23.Методика оформлення екскурсійного матеріалу

Хід уроку-екскурсії

І. Організація класу.

Цей етап розпочинається в класі. Учитель повідомляє маршрут екс­курсії. Якщо він проходитиме вулицями міста чи села, діти повинні акту­алізувати свої знання про правила дорожнього руху: яким боком вулиці треба йти, щоб не перешкоджати перехожим: у якому місці і як перехо­дити вулицю. Учитель нагадує дітям про правила поведінки і чемне по­водження на вулицях.

Під час екскурсії учні під керівництвом учителя розглядають місце, де проводиться екскурсія, звертають увагу на красу природи, визначають пору року. Прийоми організації такої діяльності можуть бути різні: учи гель пропонує назвати ознаки пори року у природі; читає невеликий вірш про природу в цю пору року і т. ін.; школярі порівнюють його зміст з картинами живої природи.

Обов'язковою є бесіда про правила поведінки на природі. її збережен­ня й охорону.

Перевірка засвоєних знань, умінь і навичок.

Цей етап проводиться, коли повторення попередньої теми с безпосе­редньою підготовкою до усвідомленого сприймання та осмислення ново­го змісту. У протилежному разі він пропускається, а засвоєні знання та уміння попередньої теми перевіряються на іншому уроці.

У цій темі перевірка не тільки доцільна, а й необхідна.

Фронтальна бесіда: І. Що називається горизонтом? 2. Що нази­вається лінією горизонту? 3. За яких умов розширюється горизонт? 4. Чи можна довести, шо лінія горизонту — це уявна лінія? Як це зробити? 5. Скільки основних сторін мас горизонт? Назвіть їх. 6. Назвіть проміжні сторони горизонту. 7. Що означає орієнтуватися на місцевості?

Завдання для груп учнів на картках.

Визначіть південь і назвіть об'єкти неживої природи, які знаходять­ся у цьому напрямку.

Визначіть захід і назвіть зроблені людиною предмети, які знахо­дяться у цьому напрямку.

Визначіть напрям вітру.

Для «середніх» і «слабких» учнів картки готують з певною мірою допомоги.

Наприклад:

а) для «середніх» учнів.

Визначити, у якій стороні південь, можна за Сонцем. Для цього не­обхідно стати до Сонця... (спиною, обличчям). Південь буде... (попереду, позаду).

б) Для «слабких» учнів.

Визначити, у якій стороні південь, можна за Сонцем. З цією метою треба виконати такі дії:

Стати до Сонця спиною. Південь буде позаду.

Повернутись на південь, подивитись і назвати предмети неживої природи, які розташовані у цьому напрямку.

Постановка мсти і завдань уроку. Загальна мотивація.

Розповідь учителя:

У Івасикл й Марійки тато — лісник. Хатинка лісника стоїть біли 'псовогоозерця. Мама приготувала обід і попросила віднести татові Вона наказала іти лісовою стежиною і не звертати вбік. Іваснк запитав V

якому напрямку розташовані лісове озеро і хатинка. Мама відповіла, що це на південь віл їхньої хати. Діти зібралися і пішли до лісу. У лісі Марійка помітила великий білий гриб. Вона показала його братикові, і діти, бігаючи віл дерева до дерева, почали збирати гриби і звернули зі стежки. Через деякий час діти помітили, що ліс став густіший, а стежки ніде не було видно. Сонце сховалося за хмари, і в гілках шумів вітер. Марійка заплакала, а Івасик думав, як вибратися з гущавини й принести обід татові. Він згадав, шо хатка лісника знаходиться у південному на­прямку. А як визначити,де південь?

У яку місцевість потрапили діти? Чи можна визначити сторони гори­зонту в лісі? Чому?

Учитель повідомляє, шо допомогти дітям зможе той. хто добре працю­ватиме на уроці, тема якого «Орієнтування на місцевості за місцевими ознаками. Компас». На цьому уроці учні зможуть дізнатися, як визначи­ти сторони горизонту в лісі у хмарну погоду за допомогою дерев, трав'янистих рослин, деяких тварин, а також познайомляться з цікавим приладом — компасом, який допоможе орієнтуватися у будь-якій місцевості і в різний час доби.

IV. Засвоєння нових знань, умінь і навичок.

Орієнтуватися на місцевості можна і за іншими ознаками у природі, а не тільки за Сонцем.

Учитель підводить дітей до берези. Пропонує уважно розглянути її і з'ясувати, з якої сторони кора біліша, де менше чорних плям. Діти спо­стерігають і швидко виконують завдання, оскільки при перевірці попе­редньої теми вони визначили сторони горизонту.

