Контрольні запитання

1. Які вимоги ставляться до охолоджувальних рідин?

2. Які охолоджувальні рідини використовуються для двигунів, чи можна їх взаємозаміняти і змішувати?

3. Назвіть склад гальмівних рідин.

4. Назвіть рідини для амортизаторів та інших гідросистем.

5. Яка класифікація гідравлічних рідин?

Навчальна дисципліна

Експлуатаційні матеріали

напряму підготовки 6.050502 «Інженерна механіка»

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ НА ТЕМУ:

«ЕКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

ПАЛИВНО-МАСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

Для студентів 3 курсу спеціальності 5.05050204 «Експлуатація та ремонт підйомно-транспортних, будівельних і дорожніх машин і обладнання»

7. Екологічні властивості паливно-мастильних матеріалів

7.1. ТОКСИЧНІСТЬ НАФТОПРОДУКТІВ

Екологія - наука про взаємозв'язки людини з навколишнім сере­довищем. Оточуюче нас середовище - земля, повітря, води річок, озер, морів, рослинний та тваринний світ - являють собою рівноваж­ну систему, в якій відбуваються складні взаємопов'язані процеси.

Рішення питань екології - найактуальніша проблема людства. Розвиток цивілізації, на жаль, призвів до сильного забруднення по­вітря, води, ґрунту. Забруднення навколишнього середовища деда­лі збільшується, в атмоссрері підвищується вміст продуктів згоряння палив, відходів виробництва і т. ін. Перенасичення води і ґрунту різними відходами провокує знищення тваринного і рослинного світу.

В забрудненні довкілля немала частка належить автотракторній, дорожньо-будівельній та іншій техніці. У промислових містах більше половини токсичних сполук в атмосфері - це відпрацьовані гази ав­томобільного транспорту. Паливо, оливи, технічні рідини для мобіль­ної техніки є нафтопродуктами, які діють на навколишнє середови­ще, перш за все, як вуглеводні та деякі інші сполуки.

Дія на людину нафтопродуктів залежить від концентрації їх парів у повітрі, терміну часу, коли людина знаходиться у загазова­ній атмосфері, фізіологічних властивостей людини до дії забрудню­вачів.

Допустимою концентрацією речовини вважається така, яка не впливає на самопочуття людини, її настрій, не зменшує її працездат­ності, а також не впливає на рослинний і тваринний світ, клімат місце­вості, прозорість і запах атмосфери, на побутові умови населення. Здатність нафтопродуктів порушувати життєдіяльність живих організмів - це токсичність.

Токсичність нафтопродуктів залежить від хімічного і фракційно­го складу. Так, н. парафінові вуглеводні діють як наркотики на нер­вову систему; ізопарафінові вуглеводні менш токсичні. Цикланові вуглеводні і, зокрема, ароматичні більш токсичні порівняно з парафіновими. Деякі з ароматичних вуглеводнів є високотоксичними, спри­яють виникненню онкологічних захворювань, наприклад, бензол.

Суміш вуглеводнів більш токсична порівняно з токсичністю ок­ремих вуглеводнів.

Кисневмісні та сірчані сполуки підвищують токсичність нафто­продуктів.

Збільшення легеневих та серцевих захворювань населення практично відповідає збільшенню забруднення атмосфери. Від за­бруднення атмосфери відпрацьованими газами дуже страждають маленькі діти і ті, які знаходяться у візках. Вони перебувають приб­лизно на рівні випускної труби автомобіля і основна частина ток­сичних речовин, що викидається з відпрацьованими газами, дістаєть­ся їм. Особливо небезпечними місцями на дорогах у містах є пере­хрестя.

Нафтопродукти пожежонебезпечні. Пожежі знищують рос­линність, ґрунтовий шар, порушують рівновагу довкілля.

Щоб запобігти шкідливому впливу паливно-мастильних матері­алів і технічних рідин на організм людини і навколишнє середови­ще, треба знати особливості їх застосування, суворо дотримувати­ся техніки безпеки при роботі з ними.

