53.Визначення добових сум радіаційних потоків

Пряма і розсіяна радіація мають добовий хід в зав'язку із зміною висоти Сонця. Інтенсивність їх зростає від сходу Сонця до полудня, а потім падає від полудня до заходу Сонця. Відхилення в добовому ході можуть бути пов'язані зі зміною прозорості атмосфери і хмарності протягом дня.

Відповідно до висоти Сонця пряма сонячна радіація змінюється протягом року. Ії мінімальна інтенсивність припадає в помірних широтах на грудень, коли висота Сонця найменша, а максимальна на весняні місяці, оскільки влітку зростає запилення, кількість водяної пари та продуктів конденсації. Інтенсивність прямої радіації дуже мало зростає від полюсів до екватора /від 1,3 до 1,5 - 1,6 кал на квадр. см за хвилину/, бо в цьому самому напрямку підвищується запилення і вміст вологи в повітрі.

З висотою пряма сонячна радіація посилюється, бо зменшується маса атмосфери, крізь яку вона проходить. На кожні 100 м висоти інтенсивність радіації збільшується на 0,02 кал на квадр. см за хвилину.

Розсіяна радіація зростає при збільшенні запилення і хмарності. Відбивання радіації сніговим покривом також збільшує її розсіювання атмосферними газами. Найбільших значень розсіяна радіація досягає в Арктиці і Антарктиді, де Сонце стоїть дуже низько, і шлях прямої радіації до земної поверхні довгий, більша частина її відбивається сніговим покривом назад в атмосферу і ще більше розсіюється.

Всю сонячну радіацію, яка надходить до земної поверхні у вигляді прямої і розсіяної, називають сумарною. Інтенсивність сумарної радіації - це надходження енергії за 1 хвилину на 1 см квадратний горизонтальної поверхні, вона дорівнює сумі інтенсивності прямої радіації, помноженої на синус висоти сонця і інтенсивності розсіяної радіації.

При безхмарному небі сумарна радіація має правильний добовий хід з максимумом біля полудня і річний хід з максимумом влітку. Хмарність в середньому зменшує сумарну радіацію.

Спостереження за сонячною радіацією називають актинометричними. Для вимірювання прямої сонячної радіації використовують піргеліометри і актинометри, а розсіяної - піранометри. Тривалість сонячного сяяння в годинах вимірюють за допомогою геліографа.

54. ФАР –радіація. Способи її визначення.

ФОТОСИНТЕТИЧНО АКТИВНА РАДІАЦІЯ (ФАР) – частинаенергіїсонячної (в діапазонідовжинхвиль 380...750 нм), яка можевикористовуватисярослинамидля фотосинтезу. Становить близько 50% сумарноїенергіївипромінюваннясонячного.

ФАР являється основним енергетичним потоком для рослинності, так як саме ФАР використовується для найважливішого фізіологічного процесу – фотосинтезу. ФАР розраховують за формулою: ФАР = 0,40 Csp + 0.62 csr,Csp- пряма;csr- розсіяна радіація.

Для визначення ФАР використовується прилад – фіто актинометр. Піранометром можна визначити інтенсивність падаючих ФАР.

56 Волого обмін в птк.

Волого обмін - сукупність процесів перетворення, переміщення і зміни кількості гідромас в ПТК. Основу волого обміну становить активні гідромаси приземної частини атмосфери, які переміщуються зверху вниз при випаданні рідких і твердих опадів. В зв’язку з наявність інших геомас відбувається трансформація цих опадів, а також їх перехват рослинним покривом. Опади які потрапили на поверхню грунтів, витрачається на поверхневий стік, інфільтрацію в грунтах і підземний стік. Частина з низ акумулюється в підземному шарі вертикального профілю ПТК, в результаті чого склад гідромас в грунтах збільшується.сумарне випаровування складається з транспірації і випаровування з поверхні грунту і рослин.

57.Роль рідких опадів в ПТК

Нагадаємо, що під атмосферними опадами в метеорології розуміють воду в рідкому або твердому стані, випадає з хмар або осідають з повітря на поверхню землі і на предмети. Частість атмосферних опадів формуються в хмарах в результаті проникнення конденсації або сублімації водяної пари, коагуляції часток один з одним, подрібнення частий, їх танення і замерзання.

Атмосферні опади поділяють за агрегатним станом часток (рідкі - дощ, мряка роса; твердного - сніг, град, паморозь і іній.)

До наземним осадів відносяться опади, які утворюються в самому природно-територіальному комплексі: роса, іній, паморось та ожеледь. Атмосферньїеопади, що надійшли вПТК,першніж прижитись на поверхнігрунту, частково перехоплюються рослинністю.

Кількість опадів, що досягли поверхні грунту, в основному залежить від двох чинників: інтенсивності дощу і структури надземної частини природно-територіального комплексу, в і їхньому характеру розташування рослин.