
- •1.Предмет геофізики ландшафтів
- •2.Проблематика геофізики ландшафтів
- •3.Геофізика ландшафтів в системі географічних наук
- •4. Структура природно-геофізичного середовища. Організація ландшафтів.
- •5. Поняття «Динаміка природного середовища».
- •6. Поняття «Розвиток природного середовища»
- •7.Формування птк. Самоорганізація птк
- •8. Інваріантний аспект розуміння природного середовища
- •9.Зв’язки в птк
- •12.Стани птк.
- •13 Етологія птк .
- •14. Спонтанний і керований розвиток птк.
- •15.Природно-технічні системи
- •18 Загальні правила організації геофізичних досліджень
- •21.Границі птк в просторі і часі
- •22.Континуальні і дискретні границі
- •24. Вертикальна і горизональна структура геосистем.
- •25. Динаміка вертикальної структури птк.
- •26 Методи дослідження у геофізиці ландшафтів
- •27 28 Метод комплексної ординації геосистем
- •29.Метод просторово-часового аналізу і синтезу птк
- •30.Вертикальна структура
- •31.Стан птк
- •32.Взаємозвязок станів ландшафту, місцевості, урочища,фації.
- •35.Фітомаси, їх властивості і класифікація
- •36.Визначення динаміки фітомас
- •36А.Ландшафтно-геофізичні наслідки ф-ня рослинних ценозів
- •37.Зоомаси їх властивості і ролі в птк
- •38.Мортмаси:види властивості і ролі в птк
- •42 Гідромаси Їх класифікація вл.
- •43.Геогоризонти
- •44 Методика видвиділення геогоризонтів
- •45.Метод балансованих досліджень географії
- •46.Радіаційний баланс
- •47.Роль складових радіаційного балансу в птк
- •48.Добова і річна динаміка розсіяної радіації
- •49.Добова і річна динаміка сумарної радіації
- •50.Добова і річна динаміка відбитої радіації
- •51.Добова і річна динаміка довгохвильового випромінювання
- •52.Методи вимірювання складових радіаційного балансу
- •53.Визначення добових сум радіаційних потоків
- •56 Волого обмін в птк.
- •59 Міграція вологи в птк
- •60)Визначення к-сті рідких опадів у відкритих і заліснених територіях птк
- •62.Роль снігового покриву в птк
- •63.Визначення перерозподілу снігу і запасів води у сніговому покриві
- •64.Визначення вологості грунту
- •65.Визначення динаміки вологості грунту
- •66.Визначення фільтраційних властивостей ґрунту
- •67.Визначення граничної польової волого місткості ґрунту
- •68.Визначення повної волого місткості ґрунту
- •71.Теплофізика ландшафтів
- •75.Формування теплового потоку в атмосферу.
- •76. Продовження
- •78.Оптичні властивості птк
50.Добова і річна динаміка відбитої радіації
Сумарна сонячна радіація падає на земну поверхню, частина її поглинається і переходить в теплову, а частина відбивається. Відбиваюча властивість поверхні - це альбедо, яке вираховують у відсотках від співвідношення відбитої радіації і сумарної радіації. Альбедо залежить від стану поверхні, її кольору, кута падіння променів на водну поверхню. Найбільше альбедо має чистий сніг – 85-90%, а найменше - чорноземна рілля – 5-14%. Зелене листя відбиває 20-25%, а жовте –30-38% сонячної радіації. Альбедо гладкої водної поверхні змінюється від 2% при зенітному положенні Сонця до 70-75% при низькому. Альбедо верхньої поверхні хмар в середньому становить 50-60%.
Переважна частина відбитої радіації і приблизно І/З розсіяної виходять з атмосфери в Космос. Відношення відбитої і розсіяної радіації яка виходить в Космос, до загальної кількості радіації, що надходить в атмосферу називають планетарним альбедо Землі. Планетарне альбедо становить 28%.
51.Добова і річна динаміка довгохвильового випромінювання
Географічний розподіл сумарної сонячної радіації на верхній межі атмосфери залежить від широти і пори року, обумовлених кулястістю Землі та нахилом площини екватора до площини земної орбіти. За рік кількість сумарної радіації зменшується від 313 ккал на см квадр. на екваторі до 133 ккал на см квадр. на полюсах. Влітку надходження радіації зменшується від 160 ккал на см квадратний на екваторі до 133 ккал на см квадр. на полюсі за 6 місяців теплого періоду, а зимою - від 160 ккал на квадр. см на екваторі до 0 біля 75° пн.ш.
Розподіл сумарної радіації біля земної поверхні широтно-зональний. Тут радіація послаблена тим, що пройшла крізь атмосферу, частина її поглинулася, розсіялася, відбилася хмарами. Хмарність зменшує пряму сонячну радіацію на 20—75%. Ізолінії сумарної радіації на картах відхиляються від широтного ходу під впливом прозорості атмосфери і хмарності.
Річна кількість сумарної радіації найбільша в тропічних і субтропічних широтах /понад 140 ккал на квадр. см за рік/, а в пустелях північної Африки і Аравії становить 200...220 ккал на квадр. см за рік. На екваторі над басейнами Амазонки і Конго та в Індонезії вона зменшується до 100-120 ккал на квадр. см за рік. Від субтропіків на північ і південь радіація знижується до полярного кола, де становить 60...80, потім до північного полюса дещо підвищується. а над Антарктидою досягає 120....130 ккал на квадр. см за рік. На всіх широтах, крім екваторіальних, сумарна радіація над океанами нижча, ніж над сушею.
52.Методи вимірювання складових радіаційного балансу
Радіаці́йний бала́нс земно́ї пове́рхні (залишкова радіація) — різниця між поглинутою радіацією і ефективним випромінюванням цієї поверхні. Річні його величини в цілому для Землі додатні. Радіаційний баланс включає в себе всю сонячну радіацію,яка надходить на Землю(поглинуту,відбиту,розсіяну)
Альбе́до-це відношення потоку відбитого (розсіяного) поверхнею у всіх напрямках випромінення до потоку випромінення, що надходить.
Прилади вимірювання сон рад.: Балансомір,
Альбедометр (від лат. albedo — білизна; грец. metreo — вимірювати) — фотометричний прилад для вимірювання альбедо різних речовин та матеріалів. Лабораторний альбедометр працює за принципом кульового інтегрального фотометра.
У метеорології — фотометричний прилад для вимірювання альбедо земної поверхні. Являє собою два піранометри (прилади для вимірювання сонячної радіації, що припадає на горизонтальну площину). Поверхня одного з них обернена до земної поверхні та сприймає розсіяний світловий потік. Поверхня другого піранометру обернена до неба й сприймає потік прямої сонячної радіації. Інколи використовують один піранометр, який закріплюють на штативі та повертають послідовно до земної поверхні та до неба.
Актинометр — прилад для вимірювання прямої сонячної радіації. Принцип дії ґрунтується на поглинанні енергії випромінювання чутливим елементом, перетворенні цієї енергії в теплову і вимірюванні різниці температур.