27 28 Метод комплексної ординації геосистем

У геофізиці ландшафтів розглядається безліч методів проте одним із найважливіших є метод комплексної ординації геосистем, інколи цей метод називають комплексним впорядкуванням геосистем. Даний метод визначає фактори, які впливатимуть на вибрані аргументи. Його стали використовувати тоді, коли зявився комп’ютер,він був запропонований В. Б. Сочавою. Сочава стверджував що даний метод розглядається як основний метод зв’язаного вивчення природних режимів. Метод розрахований на виявлення особливостей ПТК як системи, які змінюються в просторі і часі під впливом визначених факторів. МКО забезпечує форму спостережень яка дозволяє широко застосовувати математичні методи розробки матеріалів і вираження результатів спостережень.

При використанні даного методу використовується формула у= f (хⁿ), чим більший коефіцієнт f, тим його дія буде сильнішою.

29.Метод просторово-часового аналізу і синтезу птк

1-е положення:»геомаса-процес».це процес тісного зв’язкуфункціональних процесів з елементами структурно-функціональними частинами ПТК.Згідно з цим положенням за геомасами ,частково функціональних категорій ,можна з точністю судити про функціонування ПТК.

Багато процесів функціонування тісно пов’язані з геомасами.Наприклад,для фітосинтезу ,транспірації потрібні геомаси листя давньо-чагарниковоїрослинності.Процеси проникнення(пропускання)-послаблення сумарної радіації чи опадів в приземній частині фації обумовлені наявністю геомасрослин.Розвинений листковий апарат багато про що свідчить ,а транспортно-скелетні органи-незначною затримкою цих потоків.Для переходу з геомасидрання в геомасу підстилки необхідно,як мінімум ,наявність драння.

Можна привести багато прикладів,які підтверджують правило»геомаси-процес».Але існує цілий ряд «важких ситуацій»,коли присутність геомас ще не говорить про ті чи інші процеси.Наприклад,зелена фракція трав’янихрослин не дозволяєговорити про наявність переходу її в драння.

2-е положення:»вертикальна структура-функціонування ПТК».З вертикальною структурою пов’язане ф-нняПТК,і тому по характеру вертикальну структуру можнадосить точно судити про функціонування ПТК.

Це правило слідуєпершому .Дійсно ,якщовертикальтна структура являє собою набіргоризонтів ,а наступніскладаються з геомас ,можнаприпустити,що вертикальна структура визначаєфункціонування ПТК.

3-е положення:»вертикальна структура-стекс». Кожній вертикальній структурі відповідає свій стекс. Зміни вертикальної структури свідчить про зміну стекса.

30.Вертикальна структура

Вертикальна структура-друга ступінь просторово-часового синтезу геомас і перша ступінь синтезу геогоризонтів.Таким чином,вертикальну структуру можна розглядати як взаємно розміщені,взаємозв’язані горизонти.

Геогоризонтами називаються порівняно однорідні шари,які характеризуються цілим рядом ландшафтно-геофізичних особливостей,з яких найважливішими є специфічний набір і відповідні геомаси.

Синтез геогоризонтів в вертикальному профілі ПТК визначає його вертикальну структуру.Основними характеристиками цієї структури є міцність,складність,напруженість і склад геомас і горизонтів.З них для дослідження ПТК найважливіший склад,і ін.набір специфічних для даного ПТК геомас і горизонтів.Саме він визначає не тільки структуру ,але й характер функціонування ПТК.

При диференціації ПТК за міцністю,відстанні від верхньої до нижньої границ,за основу ділення був взятий логарифмічний масштаб з основою 2. Виділяють такі градації:

0.вкрай малопотужні(наноструктури) – 1 м. 1.незначної потужності(мікромезоструктури) -1-2 м. 2.малопотужні(мезоструктури)-2-4 м. 3.середньої потужності(мезомакроструктури)-4-8м. 4.підвищеної потужності(макромезоструктури)-8-16 м. 5.великої потужності(макроструктури)-16-32 м. 6.дуже великої потужності(мегаструктури)-32 м.

Такі показники,як складність і напруженість вертикального профіля,мають відносно низькі таксономічні значення.Длявибора градації ПТК за складністю вертикальної структури були проаналізовані дані за цим показником для всіх експериментальних територій.Результат показав,що найоптимальніше згрупувати їх попарно.

1.примітивні структури – 2-3 геогоризонти; 2.простої складності -4-5 геогоризонти; 3.середньої складності -6-7; 4.підвищеної складності -8-9; 5.великої складності 10-11; 6.дуже великої складності 12

По навантаженні виділяють 3-и горизонти:

1.ПТК з малим навантаженням вертикального профіля–має менше одного геогоризонта на 2 м вертикального профіля.

2.ПТК з середнім навантаженням –одингеогоризонт на 1-2 м вертикального профіля.

3.ПТК з великим навантаженням –на 1 м вертикального профіля припадає більше одного горизонту.

Назви типів вертикальних структур складаються на основі специфічних геомас і геогоризонтів.Потім вказується потужність ,складність і навантаження вертикальних структур.Так як багато особливостей вертикальної структури тісно пов’язані з набором геогоризонтів,обумовлені різною рослинністю і грунтами.Можна використовувати такі назви,як мезофітні лісові,мезоксерофітні лісові і т.д.вертикальні структури.

Виділяють класи вертикальних структур:

1.фітогенні а)власне фіто генні з активними фіто масами б)фіто скелетні 2.постфітогенні 3.гідрогенні а)нівальні б)криогенні в)власне гідрогені Г)болотні д)льодовикові 4.педогенні 5.літогенні