Далі учні під керівництвом учителя роздивляються дерева, пеньки, на яких ростуть мох і лишайники. Самостійно учні визначають, що ці рослини ростуть з північної сторони.

Стежачи за мурашником, діти пригадують, шо ці комахи приносять користь. Учні обгороджують мурашник, щоб його ніхто випадково не зруйнував. За вказівкою учителя визначають північний та південний схили мурашника й порівнюють, який з них крутіший, а який по­логіший. Після цього роблять висновок, шо у мурашника з північного боку схил крутий, а з південного — полоній.

Здобуті знання узагальнюються: «За якими ознаками, крім Сонця, можна визначити сторони горизонту? Що ви порадите Марійці та Івасикові? Як їм можна знайти лісову хатинку, в якій їх чекає тато?»

Учитель пропонує учням уявити, шо вони вирушили на кораблі у подорож. Корабель потрапив у густий туман і збився з курсу. Як вивести його на заданий курс? Чи зможуть діти це зробити за допомогою

способів орієнтування? Як?

У таких випадках використовується компас. Це прилад, за допомогою якого точно визначаються сторони горизонту.

Кожна група дітей отримує компас. Вони вивчають його будову чи тель називає і показує частину приладу, учні повторюють і ін.іходяїь й Після послементного вивчення кілька школярів розповідають про будову компаса. (Яку будову мас компас?)

Як користуватися цим приладом? Як за допомогою компаса мол на визначити сторони горизонту? (На ці запитання учні дають відповіді. після засвоєння знань про спосіб виконання діяльності та оволодіння нені за зразком).

Учитель послідовно називає і показує кожну дію, а школярі за ним повторюють і виконують:

Спочатку потрібно покласти компас на горизонтальну поверхню або долоню, шоб стрілка не торкалася дна коробочки.

Після цього відтягти аретир, щоб звільнити стрілку.

Далі слід повертати компас, шоб синя стрілка закрила літери ГІН (північ), а червона ПД (південь).

Який напрямок показує синя (червона) стрілка? Як треба користува­тися компасом? Спочатку потрібно... Після цього.., для того щоб... Потім...

Під час послементного виконання діяльності на визначення сторін горизонту за допомогою компаса учитель контролює і коригує дії шко­лярів. У групах здійснюється взаємоконтроль і взаємокоригування: один учень називає і виконує дії, а інші контролюють і виправляють його помилки. Після ціюгоза компасом визначаються всі сторони горизонту.

Систематизація, узагальнення засвоєних знань, умінь і навичок.

Назвіть основні (проміжні) сторони горизонту. За допомогою яких

ознак визначаюті^я сторони горизонту? Який прилад призначений для визначення сторін горизонту? Отже, основні і проміжні сторони горизон­ту можна визначити за Сонцем, за місцевими ознаками, а найточніше — .«а компасом. (Загальний висновок робить учитель, а учні повторюють).

Застосування засвоєних знаї^ь. умінь, навичок.

Практична робота.

За допомогою компаса визначіть, у якому напрямку від місця екс­курсії розташована школа. У якому напрямку ми йшли від школи до місця екскурсії? Якшо учням складно сформулювати відповідь, то учи- тель навчає їх міркувати: школа розташована на... (північ) від місця екскурсії. Протилежна сторона ... (півночі) — цс ... (південь). Отже, ми йшли на... (південь).

Гра. Кожній групі дасться завдання (на картці) відшукати важли вий пакет за такими даними (для різних груп різні): пройти 5 кроків н.і північ, 15 — на північний схід, 2 — на південь і т. ін.

Підсумок уроку.

Які способи орієнтування на місцевості були вам відомі до сьо­годнішнього уроку? Про які ви дізналися на уроці? Яку тему потрібно було засвоїти, щоб про них дізнатися?

Оцінювання роботи учнів на уроці, мотивація оцінок з урахуванням участі у роботі групи.

Загальна оцінка діяльності всього класу.

Домашнс завдання.

Прочитайте статті у підручнику. Знайдіть відповіді на запитання

24.Словесні методи на уроках природознавства.

При застосуванні словесних методів навчання учні набувають знань у словесній формі (через слово) з повідомлень учителя або з книг. У разі потреби використовуються відповідні види наочних засобів навчання. До даної групи методів можна віднести розповідь, бесіду, пояснення, читання підручника, науково-популярної літератури тощо. Діяльність учнів полягає переважно в слуханні, осмисленні знань і наступних усних або письмових відповідях. Отже, слово в даній групі методів має вирішальне значення.

Бесіда як метод навчання.

З усіх форм живого слова найефективнішою для учнів молодших класів є бесіда — діалогічна форма викладу і вивчення нового матеріалу. Вона активізує педагогічний процес, збуджує мислення дітей, підвищує працездатність і самодіяльність учнів.

