32.Екологічне виховання у позакласній роботі

Екологічне виховання – систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури.

Екологічне виховання іде поруч з екологічною освітою, що пов’язано з єдністю їх цілей, головною з яких є формування екологічної культури особистості, подолання споживацького ставлення до довкілля. Разом з тим, екологічна освіта, екологічні знання уже самі по собі мають великий виховний потенціал.

Основні завдання екологічного виховання: [10]

— нагромадження екологічних знань та їх усвідомлення;

— прищеплення любові до природи, бажання берегти та примножувати її;

— формування навичок і вмінь діяльності у природі.

Зміст екологічного виховання передбачає розкриття таких положень:

— осмислення екологічних явищ і вміння робити висновки щодо організації як власної діяльності, так і колективу в природному середовищі;

— усвідомлення вихованцями необхідності екологічної безпеки України;

— формування моральних почуттів обов'язку і відповідальності за збереження краси природи та участі в її охороні;

спонукання вихованців до природоохоронної діяльності тощо.

Завідувач лабораторією екологічного виховання Інституту проблем виховання Академії педагогічних наук України, координатор Всеукраїнської дитячої спілки “Екологічна варта”, кандидат педагогічних наук м. Київ, Пустовіт Н.О. дав аналіз основних принципів, на яких повинна базуватись екологічна освіта та виховання. Ці принципи були визначені Державною національною програмою “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), проектом Концепції 12-річної школи та Концепції неперервної освіти та виховання в Україні [1].

Серед головних принципів, на яких базується екологічна освіта та виховання на Україні, слід відзначити такі:

принцип гуманізації, забезпечення пріоритетності загальнолюдських цінностей, гармонії взаємодії людини і навколишнього середовища;

принцип всезагальності, неперервності та наступності, що забезпечує охоплення екологічною освітою та вихованням всіх верств населення через єдність ланок освіти України; забезпечує умови, коли здобуті знання і досвід базуються на раніше засвоєних і водночас є основою для наступних, що сприяє розвитку екологічної культури протягом усього життя людини;

системності та цілісності, який відображає цілісність навколишнього середовища і забезпечує формування у школярів розуміння єдності довкілля, взаємообумовленості його процесів, нерозривного зв’язку людини і природи;

міждисциплінарності – цей принцип обумовлюється характером науки екології як синтетичної науки та сфери практичної діяльності людини; він реалізується за допомогою міжпредметного підходу, який полягає в узгодженому використанні освітнього і виховного потенціалу всіх навчальних предметів, позаурочної роботи, самоосвіти та інших форм освіти з метою формування екологічної культури особистості;

особистісної орієнтованості. Екологічне виховання набуває особистісної орієнтованості за таких умов: відповідність педагогічного впливу психологічному механізму формування цінностей особистості; диференціація виховного впливу з урахуванням вікових, типологічних та індивідуальних особливостей школярів;

принцип єдності місцевого, регіонального й глобального підходів, який забезпечує ознайомлення з проблемами навколишнього середовища різного рівня і практичну участь у вирішенні екологічних проблем найближчого оточення.

Отже, навчальний і виховний зміст екологічної освіти зорієнтований на формування світогляду, цінностей культури, умінь критично мислити, здатності до самопізнання і самореалізації особистості в різних видах творчої діяльності, необхідних умінь та навичок для життєвого та професійного вибору.