36.Визначення динаміки фітомас

Як сумарна фіто маса, так і її фракції в певні проміжки часу міняються не лише якісно, але і кількісно.

Для кількісної характеристики фітомаси найчастіше застосовують як вагові міри (маса абсолютного сухої органічної речовини або укладеного в ньому вуглецю), так і лінійні (особливо для коренів) або поверхневі (особливо для листя і хвої). В лісознавстві частіше використовують об'ємні міри (м3 і т.п.), а в спеціальних дослідженнях – енергетичні. Для багатьох деревних порід встановлена кореляційна залежність між діаметром стовбура на висоті грудей і структурними елементами фітомаси і розроблені формули, що дозволяють по одному з параметрів визначати із задовільною точністю кількість листя (або хвої), стовбурової деревини, гілок і коренів. Для визначення кількості надземної фітомаси перспективні також аерометоди, що дають величини урожаю пасовищних кормів, досить надійні для використання в практичних цілях. Величина фітомаси може служити мірою досконалості біологічної організації фітоценозу, круговороту речовин і енергії в ньому, його господарської цінності.

36А.Ландшафтно-геофізичні наслідки ф-ня рослинних ценозів

Крім кількості фітомаси характеризуються іншими ландшафтно-геофізичними властивостями. Від площі листкової поверхні залежить багато процесів в птк: проникнення сонячної радіації, перехоплення і пропускання опадів, ступінь трансформації умов навколишнього середовища та ін. Волога в рослинах є складовою частиною фіто маси як ландшафтно-геофізичного показника.

Не менш значна роль фітомаси у функціонуванні птк. З ними пов'язані такі фізіологічні процеси, як фотосинтез, дихання, транспірація, поглинання і виділення в грунт мінеральних елементів і хімічних речовин, поглинання вологи корінням рослин і тд.

37.Зоомаси їх властивості і ролі в птк

Одною з найважливіших геомас є зоомаси. При їх класифікації основне значення має їх положення в харчовому ланцюгу, що визначає їх роль у функціонування птк. У зв’язку з цим зоомаси поділяються на консументи першого порядку,харчуються рослинами, і другого порядку – хижаки, харчуються іншими зоомасами.

Не менше значення має їх розмір і місцезнаходження. Розділяють: макроконсументи, мезоконсументи і мікроконсументи. Окремо розглядають водні організми. Враховується степінь рухомості.

На основі цих характеристик зоомаси класифікують:

1. макроконсументи (ссавці, птахи,риби, земноводні та ін.): а)травоїдні, б)хижаки 1 порядку, в)хижаки 2 порядку;

2.мезоконсументи в надземній частині птк (комахи, павуки та ін): а)1 порядку, харчуються фітомасою, б)2 порядку, хижаки;

3.мезоконсументи в підземній частині птк (ґрунтові членистоногі та ін.): а) 1 порядку, б) 2 порядку;

4.мікроконсументи сапротрофи (гетеротрофні організми, бактерії, гриби).

Функціональна роль зоомаси величезна. Але їх енергетична роль, у зв’язку з невеликою масою порівняно з рослинами в процесах птк,є малою. Так само в структурі більшості птк.

38.Мортмаси:види властивості і ролі в птк

Мортмаси- це мертва органічна речовина, сукупність накопичених відмерлих решток рослин, тварин, їх екскрементів, мікроорганізмів тощо. Поділяється на 1)сухостій та мертві ще не опалі гілки, 2)сухі пагони, ще приєднані до живого організму; 3)підстилка; 4)хмиз; 5)мертве коріння; 6)грубий гумус; 7)торф; 8)аморфна органічна речовина, не зв’язана з мінеральною частиною ґрунту.

Часто мортмаси розглядаються разом з фітомасою, через схожу структуру, але є цілий ряд мортмас, які мають властиву лише їм структуру: підстилка, торф та ін. Основна відмінність мортмаси від фітомаси – особливість функціонування. Мортмаси не беруть участі у фотосинтезі, транспірації, диханні, а для них характерні – інтенсивне розкладання, мінералізація, виділення газів та ін. Кількість мортмаси неоднакова в різних ландшафтах. Кількість мортмаси залежить від маси щорічно відмираючої речовини та інтенсивності її розпаду. Це залежить від метерологічних умов, катастроф(пожеж), та ін. Мортмаса має динаміку на протязі року.