Бесіду проводять тоді, коли можна послатися на факти, які хоча б частково відомі дітям з прочитаних книг, з власних спостережень над предметами або явищами серед природи, в куточку живої природи, на навчально-дослідній ділянці. Проте її можна побудувати і на маловідомому або навіть не відомому учням матеріалі при умові використання роздавального матеріалу, картин, таблиць, карт та ін. Її проводять у формі запитань учителя і відповіді учнів.

Запитання повинні:

-  збуджувати думку, самостійне мислення, спонукали до відповіді;

-  бути конкретним, точними, чіткими, сформульованими коротко, послідовні;

-  логічно  пов'язані між собою, пов'язувати окремі частини  матеріалу;

-  не повинні підказувати відповідь;

-  в кінці бесіди повинні привести до відповідного (наміченого) висновку.

Провести жваву, насичену навчальним матеріалом, логічну, цікаву для дітей бесіду нелегко, особливо для молодого вчителя. К. Д. Ушинський звертає увагу на те, що запитання, відповіді на які розкривають повністю зміст прочитаного, не так легко поставити, як може здатися на перший погляд, і наставнику слід спершу самому засвоїти зміст статті і підготувати запитання до неї. Спочатку краще попередньо навіть записувати ці запитання.

Щоб ставити запитання учням, учитель, готуючись до бесіди, повинен враховувати вік учнів, їхній розумовий розвиток, рівень знань з раніше вивчених тем, відомості, які дістають учні з кінофільмів, радіо- телепередач, науково-популярної літератури та ін.

У 2 і 3 класах зміст запитань стосується в основному зовнішнього вигляду предмета — його назви, форми, величини, кольору, частин тощо. У 4 класі зміст запитань ускладнюється: починаючи із зовнішнього вигляду предмета або явища, вони повинні привести до розкриття внутрішньої суттєвості, пояснити причинно-наслідкові зв'язки. (Чому саме такий колір мають тварини пустині? Яке літо? Чому?)

Щоб залучити всіх учнів до роботи під час бесіди, учитель ставить запитання до всього класу; після деякої паузи слід викликати одного учня, який повинен дати повну відповідь. Неповну і неточну відповідь доповнюють інші учні.

Можна проводити бесіду на різних етапах уроку: при опитуванні вивченого матеріалу, при закріпленні його тощо. У 2 класі за допомогою бесіди учнів підготовляють до читання статей природничого змісту. Є бесіди роз'яснювальні, контрольні і заключні. Роз'яснювальнімають на меті виклад і пояснення нового матеріалу,контрольною вчитель перевіряє правильність засвоєння вивченого матеріалу учнями, заключною узагальнюються і систематизуються знання учнів, наголошується на основному з вивченого.

Проводять бесіди на підставі спостережень, дослідів, статей з підручника, розповіді вчителя, екранних засобів, за планом або картою, картиною тощо.

На основі спостережень бесіду проводять, щоб забезпечити вірне сприймання учнями навколишньої дійсності, сформувати правильне поняття й уявлення про предмети і явища природи. Послідовно ставлячи запитання, вчитель пропонує дітям уважно розглянути предмет, спрямовує їхню увагу на головні ознаки предмета або явища, допомагає сформулювати результати спостережень, зробити висновки.

Для того щоб виявити, як учні зрозуміли зміст виконаного досліду, пояснити причину спостережуваного явища, з'ясувати, який висновок можна зробити, де буває подібне явище в природі, де використовується тощо, бесіду проводять на основі дослідів. Проведенню такої бесіди передує пророблення дослідів учнями під керівництвом учителя.

Бесіду на основі прочитаної статті проводять, щоб виявити, як діти розуміють описаний дослід, явище, особливості предмета або господарської діяльності населення певної місцевості. Учитель ставить запитання, за допомогою яких виявляє знання учнів, систематизує і доповнює їх.

У 3 класі природничий матеріал дається у формі оповідань, віршів, ділових статей. Перед читанням учитель за допомогою послідовного ряду запитань підводить дітей до свідомого сприймання прочитаного, формує чітке уявлення про предмет або явище. Набуті знання під час бесіди систематизуються, поглиблюються і розширюються за допомогою підручника. Статтю можна поділити на частини, до кожної з яких потім підібрати запитання.

Після розповіді вчитель виявляє, як діти зрозуміли зміст викладеного і засвоїли новий матеріал, а також як систематизують знання.

 Обов'язковою є бесіда при застосуванні на уроках природознавства екранних засобів. За допомогою бесіди проводяться актуалізація знань і постановка конкретних завдань, що забезпечує активізацію сприймання. Під час бесіди вчитель керує сприйманням кожного кадру кінофільму. Застосовують бесіду, щоб виявити зміст переглянутого кінофільму (діафільму), систематизувати й узагальнити набуті знання.

