Тести л. Бредвей і б. Албертс Хіл на визначення індивідуального способу пізнання.

Мета: Дослідження індивідуального способу пізнання

Метод: особистісні тести-опитувальники

Насамперед необхідно усвідомити, що інтелект – це своєрідний спосіб мислення, який є унікальним і винятковим для кожної людини: він визначається здатністю зосереджуватись на пізнавальному завданні, умінням гнучко переключатися, аналізувати, порівнювати, швидко встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, робити умовиводи тощо.

Не забувайте про те, що ваша дитина, як і ви самі,– унікальна. Успіх у розвитку інтелекту вашої дитини залежить від розуміння вами способу пізнання дитиною світу в перші роки життя. Підсвідомо обраний вашою дитиною спосіб пізнання безпосередньо впливає на її здатність адаптуватися в суспільстві, а також на увесь її подальший фізичний і розумовий розвиток, на успіхи в навчанні.

Спосіб пізнання визначає, яким саме чином дитина найкраще сприймає, розуміє, зберігає та використовує отриману інформацію.

Дослідження американських вчених Л. Бредвей і Б. Албертс Хіл довели, що 25 % дітей краще сприймають інформацію на слух (чують і обговорюють отриману інформацію, так званий аудіальний спосіб пізнання, дитина-слухач), 30% – з допомогою зору (отримання інформації зі слайдів, зображення, схем, картинок, так званий візуальний спосіб пізнання, дитина-глядач), приблизно 15–20 % дітей потребують практичного досвіду для отримання інформації (кінестетичний спосіб отримання інформації, дитина-діяч), а ще 30% дітей краще сприймають комбінацію різних методів навчання (так званий комбінований спосіб отриман­ня інформації).

Так, деякі діти краще навчаються самостійно, другі – у групі з такими ж дітьми, треті– з учителем-вихователем. Деяким дітям треба побачити картину в цілому, для того щоб розбити її на складові під час розгляду, а інші краще засвоюють інформацію логічно, поетапно (так звані діти-синтетики і діти-аналітики).

Отже, діти краще навчаються в атмосфері, що більш відповідає їхньому власному способу, стилю пізнання, коли нову або складну інформацію подано з використанням найсильніших сторін кожної дитини, і коли батьки або вихователі знають, як ефективно використовувати сильні сторони дитини під час навчання.

Наведемо основні характеристики особливостей індивідуального розвитку дитини.

Основні особливості дитини-глядача (візуала)

Глядачі пізнають навколишній світ візуально, тобто під час сприйняття інформації більше покладаються на зорові відчуття. їхня увага природним чином звернена на видимі ознаки знайомих об'єктів, вони швидко схоплюють і запам'ятовують такі візуальні характеристики, як рух, колір, форму та розмір. Більшість глядачів мають чудову зорово-тактильну координацію і від народження прагнуть насамперед розглядати об'єкт, і лише потім з допомогою жестів характеризують його. Дійсно, більшість глядачів вирізняються значно розвиненою моторикою, тобто рухами, що активують одночасно очі й дрібні м'язи, наприклад м'язи пальців.

Діти-глядачі люблять розглядати картинки. їм цікавіше дивитися на ілюстрації до казки, ніж слухати саму казку. У дитячому садку вони із задоволенням грають у кубики, складають картинки із фрагментів (пазли), ліплять, вирізують — усі їхні заняття розраховані на взаємодію очей і рук. Вони швидко вчаться малювати й писати друкованими літерами, з легкістю запам'ятовують схеми коротких слів. У більш старшому віці діти-глядачі віддають перевагу настільним іграм, охоче малюють, майструють, моделюють, швидко освоюють комп'ютер, люблять відеоігри.

Володіючи розвинутою зорово-тактильною координацією, глядачі легко вправляються із завданнями, що потребують розвинених тонких моторних функцій. Оскільки глядачі, як правило, ігнорують усі інші подразники на користь візуальних, їм необхідно особливу увагу приділяти розвитку мовних навичок, товариськості й загальної фізичної координації.