41. Поняття про педагогічну техніку, її особливості, види

Педагогічна техніка — це сукупність раціональних засобів, умінь та особливостей поведінки педагога, спрямованих на ефек­тивну реалізацію обраних ним методів і прийомів навчально-ви­ховної роботи з окремим індивідом чи колективом відповідно до поставленої мети навчання та виховання з урахуванням конкрет­них об´єктивних і суб´єктивних умов.

Важливими вимогами педагогічної техніки є:

—мистецтво одягатися з урахуванням особливостей профе­сійної діяльності;

—володіння своїм тілом: уміння ходити, сидіти, стояти;

—володіння мімікою, жестами;

—сформованість мовленнєвої культури: правильне профе­сійне дихання, чітка дикція, належні темп і ритм, логічна побу­дова висловлювань тощо;

—вироблення оптимального стилю в навчально-виховній діяльності;

—уміння вправно й доцільно здійснювати окремі дидактичні операції (писати на дошці, користуватися технічними й наочни­ми засобами навчання, ставити запитання, слухати відповіді, оцінювати навчальну діяльність студентів і т. ін.);

—здатність керувати своїм психічним станом і станом вихо­ванців.

Вид компонента педагогічної техніки

Зовнішність педагога

Володіння мімікою, жестами

Володіння своїм тілом

Дотримання темпу, ритму і стилю

Уміння здійснювати дидактичні операції

Уміння спілкуватися

Мовленнєва культура

Здатність керувати своїм психічним станом і станом студентів

42. Характеристика вербальних засобів педагогічної техніки 43. Характеристика невербальних засобів педагогічної техніки 44. Психолінгвістичний аспект педагогічного мовлення 45. Психоакустичний аспект педагогічного мовлення 46. Переконання та навіювання як способи педагогічного впливу 47. Ефективність переконуючого впливу, його технологія 48. Навіювання, його види, умови використання в педагогічному процесі 49. Роль аутизму в професійно- педагогічній діяльності, особливості педагогічного артистизму 50. Роль системи К.Станіславського у формуванні педагогічного артистизму, характеристика її основних принципів, методів, технологій

Головний принцип системи Станіславського - життєва щоправда.Педагогу театральної школи необхідно навчитися відрізняти сценічну правду від брехні, варто зіставляти виконання будь-якого творчого завдання з правдою самого життя. Це шлях істинної, живої театральності.

Принцип надзавдання — то, навіщо художник хоче впровадити від своєї ідеї до тями людей, чи до і він прагне до результаті. Мрія, мета, бажання.Идейность творчості, ідейна активність. Надзавдання — ця мета твори. Не сама ідея, те, навіщо ця ідея втілюється. Це прагнення автора брати участь своєю творчістю у боротьбі щось нове.

Принцип активності дії — не зображати образи і пристрасті, а діяти у образах і пристрастях. Станіславський вважав, що хто зрозумів цього принципу, не зрозумів систему і метод загалом. Усі методологічні і технологічні вказівки Станіславського мають на одне — розбудити природну людську природу актора для органічного творчості відповідності зі надзавданням.

Третій принцип системи Станіславського - принцип, яке утверджує дію, у ролі збудника сценічних переживань, і основного матеріалу в акторському мистецтві. Це важливе принцип практичної частини системи - методу роботи над роллю.

Принцип органічності (природності) випливає з попереднього принципу. У творчості може бути нічого штучного і механічного, усе повинно підпорядковуватися вимогам органічності.

Принцип перевтілення — кінцевий етап творчого процесу — створення сценічного образу через органічне творче перевтілення.

51. Технологія створення творчого самопочуття вчителя засобами театральної педагогіки 52. Поняття про режисуру педагогічної дії, основи її драматургії 53. Роль педагогічної уваги, її значення, особливості, види, технології управління педагогічною увагою 54. Технологія „настроювання” педагога на творчу професійну діяльність