Основні риси педагогічної майстерності:

- бути майстром педагогічної справи – це означає мати вихідну позицію, яка є особистісно-гуманного;

- це яскрава особистість, мудра, чуйна, доброзичлива і принципова людина;

- це першодослідник теоретичних рекомендацій, який може переконливо довести або спростувати.

На думку науковців (Т.Касяновича, С.Гончарна, Н.Никало, В.Ягукова та ін.) основою пед. майстерності педагогічна культура, основні складові якої – педагогічна спрямованість, психолого-педагогічна ерудиція, висока педагогічна майстерність і організованість, уміння продуктивно поєднувати навчально-виховну; науково-дослідницьку діяльність, сукупність професійно-важливих якостей, постійне самовдосконалення.

Творчість – це завжди творення чогось нового на основі перетворення пізнаного: нового результату або оригінальних шляхів і методів його одержання. Новизна і перетворення – дві найістотніші характеристики творчості.

Педагогічну діяльність здавна кваліфікують як творчу. Як і в будь-якому виді творчості, в ній своєрідно поєднуються нормативні (що випливають із встановлених законів, правил) і евристичні (створені під час власного пошуку) елементи. В роботі викладача чимало типового, повторюваного. Сталого. Але чимало також змінного, варіативного, індивідуального.

Особливістю педагогічної творчості є те, що це завжди співтворчість. Вона тісно пов’язана, злита з творчістю усього пед.Колективу, кожного студента.

6. Рівні педагогічної творчості і майстерності. Критерії успішності професійно-педагогічної діяльності

Відповідно до цих критеріїв визначаються кілька рівнів оволодіння педагогічної майстерністю:  елементарний рівень – педагог володіє лише окремими елементами професійної діяльності;  базовий рівень – педагог володіє основами педагогічної майстерності (цей рівень мають випускники вищих навчальних закладів);  досконалий рівень – характеризується чіткою спрямованістю дій педагога, їх високою якістю;  творчий рівень – характеризується ініціативністю, творчістю у професійній діяльності. Педагог самостійно конструює оригінальні, педагогічно доцільні прийоми й способи взаємодії. Причому його діяльність базується на результатах рефлексивного аналізу.

Рівні педагогічної творчості ( за І.П. Раченко ) : рівень професійного становлення, рівень стихійного самовдосконалення, рівень планової раціоналізації, рівень оптимізації процесів та результатів праці

Педагогічні критерії успішності вчителя пов’язують, перш за все, з рівнем навченості учнів, їх досягненнями та успіхами. Крім того, як важливі критерії успішності роботи вчителя виділяють: високий рівень знань свого предмету, загальну ерудицію, самоосвіту, постійне удосконалення фахової майстерності, досягнення поставленої мети, здатність викликати інтерес до предмету. Успішний вчитель володіє здібністю до самоаналізу, рефлексії. Його робота повинна мати інноваційний характер, що дозволяє здійснювати освітній процес на вищому, найсучаснішому рівні.

7. Загальна характеристика педагогічної діяльності та її особливості

Педагогічна діяльність — об'єкт дослідження різних галузей педа­гогічної науки. Дидактика вивчає загальні закономірності навчання як складової педагогічної діяльності. Методика розробляє ефективні спо­соби викладання конкретних предметів. Теорія виховання визначає принципи й закономірності виховного впливу вчителя на учня.

У широкому розумінні педагогічна діяльність розглядається як діяльність, метою якої є виховання підростаючого покоління. Існує кілька підходів до розуміння будови педагогічної діяльності: структурний, функ­ціональний, рефлексивний.

Педагогічні цілі за ступенем узагальненості утворюють певну ієрар­хічну систему. Так, виокремлюють вихідні або загальні цілі, які визна­чають спрямованість роботи певної системи освіти (середньої загаль­ноосвітньої школи, професійно-технічної та вищої освіти тощо). Вихідні цілі втілюються в конструктивних педагогічних цілях. Конструктивні цілі зумовлюють рівень розвитку знань, умінь, навичок учнів на певно­му віковому етапі їхнього розвитку. Такі цілі, на відміну від загальних, мінливіші й динамічніші. Нижчий рівень в ієрархічній системі педагогіч­них цілей становлять цілі оперативні, що їх визначає вчитель під час реалізації програми навчально-виховної роботи в конкретній педагогіч­ній ситуації з конкретним учнем. Таким чином, цілі професійно-педагогіч­ної діяльності можуть мати як короткочасний, так і тривалий характер.

 Мотив педагогічної діяльності — це внутрішній рушій, що спону­кає педагога до професійної діяльності. Мотивами можуть бути ідеали, професійні інтереси, переконання, соціальні установки та професійні цінності педагога. Проте в основу формування мотиву покладено на­самперед потреби (С. Рубінштейн). Під мотиваційною сферою особис­тості розуміють стійкі мотиви, що мають певну ієрархію і визначаються у спрямованості особистості. Дослідження мотивації педагога (А. Реан) показало, що вона складається із зовнішніх та внутрішніх мотивів. Внутрішня мотивація пов'язана із змістом педагогічної діяльності і ґрунтується на потребі у спілкуванні з учнем. Зовнішня мотивація зу­мовлена чинниками, які не мають безпосереднього зв'язку з професійною діяльність, наприклад, мотиви соціального престижу, потреба у владі тощо