2 Форми асфіксії:
Легка форма або синя. Вона буває двох ступеней.
І ст.. – ціаноз, мязевий тонус і сухожильні рефлекси знижені, рефлекс ссання, ковтання
Рогівковий збережені. Тони серця послаблені, брадікардія. Після видалення слизу
з рота з’являється дихання.
ІІ ст.. – ціаноз різко виражений, дихання відсутнє, або окремі вдихи, тахікардія змінюється
брадікардією, тони серця приглушені.
Біла асфіксія – шкіра бліда, слизові оболонки різко ціанотичні, м’язовий тонус
знижений, сухожильні і рогівковий рефлекси відсутні, різке послаблення серцевої діяльності, тони глухі, аритмія, брадикардія, дихання відсутнє, крововиливи в шкіру.
Для визначення ступеню асфіксії користуються шкалою Апгар
Ознака |
Бали |
||
0 |
1 |
2 |
|
Скорочення серця |
відсутнє |
< 100 за хв. |
> 100 за хв. |
Дихання |
відсутнє |
рідкі, не регулярні вдихи, слабкий крик |
сильний крик |
М’язів тонус |
атонія |
знижений, зігнуті кінцівки |
нормальний, активні рухи кінцівок |
Реакція на носовий катетер |
відсутня |
Гримаси |
крик, випльовує катетер, смоктальні рухи |
Колір шкіри |
блідий, виражений ціаноз |
кінцівки ціанотичні |
рожевий |
Медсестринський процес
І етап
Медсестринське обстеження: анамнестичні дані захворювання матері або плода об’єктивно:
м’язів тону;
ціаноз або блідість шкіри;
зміни ЧДР, ЧСС.
ІІ етап
Медсестринська діагностика: асфіксія
ІІІ етап
Планування медсестринських втручань:
спостереження за ЧДР, ЧСС;
виконання призначень лікаря;
проведення кисневої терапії.
IV етап
Реалізація плану медсестринських втручань:
- відразу після народження дитини і пересічення пуповини дитину приймають в теплі пелюшки, кладуть на живіт матері, обсушують, відсмоктують грушою слиз спочатку з рота а потім з носа і оцінюють стан новонародженого (крик і ЧДР, колір шкіри, ЧСС, м’язів тонус). Якщо стан дитини задовільний, залишають дитину на животі у матері і спостерігають 15 хв, якщо з’явився смоктальний рефлекс і нормальні показники дитину переносять на суху поверхню, проводять накладання зажиму на культю, проводять профілактику офтальмії, вимірюють температуру тіла, транспортують на руках матері зі зберіганням «теплового ланцюжка».
Якщо самостійне дихання відсутнє, або <ЧДР 40/хв., знижений м’язів тонус, ціаноз шкіри, або ЧСС < 100 за хв. перші 30 сек. (А) негайно матір інформують про подальшу допомогу, немовля загортають у теплу пелюшку, залишаючи відкритим обличчя і передню поверхню грудної клітки, потрібно забезпечити прохідність дихальних шляхів: правильне положення дитини на спині, голова розігнута, під плечі валик, повторне відсмоктування слизу гумовою грушею з роту а потім з носу не довше 5 сек., продовжуючи висушувати сухою пелюшкою (автоматично проводять тактильну стимуляцію).
Додатково провести тактильну стимуляцію (поплескування або постукування по підошвам)
Оцінюють стан новонародженого (ЧСС,ЧДР, колір шкіри)і проводять кисневу терапію при наявності ціанозу.
При нормалізації показників (ЧДР, ЧСС, м’язів тонус) – подальший стандартний догляд з дотриманням «теплового ланцюжка».
Якщо ЧДР <30/хв., ЧСС < 100/хв., ціаноз – перейти до етапу В (другі 30 сек.) – проводять ШВЛ за допомогою дихального мішка та маски. Після 2 хв. ШВЛ вводять ротошлуноквий зонд і фіксують йог. Оцінка стану через 30 сек. Після ШВЛ (ЧДР, ЧСС, колір шкіри) . Етап С (наступні 30 сек.) Якщо ШВЛ неефективна протягом 30 сек. прорвести непрямий масаж серця на фоні ШВЛ. Показання до масажу (ЧСС < 60/хв.). Оцінка стану через 30 сек. – припиняють непрямий масаж якщо ЧСС > 60/хв.