Нафтопродукти токсичні у рідкому і пароподібному стані. Вони можуть спричинювати порушення життєдіяльності живих організмів аж до їх загибелі. В організм людини вони потрапляють через орга­ни дихання з повітрям (це найнебезпечніше отруєння), з їжею, во­дою, через шкіру, випадково. Пари нафтопродуктів отруйні, причо­му, чим важчий нафтопродукт, тим вища його токсичність, хоча випаровування гасу, дизельного палива і особливо оливи значно ниж­че за випаровування бензину. Тому можливість отруєння їх парами у звичайних умовах значно менша порівняно з бензином.

Бензин, бензино-спиртові суміші випаровуються в системі жив­лення, баках та у резервуарах при зберіганні, транспортуванні, пе­реливанні. Паливо, що випаровується, потрапляє в повітря, роз­лите паливо й інші нафтопродукти - у ґрунт, воду, отруюючи їх. Чим більші втрати палива, оливи за рахунок випаровування, роз­ливання, підтікання, тим значніше отруєння навколишнього сере­довища.

Кількість втрат палива в середній кліматичній зоні при збері­ганні протягом року наведена в табл. 70.

Значне забруднення довкілля відбувається на АЗС, де, крім випа­ровування, може бути розливання нафтопродуктів. Великої шкоди зав­дає розливання на ґрунт нафтопродуктів при заправках немеханізо-ваним методом (особливо вони значні при ільгоспроботах), а також при витіканні з автомобілів, дорожньо-будівельної техніки тощо.

Випаровування, розливання можуть відбуватися при всіх опера­ціях приймання, відпуску палив і мастильних матеріалів. У табл. 71 наведені втрати паливно-мастильних матеріалів під час таких опе­рацій на АЗС та пунктах заправки.

Щ об запобігти забрудненню довкілля, не допускається миття машин та іншої техніки в місцях, не обладнаних для цього, особли­во у лісі, на берегах водоймищ та ін. Нафтопродукти, потрапляючи у воду, утворюють дуже тонкі плівки, порушують кисневий режим

водоймищ, забруднюють прибережну рослинність, а потрапляючи в організм риб та інших мешканців водоймищ, надають їм неприєм­ного запаху. Вода не набуває запаху нафтопродуктів при вмісті бен­зину і гасу до 0,1 мг/дм³, олив і мазуту - до 0,3 мг/дм³ води, риби не набувають запаху нафтопродуктів при вмісті їх у воді до 0,05 мг/дм³ води.

Деякі сірчані сполуки, які містяться в нафтопродуктах, мають високу токсичність, отруйні властивості.

Вміст сірчаних сполук у на4зті різних родовищ та в нафтопро­дуктах відрізняються; при переробці нафти їх вміст збільшується від низькокиплячих до висококиплячих фракцій.

Сірчані сполуки, що умовно відносяться до активних, такі як сірководень, меркаптани, - високотоксичні, отруйні речовини.

Сірководень у нафті міститься дуже рідко, він утворюється при її переробці. Сірководень - сильна отрута із запахом тухлих яєць. Він спричиняє запаморочення, головний біль, нудоту, при великих концентраціях - смерть. Сірководень має велику відносну (за по­вітрям) густину -1,19 і тому він накопичується в низьких місцях (ямах, лотках, каналізаціях).

Меркаптани також мають неприємний запах, який відчувається при малих концентраціях у повітрі (1 ■ 10~⁷% ваг). Тому їх використо­вують як одоранти: додають до газових палив, щоб відчувати запах при можливому їх витіканні через нещільності.

Низькомолекулярні меркаптани є високотоксичними речовинами. Вони спричиняють запаморочення, біль в очах, головний біль та ін.

Такі сірчані сполуки, як сульфіди, дисульфіди також мають не­приємний запах, але не такий різкий, як меркаптани. Отруйні влас­тивості їх менші порівняно з отруйними властивостями сірководню та меркаптанів.

При згорянні сірчаних сполук, що містяться в нафтопродуктах, утворюються ангідриди, які є також високотоксичними речовинами.