміну з земною поверхнею і випромінювання, яке атмосфера віддає в міжпланетний простір.