Етап Д (наступні 3-5 хв.). якщо незважаючи на ШВЛ і непрямий масаж серця на протязі 30 сек. ЧСС < 60/хв., дихання відсутнє, стійкий ціаноз вводять адреналін в/венно 0,1% р-н в пуп очний катетер (до 1 мл адреналіну + 3 мл натрію хлориду, вводять 0,1-0,3 мл/кг вводити рекомендують не більше 3 разів.
При відсутності реакції на реанімаційні заходи в/венно натрій хлорид 10 мл/кг 5-10 хв ???. Припинення реанімації через 10 хв. Після відсутності серцевої діяльності.
V етап
Оцінка результатів медсестринських втручань
т
а
їх корекція:
нормалізація ЧДР,Ю ЧСС, кольору шкіри
відсутність серцевої діяльності.
Гемолітична хвороба новонароджених
Гемолітична хвороба новонароджених – це захворювання яке характеризується несумісністю крові матері і плода по резус-фактору (резус-негативна кров матері і резус позитивна кров плода) і по системі АВО (при 0(І) група матері і А(ІІ) або В(ІІІ) група плода).
Причини: несумісність по резус-фактору , з кожною наступною вагітністю сенсибілізація посилюється. Захворювання характеризується гемолізом еритроцитів, незрілістю печінки і в результаті цього підвищується кількість непрямого білірубіну, який має токсичний вплив на центральну нервову систему, серце, нирки.
Класифікація: набрякова, жовтянична, анемічна форми.
Клініка:
набрякова форма – найтяжча, характеризується набряком тканин, блідістю шкіри, гепато і спленомегалія, кардіопатія, вільна рідина в порожнинах. Летальність 60% і більше;
жовтянична форма – зустрічається найчастіше. Може мати легкий перебіг у вигляді фізіологічної жовтяниці або дуже тяжкий перебіг з ураженням центральної нервової систем. Дитина народжується з жовтяницею, або з’являється через 2-3 години. Небезпечною являється концентрація білірубіну > 340-420-540 мкмоль/л. відмічається в’ялість, гіподинамія, гіпорефлексія, гепатоспленомегалія. Білірубінова енцефалопатія характеризується ознаками інтоксикації (блювання, монотонний крик, ністагм, ригідність м’язів потилиці, симптом «заходу сонця»).
Ускладнення білірубінової енцефалопатії (парез, паралічі, ДЦП, глухота, затримка фізичного і психічного розвитку.
анемічна форма має доброякісний перебіг, внаслідок гемолізу виникає анемія. Діти в’ялі, бліді, погано смокчуть грудь.
Діагностика: анемія, наявність Rh - антитіл або гемолізів.
Лікування:
адаптована суміш через 2-6 годин після народження;
консервативна терапія (5% р-н глюкози, альбумін, ессенціале, фенобарорбітал, ентеросорбенти, симптоматичне лікування);
фототерапія (опромінення синіми лампами);
замінне переливання крові геносорбія, плазмаферез (проводять забір крові в кількості 10-15 мл, після чого вводять Rh (-) донорську кров/
Вроджені вади розвитку та спадкові захворювання новонароджених.
Вроджені вади розвитку поділяють на спадкові, екзогенні, мультифакторні.
До вроджених вад розвитку відносяться:
атрезії стравоходу ?????
пілоростеноз (надмірне розвинення м’язів пілоричного відділу шлунку)
вроджений вивих стегна;
вроджена косолапість;
кривошия.
Спадкові захворювання поділяються на:
хромосомні (обумовлені аномаліями статевих хромосом);
генні (мутації генів).
Не спадкові захворювання або екзогенні виникають внаслідок
ембіропатії (до 9 тижнів вагітності)
у
шкодження
фітопатії (з 9 тижнів до 28 тижнів
вагітності).
Мульфакторні вади виникають внаслідок дії екзогенних і генетичних факторів (вивихи стегна, заяча губа і вовча паща, пілоростеноз).
Класифікація вад в залежності від локалізації;
вади центральної нервової системи і органи чуття (аненцефалія, мікроцефалія;
обличчя і шиї;
серцево-судинної системи;
дихальної системи (агенезія легень);
шлунково-кишковий тракт (атрезія);
сечостатеві симптоми;
статеві симптоми;
шкіри і придатків.
