Малюнок 1. Перевірка роботи інтернету День 9

Завдання:

Ознайомитися з пристроєм wifi-роутер

Wi-Fi (англ. Wireless Fidelity - «бездротова точність») - стандарт на обладнання Wireless LAN.Разработан консорціумом Wi-Fi Alliance на базі стандартів IEEE 802.11, «Wi-Fi» - торговельна марка «Wi-Fi Alliance». Технологію назвали Wireless-Fidelity (дослівно «бездротова точність») по аналогії з Hi-Fi.Установка Wireless LAN рекомендувалася там, де розгортання кабельної системи було неможливо або економічно недоцільно. В нинішній час в багатьох організаціях використовується Wi-Fi, так як при певних умовах швидкість роботи мережі вже перевищує 100 Мбіт / сек. Користувачі можуть переміщатися між точками доступу по території покриття мережі Wi-Fi. Мобільні пристрої (КПК, смартфони та ноутбуки), оснащені клієнтськими Wi-Fi приймально-передавальними пристроями, можуть підключатися до локальної мережі та отримувати доступ в Інтернет через точки доступу або хотспоти.Wi-Fi був створений в 1991 NCR Corporation / AT & T (згодом - Lucent і Agere Systems) в Ньівегейн, Нідерланди. Продукти, що призначалися спочатку для систем касового обслуговування, були виведені на ринок під маркою WaveLAN і забезпечували швидкість передачі даних від 1 до 2 Мбіт / с. Вік Хейз (Vic Hayes) - творець Wi-Fi - був названий «батьком Wi-Fi» і знаходився в команді, що брала участь в розробці таких стандартів, як IEEE 802.11b, 802.11a і 802.11g. В 2003 Вік пішов з Agere Systems. Agere Systems не змогла конкурувати на рівних у важких ринкових умовах, незважаючи на те, що її продукція займала нішу дешевих Wi-Fi рішень. 802.11abg all-in-one чіпсет від Agere (кодове ім'я: WARP) погано продавався, і Agere Systems вирішила піти з ринку Wi-Fi в кінці 2004 року.

В даний час існує три основні стандарти Wi-Fi, кожен з яких володіє певними характеристиками, - стандарти 802.11b, 802.11a і 802.11g. Мова йде про найбільш популярні стандарти, оскільки в реальності їх набагато більше, причому деякі з них все ще проходять процес стандартизації. Наприклад, обладнання стандарту 802.11n вже щосили продається, однак стандарт все ще розвивається.

Структура звичайної бездротової мережі практично не відрізняється від структури провідної мережі. Всі комп'ютери в мережі оснащуються бездротовим адаптером, який має антену і підключається в роз'єм PCI комп'ютера (внутрішній адаптер) або роз'єм USB (зовнішній адаптер).

День 10

Завдання:

Вивчити налаштування точки доступу на wifi адаптері

Викачуємо програму Connectify на свій комп'ютер, який буде виступати в якості точки доступу з USB Wi-Fi адаптера. Після установки в треї з'явиться значок від програми Connectify. Далі необхідно задати назву для нашої бездротової мережі (SSID), яке Ви можете вказати в полі Hotspot Name. У поле Password слід задати пароль для підключення до бездротової мережі. Для надійного захисту достатньо вказати пароль, що складається з 8 символів, в якому використані прописні і заголовні букви, цифри та спеціальні символи. В опції Wi-Fi задається тип а даптера бездротового зв'язку, який ми перетворимо на точку доступу. Власне, якщо в комп'ютері у Вас є тільки один wifi адаптер, то проблем з вибором тут не виникне. Якщо адаптерів виявилося два, то необхідно вибрати серед них саме USB пристрій, який ми будемо використовувати як точки доступу. Далі ми з Вами розглянемо опцію Security Mode, яка управляє типом шифрування в нашій бездротової мережі. Обраний варіант роботи адаптера в якості точки доступу (Access Point) дає можливість використовувати в мережі тільки WPA2-PSK, що накладає певні вимоги на сумісність з бездротовими клієнтами. Якщо Ваш бездротовий клієнт не підтримує таке шифрування (наприклад, він зовсім вже стародавній), то тоді доведеться пробувати підчепити його в режимі Ad-Hoc із застосуванням більш простого WEP шифрування (Ad-Hoc, WEP). Отже, основні настройки wifi зроблені, залишається тільки запустити нашу точку доступу з USB адаптера. Хоча, постійте ... Чому саме точку доступу? По суті у нас вийшов Wi-Fi роутер з комп'ютера і USB адаптера! Після того, як Ви натиснете на кнопку Start Hotspot, у нас в мережі з'явиться ще один NAT і навіть DHCP сервер. Включаємо ноутбук, смартфон або планшет і робимо пошук бездротових мереж поблизу через вбудоване засіб роботи з Wi-Fi. Знаходимо там нашу мережу, назва якої починається з Connectify-і виробляємо підключення до неї, використовуючи пароль, який ми вказали при налаштуванні параметрів шифрування в Connectify. Після з'єднання з нашим імпровізованим Wi-Fi роутером з підручних матеріалів у вкладці Clients з'явиться інформація про бездротових клієнтів, підключених до точки доступу. Потужність бездротового сигналу у отриманого своїми руками Wi-Fi роутера, звичайно, не порівняється з яким-небудь D-LINK DIR-655, але на одне приміщення її цілком повинно вистачити. Ви можете підключити до нього ще кілька пристроїв і виходити з них в Інтернет одночасно.