ВСТУП

Тема 1. Загальні вщомості про нафту і технологію II переробки

1.1 Основний склад нафти

1.2 Методи переробки нафти

Хімічний склад нафти (це, в основному, вуглеводні) дає мож­ливість переробити її термічними та хімічними методами на різні палива, мастильні та інші матеріали високої якості. Палива, одер­жані з нафти, мають високу теплоту згоряння завдяки високому вмісту водню. Так, при згорянні 1 кг нафтового палива виділяється більше 41700 кДж, а при згорянні 1 кг вугілля - 33300 кДж. За призначенням палива можна поділити на декілька груп: • для поршневих двигунів з примусовим запалюванням (для авіаційних та автомобільних);

Парк автотракторної, дорожньо-будівельної, сільськогосподарсь­кої та іншої техніки постійно зростає, вимагає збільшення випуску ПММ та спеціальних рідин, покращення їх якості. Але, з іншого боку, в багатьох

країнах світу темпи видобутку нафти зменшились. Виник­ла невідповідність між споживачами і виробниками нафтопродук­тів. Тому нагально стоїть завдання раціонального використання та економії паливно-енергетичних ресурсів за рахунок оптимізації якості ПММ, підвищення ефективності використання, створення і удоско­налення методів оцінки якості паливно-мастильних матеріалів.

Оптимізація якості ПММ викликана тим, що не завжди високий показник якості веде до зменшення їх витрат, підвищення довговіч­ності та безвідмовності техніки. Наприклад, високе цетанове число дизельного палива, яке забезпечує швидке самозапалювання пали­ва, пов'язане з високими температурами помутніння та застигання, тобто не забезпечуються належні низькотемпературні властивості. Високі нейтралізуючі якості моторних олив запобігають корозійно­му зношуванню двигуна, але одночасно можуть провокувати підви­щене механічне зношування та нагароутворення.

Необхідність створення та удосконалення системи й методів оцінки якості палив і мастильних матеріалів викликана, насампе­ред, неповною відповідністю між лабораторними дослідженнями і експлуатаційними показниками якості.

Крім того, термін і безвідмовність роботи техніки залежить від якості експлуатаційних матеріалів так само, як і від конструкційних матеріалів (металів, металокераміки, гуми, пластмас, оргскла тощо).

Технологічні процеси виготовлення товарних палив, олив дуже складні, супроводжуються процесами очистки, змішування, дода­ванням компонентів та присадок.

При переробці нафти фізичними методами (атмосферна та ва­куумна перегонки) одержують палива (бензини, дизельні палива, палива для реактивних двигунів, гас, газойль в залежності від варі­анту переробки), оливні фракції (індустріальні, моторні, циліндрові). Вторинні методи переробки важких нафтопродуктів та деяких дисти­лятів дозволяють одержувати додаткову кількість палива, в основ­ному, бензин та деякі інші продукти. Сировинна база для одержан­ня дизельних палив менша порівняно з сировинною базою для одер­жання бензинів. Переробкою нафти дизельні палива одержують, в основному, в такій кількості, яка міститься в наситі (максимально -27...28%), тоді як методи переробки, включаючи вторинні, дозволя­ють одержувати бензини із загальним виходом на нафту до 70%.

Для одержання газових вуглеводневих палив та "газових" бен­зинів як сировина можуть використовуватись гази нафтоперероб­них та нафтохімічних заводів, газоконденсатних та газових родо­вищ. Але газові, газоконденсатні родовища також виснажуються і не відновлюються.

Все більшого використання набувають синтетичні продукти: па­лива чи добавки до них, оливи, технічні рідини. Сировиною для їх одержання є індивідуальні вуглеводні, органічні та неорганічні спо­луки, вузькі нафтові фракції. Складність технологічних процесів одер­жання синтетичних олив, вартість та обмеженість сировинної бази, іноді - екологічні аспекти стримують широке використання деяких типів синтетичних олив.