Мортмаси мають важливу роль в ландшафті. Велике їх значення в тому, що вони є показниками інтенсивності трансформації органічної речовини в різних умовах середовища.

39. Визначення динаміки мортмас. Мортмасі як і фітомасі властива динаміка протягом року. В зв’язку з цим виділяють групи: 1) Імпульсивні – деякі гілки, засохле листя; 2) з різкими коливаннями кількості мортмаси – велика к-ть гілок і частково підстилка; 3) з малими коливаннями – велика частина підстилки, опад у вигляді хмизу; 4) з практично постійною чи мало змінною протягом року кількістю – мор, торф, сухостій. Динаміка кількості мортмаси не залежить фізико-географічних параметрів (температури, опадів,…), але прослідковується з добовим станом ПТК. Кожний тип має свій темп зміни мортмаси. Мортмаси, так як і фіто маси, інтенсивно трансформують аеромаси, змінюються тільки кількісні відношення. Для більшості ПТК характерні А=2Р, то для ПТК з засохлими травянистими рослинами (степова і лугова рослинність в несприятливі сезони року) це відношення змінюються на А=1,2 (Mm(гілля) + Ml(підстилка)).

40. Педомаси, їх властивості і класифікація. Педомаси – органо-мінеральні суміші, грунтовий дрібнозем з гумусом. В залежності від інших геомас педомаса зустрічається тільки в підземній частині ПТК. В довгі періоди часу вони можуть визначати наявність тої чи іншої рослинності і взагалі існування конкретного ПТК. В педомасах протікає цілий ряд процесів: гуміфікація, поглинання грунтовими колоїдами повітря, рідин, електролітів, обмін аніонів і іонів, механічна, хімічна і біологічна поглинальна здатність грунтів, процеси, які впливають на формування температурного, водного і повітряного режиму грунтів. Педомаси – це стабільні геомаси. Тому класифікація складена на їх ролі у функціонуванні ПТК. Ця роль визначається механічним складом, типом і кількістю гумусу. При диференціації педомас на типи за основу взятий різний механічний склад: Sa - глинисті, Ss – суглинисті (важко суглинисті, середньо суглинисті, легко суглинисті), Sc - супіщані, Sp – піщані. Від наявності органічних речовин і к-ті і характеру гумусу в складі педомаси їх ділять на роди на основі морфологічних властивостей та характерним ознакам гумусу: кальцієві мюллеві педомаси, лісові мюлеві педомаси, модерні педомаси. За вмістом гумусу: високо-, середньо-, мало гумусні. Для вимірювання педомаси її очищують від складових інших геомас S=ρVП, де ρ – щільність грунту, V – об’єм розрахункового шару, П – вміст педомаси в цьому шарі,%. Кількість педомаси залежить від висоти місцевості, крутизни схилів. Педомаси вимірюють або в горизонтах А і В, або в будь-якому умовному шарі.

41. Літомаси. Визначення їх кількості. Літомаси в ПТК зустрічаються у вигляді корінних порід, виходів скельних утворень, щебеня, жорстви, обламки гальки в грунті і на поверхні грунту. Відносно цього виділяють надземні, внутрішньогрунтові і власне літомаси. Виділяють силікатні та інші не карбонатні породи, карбонатні і породи з високим вмістом легкорозчинних солей, вивітренні гірські породи і породи кір вивітрювання. Літомаса – це найтяжча геомаса, найбільш інертна, визначають формування ПТК, їх диференціацію. Розрахунок кількості літомаси в грунті ведеться за такою формулою: L= ρVП, де V - об'єм шару, П – об'єм літомаси в ньому, ρ - щільність. К-ть літомаси визначається в тонах/га. К-ть літомаси сумарному об’ємі ПТК залежить від 3 факторів: потужності підземної частини ПТК, щільності гірських порід, наявності/відсутності літомасв грунті і на його поверхні.