Бесідою, яку проводять за картиною, вчитель досягає конкретизації природничого матеріалу, створення відповідного уявлення, кращого засвоєння матеріалу. На уроці використовують картини, які відповідають даній темі. Найчастіше картини аналізують від загального до окремого: що показано на картині? що зображено на передньому плані? що зображено справа? та ін. Одночасно вчитель пояснює особливості предмета або явища. У кінці бесіди ставляться узагальнюючі запитання.

Розповідь як метод навчання.

У початковій школі живе слово вчителя використовується в трьох формах: розповідь, бесіда і читання вголос.

Розповідь учителя є одним із способів викладання нового матеріалу. Розповідь — це систематичне викладання фактичного навчального матеріалу або опис певного природного об'єкта чи явищ природи. До розповіді вчитель вдається тоді, коли вивчається тема, з якої в дітей немає відомостей або вони незначні, а текст підручника не дає повних уявлень про предмети або явища. Розповідь учителя дає учням можливість ознайомитися з матеріалом у послідовному, систематичному вигляді, вчить їх правильно й логічно мислити. Вона повинна створити в учнів образні уявлення про виучувані предмети і явища.

Розповідь учителя за формою викладу повинна бути доступною і популярною з урахуванням віку і рівня розвитку дітей, зрозумілою всім учням, а не окремим з них, повинна бути яскравою й емоційною, пробуджувати інтерес і активізувати розумову діяльність учнів. Розповідь повинна бути також ідейно спрямованою, не містити помилок і неточностей. Розповісти чітко і просто вчитель зможе лише тоді, коли сам знатиме досконало той матеріал, який пояснює дітям. Щоб докладно ознайомитися з науковим трактуванням того або іншого питання, вчитель використовує різні додаткові джерела: енциклопедії, науково-популярну літературу, довідники та ін. Розповідь повинна бути логічно і стилістично правильною, не містити неправильних слів. Тільки правильно побудована, емоційна і яскрава розповідь захопить дітей, зацікавить їх, буде прикладом правильної побудови відповіді. Вона повинна мати і виховне значення.

Під час розповіді вчитель використовує образні описи природи, вірші або читає окремі уривки з художнього твору чи науково-популярної літератури. Проте розповідь не слід перевантажувати зайвими фактами і описами.

К. Д. Ушинський зазначав, що педагогічна розповідь не тільки повинна відрізнятися цікавістю, а й вміщувати в собі чисто педагогічні якості: вона має бути такою, щоб могла легко закарбуватися в пам'яті дітей, щоб, дослухавши розповідь до кінця, дитина запам'ятала її середину і початок, щоб деталі не затінювали головного і щоб головне, позбавлене деталей, не стало сухим.

Отже, в розповіді вчитель використовує головне, найтиповіше і розповідає про нього більш докладно, але не вникає в подробиці.

Щоб створити образні уявлення, вчитель обов'язково ілюструє свою розповідь різними наочними посібниками — таблицями, картинами, картами, гербаріями, колекціями, макетами та ін., а також спирається на ті уявлення й поняття, які вже мають діти. Без унаочнення розповідь втрачає свою якість і гірше сприймається учнями. Вона може супроводжуватись демонструванням дослідів, діафільмів, кінофільмів та діапозитивів. Проте якою цікавою не була б розповідь, вона не повинна бути довгою. Сприймання розповіді вчителя вимагає від дітей великого розумового напруження.

Тривалість розповіді: до 7—10 хв. у 2 і 10—15 хв. у 3 класах. Досвідчений учитель стежить за станом учнів під час розповіді і при перших ознаках стомленості переключає увагу учнів на інші прийоми і методи роботи. Найчастіше розповідь учителя чергується з бесідою, яку проводять за картиною або таблицею, зарисовками на дошці, роботою з картою. Доцільно названий об'єкт запропонувати дітям самим знайти на картах, застосовуючи орієнтири, які дає вчитель. Для бесіди можна використати результати спостережень дітей або елементи евристичної бесіди (найчастіше під час демонстрування дослідів).

До розповіді вчитель повинен старанно готуватися: заздалегідь визначити її місце на уроці, тему, навчальну та виховну мету; ознайомитися з відповідними матеріалами підручника, науковою, науково-популярною літературою; добрати вірші, загадки або уривки з художніх творів, скласти план, виділити місця, на які слід звернути особливу увагу. Вчитель обов'язково добирає потрібні наочні посібники, ознайомлюється з їх змістом, намічає послідовність і момент демонстрування, продумує запитання для проведення бесіди. Відмічає нові слова та назви, які діти повинні запам'ятать