Літературні твори г.С.Сковороди.

Ах, поля, поля зелены,

Поля, цветами распещенны!

Ах долины, яры!

Круглы могилы, бугры!

Ах вы, вод потоки чисты!

Ах вы, берега трависты!

Ах, ваши волоса,

Вы, кудрявые леса!

Жаворонок меж полями,

Соловейко меж садами;

Тот выспрь летя сверчит,

А сей на ветвах свистит.

А когда взошла денница,

Свищет в той час всяка птица,

Музыкою воздух растворенный

Шумит вкруг.

Только солнце выникает,

Пастух овцы выганяет

І на свою свирель

Выдает дрожливой трель.

Пропадайте, думы трудны,

Города премноголюдны!

А я з хлеба куском

Умру на месте таком.

Ах, поля, поля зелені

Украшені всякими квітками!

Ах долини, яри,

Круглі могили, горби!

Ах ви, чисті потоки,

Трависті береги,

І волосся природи –

Кучеряві ліси.

Жайворонки на полях,

Соловії у садках;

Той, уверх летючи, цвірінчить,

А сей на гиллях лящить.

А як зійде сонце –

Свистить тоді усяка птиця

І весь воздух дзвенить

Наповнений музикою.

Починає сходити сонце –

Пастух виганяє вівці,

І на своїй сопільці

Видає тремтючі трелі.

Пропадайте ви, думи тяжкі,

Міста премноголюдні!

А я хліба шматком задовольнюся,

Аби умерти міні серед природи.

Г.С.Сковорода у записі Г.Хоткевича

Всякому городу нрав и права;

Всяка имеет свой ум голова;

Всякому сердцу своя есть любовь,

Всякому горлу свой есть вкус каков.

А мне одна только в свете дума,

А мне одно только не йдет с ума.

Петр для чинов углы панские трет,

Федька-купец при аршине лжет,

Тот строит дом свой на новый манер,

Тот все в процентах: пожалуй, поверь!

А мне одна только в свете дума,

А мне одно только не йдет с ума.

Тот непрестанно стягает грунта,

Сей иностранны заводит скота.

Те формируют на ловлю собак,

Сих шумит дом от гостей, как кабак.

А мне одна только в свете дума,

А мне одно только не йдет с ума.

Строит на свой тон юриста права,

С диспут студенту трещит голова,

Тех беспокоит Венерин Амур,

Всякому голову мучит свой дур.

А мне одна только в свете дума,

Как бы умерти мне не без ума…

Всякому городу нрав і права,

Всяка має свій ум голова,

Всякому серцу своя єсть любов,

Усяке горло має свій смак.

А міні одна тільки в світі дума,

А міні одна тільки не йде з думки.

Петро для чинів обтирає панські вугли,

Федька купець коло аршина свого бреше,

Той будує хату на новий спосіб,

Той дає позички на проценти.

А міні одна тільки в світі дума,

А міні одна тільки не йде з думки.

Той безперестанно купує землю,

А той заводить чужоземну скотину,

Ті привчають собак до полювання,

А у сих від гостей хата шумить, як корчма.

А міні одна тільки в світі дума,

А міні одна тільки не йде з думки.

Крутить на свій лад адвокат закони,

Від спорів у студента тріщить голова,

Тих непокоїть Венерин амур,

Усяку голову мучить свій дур.

Міні ж одна тільки в світі дума –

Як би умерти міні не без ума...

Г.С.Сковорода у записі Г.Хоткевича

Ой ты птичко жолтобоко,

Не клади гнезда высоко!

Клади на зеленой травке,

На молоденькой муравке.

От ястреб над головою

Висит, хочет ухватить,

Вашею живет он кровью.

От, от кохти он строит!

Стоит явор над горою,

Все кивает головою,

Буйны ветры повевают,

Руки явору ламают.

А вербочки шумят низко,

Волокут мене до сна.

Тут течет поточек близко,

Видно воду аж до дна.

На что ж мне замышляти,

Что в селе родила мати?

Нехай у тех мозок рвется,

Кто высоко в гору дмется,

А я буду себе тихо

Коротати милый век,

Так минет мене все лихо.

Счастлив буду человек.

Ой ти,птичко жовтобока –

Не мости гнізда високо;

Мостит на зеленій травці,

На молоденькій муравці.

От яструб над головою

Висить, хоче ухватити.

Вашою живе він кровію

Он бач – кігті він гострить.

Стоїть явір над горою,

Все киває головою,

Буйні вітри повівають,

віти явору ламають;

А вербочки шумлять низько

І тягнуть мене до сна.

Тут тече потічок близько,

Видно воду аж до дна.

Чого ж міні роздумувати над тим,

Що мене мати породила на селі?

Нехай у тих мозок рветься,

Хто високо в гору дметься.

А я буду собі тихо

Проживати милий вік.

Так мине мене все лихо,

Щаслив буду чоловік

Г.С.Сковорода у записі Г.Хоткевича