45.Метод балансованих досліджень географії

МЕТОД БАЛАНСів - важливий напрямок в геофізиці ландшафтів. Балансові рівняння геосистем - засіб їх фізичного опису. Цей метод дозволяє розглядати потоки енергії і речовини, говорячи мовою кібернетики, на «вході» і «Виході» геосистеми, внутрішні перетворення і взаємозв'язок процесів в ландшафті. Не достаток балансових рівнянь - неповний опис фізичної сутності природних процесів.

Складається з окремих потоків енергії, що розкладається.Є:1)метод радіаційного балансу,2)водного балансу,3)теплового балансу,4)інші(СО2,біопродуктивності)

Всі потоки речовини мають бути збалансованими(урівноваженими).В помірних широтах-збалансовано. Сума всіх певного балансу повинна =0,але при умові розгляду не одного ПТК,а й сусідніх,а також при розгляді часового проміжку не 1,2 дні, а рік або й більше.

Метод балансів полягає у визначенні різниці між кількістю енергії і речовини, які надходять в ПТК і виходять з нього по різних каналах. Цей метод дозволяє розглядати потоки енергії і речовини,говорячи мовою кібернетики, на “вході” у геосистему і на “виході” з неї, внутрішні перетворення і взаємозв’язок процесів в ландшафті. Так, при вивченні зміни снігового покриву в межах ПТК визначаються кількісно всі процеси трансформації снігового покриву:випадання, перевіювання, танення і т.д. Склавши баланс цих процесів,дізнаються про їх спрямування (йде накопичення або збиток),структуру статей (внаслідок чого відбулись зміни), співвідношення між статтями (що впливає сильніше і що слабкіше). Метод балансів дозволяє вивчати добові і річні цикли динаміки ПТК, аналізувати розподіл потоків речовини і енергії по різних каналах. Баланс полегшує пошуки шляхів впливу на процеси і методів зміни їх у потрібному напрямі. Маючи перед собою розклад статей балансу,легко бачити, на які з них можна і потрібно впливати. Дослідження балансу відбувається в такому порядку: 1) відповідно до рівняння балансу складається список статей приходу і витрат – факторів розподілу і перетворення речовини і енергії;2) кількісно вимірюється кожний фактор; 3) розраховується привхідна і розхідна частини балансу; 4) з’ясовуються направленість процесу (йде накопичення або витрата речовини чи енергії); 5) встановлюється співвідношення між статтями і сила впливу різних факторів на хід процесу. Виділяють чотири основні баланси ПТК: радіаційний, тепловий, водний і речовинний.

46.Радіаційний баланс

Радіаційний баланс - сума алгебри потоків радіації в певному об'ємі або на певній поверхні. Напр., коли говорять про радіаційний баланс атмосфери або системи «Земля – атмосфера», частіше за все мають на увазі радіаційний баланс земної поверхні, що визначає теплообмін на нижній межі атмосфери. Він є різницею між поглиненою сумарною сонячною радіацією і ефективним випромінюванням земної поверхні. Останнє, в свою чергу, рівно різниці власного довгохвильового випромінювання і стрічного довгохвильового випромінювання атмосфери. Радіаційний баланс виражається в одиницях енергії на одиницю площі (напр., Вт/квадр. м) в одиницю часу. Він може бути зміряний балансоміром або обчислений за даними метеорологічних вимірювань. Радіаційний баланс має позитивні і негативні значення. Позитивні означають надлишок тепла на поверхні землі, який компенсується відтоком енергії у вигляді турбулентних і кондуктивних потоків, витрати тепла на фазові переходи і т.д. Негативні означають недолік тепла, і в цьому випадку він заповнюється притокою енергії з атмосфери або з глибини ґрунту, або води. Це, в свою чергу, визначає області прогрівання або охолоджування повітря над підстилаючою поверхнею, що може впливати на режим атмосферної циркуляції. На Землі радіаційний баланс коливається в широких межах: найбільші його значення – в тропічних океанах (до 1000 Вт/квадр. м), якнайменші – в центр. р-нах Антарктиди, де вони круглий рік негативні.