Хромосомні хвороби обумовлені зміною кількості і структури хромосом.
До хромосомних хвороб відносяться:
хвороба Дауна: малий зріст, сплющена потилиця, монголоїдний розріз очей, широке, плоске перенісся, язик великий, рот напіввідкритий, пальці широкі, коротка поперечна склад лака долоні, розумова відсталість (47 хромосом).
синдром Шерешевського-Тернера (45 хромосом): малий зріст, аменорез безпліддя, непропорційна будова тіла, шия коротка і широка, крилоподібна шия.
До генних захворювань відносяться:
фенілкетонурія: захворювання пов’язане з недостатністю ферменту фенілаламіно-гідроксилази і характеризується: розумова відсталість, судомний синдром, порушення пігментного обміну і схильність до дерматиту. Діти мають специфічний запах (мишей або цвіль), діти біляві, блакитні очі, затримка фізичного і психічного розвитку.
Гіповітаміноз. Рахіт. Гіпокальціємічний синдром. Гіпервітаміноз.
Рахіт – захворювання дітей раннього віку, в основі якого лежить недостатність вітамінів групи Д в організмі, порушення мінерального та інших видів обміну речовин, внаслідок чого мають місце розлади формування скелету і функцію внутрішніх органів.
Рахіт відомий з глибокої давнини, але вперше описаний в 17 ст. англійським анатомом і ортопедом Гліссоном. В подальшому доповнення нашими вченими Киселем та Хотовицьким.
Давно вже звернули увагу, що рахіт прогресує зимою і восени. Діти міста найчастіше хворіють, бо повітря забруднене пилом, який затримує ультрафіолетові промені. Частіше хворіють на штучному вигодовуванні, тому що недостатньо засвоюється мінеральні речовини. В основному хворіють діти від 3 місяців до 2-хроків.
Етіологія: недостатність вітаміну Д.
Сприяючі фактори:
недоношеність, багатоплідність;
захворювання матері, токсикоз вагітності;
погані побутові умови;
спадкова схильність;
несприятливі кімнатні умови ( підвищена вологість, запиленість, мало сонячних днів);
порушення режиму дня.
Класифікація:
Клінічні форми: легка, середньо важка, важка;
По перебігу: гострий, підгострий, рецедивуючий;
По ступеню важкості: легка, середня, важка;
Клінічні варіанти:
кальційпенічний (більше характерне розм’якшення кісток);
фосфорпенічний (характерна остеоїдна гіперплазія);
без значних відхилень вмісту Са і Р в крові.
Медсестринський процес
І етап
Медсестринське обстеження:
Скарги на неспокій дитини, збудження, підвищену пітливість, особливо в ділянці голови, облисіння та сплющення потилиці .
Анамнестичні дані:
недостатнє отримання дитиною УФО (зимовий період, хвороби через які вона мало буває на прогулянках);
недостатнє отримання вітаміну Д (в грудному молоці вміст цього вітаміну забезпечує потребу дитини до 2-х місяців, у недоношених потреба у додатковому введенні вітаміну Д з’являється значно раніше);
спадкова схильність до порушення фосфорно-кальцієвого обміну.
Об’єктиві дані: стан порушений, виражена збудливість, порушений сон вночі, плаксивість, симптом мокрої подушки через підвищену пітливість.
При огляді голови – плоска потилиця, розм’якшення країв великого тім’ячка, збільшення його розмірів, розм’якшення швів, асиметрію черепа. На грудній клітці визначають «Гарісонову борозду» в проекції прикріплення діафрагми. Спостерігається м’язова гіпотонія.
При огляді живота – симптоми жаб’ячого живота. З боку внутрішніх органів відхилень від норми не виявляють.
Додаткові методи дослідження:
аналіз крові клінічний (анемія);
зниження вмісту Са і Р в крові;
проба Сулковича (виведення Са з сечею) – визначення ступеню виділення Са з сечею.
ІІ етап
Медсестринська діагностика:
порушене харчування;
порушена формула сну;
неспокій дитини;
порушення росту і розвитку.
ІІІ етап
Планування медсестринських втручань:
??????