Опорні точки зору.
Будь-яка середня або велика система ПЗ зазвичай має різні типи кінцевих користувачів. Багато осіб, що беруть участь у формуванні вимог, у своїх вимогах до системи висловлюють власні інтереси.
Підхід з використанням різних опорних точок зору до розробки вимог визнає ці різні ( опорні) точки зору і використовує їх як основи побудови та організації як процесу формування вимог, так і безпосередньо самих вимог. Сильна сторона аналізу, орієнтованого на різні опорні точки зору, в тому, що він визнає безліч поглядів і забезпечує основу для виявлення протиріч у вимогах, запропонованих різними особами .
Різні методи пропонують різні трактування виразу "точка зору". Точки зору можна трактувати таким чином.
Як джерело інформації про системні дані. У цьому випадку на основі опорних точок зору будується модель створення і використання даних в системі. У процесі формування вимог відбираються всі такі точки зору, на їх основі визначаються дані, які будуть створені або використані в процесі роботи системи, і способи обробки цих даних. Методи SADT і CORE використовують цю інтерпретацію точок зору.
Як структура представлень. У цьому випадку точки зору розглядаються як особлива частина моделі системи. Наприклад, на основі різних точок зору можуть розроблятися моделі "сутність-зв'язок ", моделі кінцевого автомата і т.д.
Як одержувачі системних сервісів. У цьому випадку точки зору є зовнішніми (щодо системи) одержувачами системних сервісів. Точки зору допомагають визначити дані, необхідні для виконання системних сервісів або керування ними.
Кожна з цих інтерпретацій точок зору має сильні і слабкі сторони. Опорні точки зору як джерела інформації про системні дані і як представлення мають цінність для виявлення протиріч у вимогах. Але використовувати їх у процесі структурного аналізу вимог важко, оскільки тут не фіксуються зв'язки між точками зору і типами учасників формування вимог.
Інтерактивні системи поставляють сервіси кінцевим користувачам. Тому найбільш ефективним підходом до аналізу таких систем є використання зовнішніх опорних точок зору. Ці точки зору взаємодіють з системою, отримуючи від неї сервіси та продукуючи дані і керуючі сигнали.
Цей тип точок зору має ряд переваг.
Точки зору, зовнішні до системи, – це природний спосіб структурування процесу формування вимог.
Порівняно просто вирішити, які точки зору слід залишити в якості опорних: вони повинні відображати певний спосіб взаємодії з системою.
Даний підхід корисний для створення функціональних вимог, з якими можна пов'язати який-небудь сервіс. Різні точки зору, що багаторазово повторюються, дозволяють сформувати для сервісів різні нефункціональні вимоги.
На основі цього підходу розроблено метод VORD (Viewpoint Oriented Requirements Definition – визначення вимог на основі точок зору) для формування та аналізу вимог. Основні етапи методу VORD показані на рисунку 3.
Ідентифікація точок зору, які отримують системні сервіси, і ідентифікація сервісів, що відповідають кожній точці зору.
Структурування точок зору – створення ієрархії згрупованих точок зору. Загальносистемні сервіси надаються більш високим рівням ієрархії і успадковуються точками зору нижчого рівня.
Документування опорних точок зору, яке полягає в точному описі ідентифікованих точок зору і сервісів.
Відображення системи точок зору, яка показує системні об'єкти, що визначені на основі інформації, яка міститься в опорних точках зору.
Рис .3 - Основні етапи методу VORD
Точки зору та інформація про сервіси в методі VORD збираються за допомогою стандартних форм (шаблонів точок зору і шаблонів опису сервісів). У методі VORD також використовуються різні графічні представлення, включаючи діаграми ієрархії точок зору і сценарії подій.
Оскільки в методі VORD необхідно обробляти великі обсяги інформації, підтримка CASE-засобів значно полегшує використання цього методу.